Кари Чистилища – Святий Антонім і монах - Чверть години в Чистилищі о. Россіньолі - Ангельський брат…

     Ще більша суворість Чистилища виявляється в тому, що найкоротший період часу, проведений там, видасться дуже довгим. Усі знають, що дні насолоди минають швидко і видаються короткими, але коли час минає в стражданнях, тоді він тягнеться дуже довго для нас. О, як повільно минають години ночі для нещасного хворого, котрий терпить біль і безсоння! Можна сказати, що чим сильніший біль, тим довшим здається найкоротший відрізок часу. Це твердження надає нам нового критерію для оцінки страждань Чистилища. У джерелах францисканців за 1285 р. читаємо про подію, яку описав св. Антоній у своїй Суммі (Част. IV, § 4). Один побожний чоловік, який довго страждав від тяжкої хвороби, впав у відчай і почав благати Бога дозволити йому померти, щоб звільнитися від свого болю. Він і не здогадувався про те, що тривалість цієї хвороби була милосердям Божим, за допомогою якої Бог бажав уберегти його від суворіших страждань. У відповідь на цю благальну молитву Бог доручив його Ангелові-Хоронителю запропонувати йому вибір: або негайно померти і піддатися карам Чистилища на три дні, або терпіти хворобу ще рік і потім відразу потрапити на Небеса. Хворий, змушений вибирати між трьома днями в Чистилищі і роком терпінь на землі, не вагаючись, вибрав три дні в Чистилищі. Через годину Ангел-Хоронитель прийшов відвідати його в цих терпіннях. Бідний хворий почав нарікати, що його залишили терпіти так довго. "А ти, - сказав він Ангелові-Хоронителю, пообіцяв, що я буду тут не довше, ніж три дні". "Як ти думаєш: скільки часу ти вже мучишся?" "Напевно, кілька років, - відповів нещасний, - а я повинен був терпіти не більше трьох днів". "Знай, - сказав ангел, - що ти страждав тут усього одну годину. Щодо часу - інтенсивність болю вводить тебе в оману; через інтенсивність болю мить здається, як день, а година - як роки. На жаль, я був надто сліпим і невторопним у своєму виборі, - зітхнув він. - Моли Бога, мій добрий ангеле, простити мені й дозволити повернутися на землю. Я готовий витерпіти найжорстокіші хвороби і не лише упродовж двох років, а так довго, як Бог бажатиме. Краще шість років жахливих страждань, ніж одна година в цій безодні неймовірних агоній".
     Інший випадок описує побожний автор, якого цитує о. Россіньолі. Двоє побожних монахів змагалися між собою в тому, хто провадитиме більш святе життя. Один з них захворів, і йому було дане видіння про те, що він невдовзі помре, буде врятований і повинен буде залишатися в Чистилищі до першої Служби Божої, відправленої за упокій його душі. Сповнений радості від цієї доброї звістки, він поквапився повідомити про неї своєму приятелеві і благав його не зволікати зі Службою Божою, яка мала відкрити йому Небо. Він помер наступного ранку, а його святий приятель, не відкладаючи, виконав Святе Жертвоприношення. Після Служби Божої, поки він складав подяку, продовжуючи молитися за померлого товариша, той з'явився йому, сяючи славою, але з гіркотою в голосі запитав, чому Службу Божу, надзвичайно йому потрібну, так довго відкладали. "Мій блаженний брате, - відповів монах, - ти кажеш, що я довго зволікав? Я не розумію тебе". "Як, хіба ти не залишив мене страждати понад рік, перш ніж відслужити Службу Божу за упокій моєї душі?" "Мій дорогий брате, я справді став до Служби Божої відразу після твоєї смерті, не минуло й чверті години". Тоді вражена душа вигукнула: "Які жахливі кари відкуплення, якщо вони змусили мене вважати хвилини роком! Служи Богові, мій дорогий брате, з великою вірністю, щоб уникнути цих кар. Прощавай! Я йду до Неба, а ти незабаром приєднаєшся до мене там". Ця суворість Божого Правосуддя щодо найвірніших Йому душ пояснюється нескінченною святістю Бога, який бачить плями на тому, що здавалося найчистішим і незаплямованим. Записи Ордену францисканців розповідають про монаха, чия визначна святість спричинила те, що його назвали Ангельським. Він помер в опінії святості в монастирі міноратів у Парижі, і один з його братів у вірі, доктор теології, переконаний, що після такого досконалого життя покійний перебуває на Небі й не потребує молитов, вирішив не відправляти за нього три Служби Божі, які, згідно з традицією Ордену, обов'язково відправляються за кожного покійного брата. "Покарання позбавленням Бога, або позбавлення оглядання Бога, перевищує всі найбільш нестерпні страждання, що їх ми здатні уявити, тому що душі, які пориваються до центру своїх прагнень, до Бога, безнастанно відкидаються Його Правосуддям. Уявіть собі моряка, який зазнав аварії корабля і після тривалого змагання з хвилями нарешті, досягає берега, але невидима рука його постійно відкидає назад. Яка нестерпна мука! Та все ж душі в Чистилищі страждають у тисячу разів важче". Через кілька днів, коли він походжав, усамітнившись у роздумах, покійний з'явився йому, охоплений полум'ям, і скорботним голосом сказав: "Дорогий учителю, я благаю вас змилуватися наді мною!" - "Як! Ангельський брате, тобі потрібна моя допомога?!" - "Мене затримано у вогні Чистилища в очікуванні плодів Святої Жертви, яку ви повинні були принести за мене тричі". - "Возлюблений брате, я гадав, що ти вже у вічній славі після такого ревного і зразкового життя, яке ти провадив. Я й уявити не міг, що тобі ще лишилося терпіти якісь покарання". - "На жаль! На жаль! - Відповів покійний. - Ніхто не може повірити, як суворо Бог судить і карає Своє творіння. Його нескінченна святість виявляє вади й недосконалості, які Йому небажані, в найкращих наших учинках. Він вимагає звіту до останнього гроша ("Істинно кажу тобі; Не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шага" (Мт. 5, 26).