Patriarch Sviatoslav on the Catechism

HEAD OF THE UGCC: "TODAY THE CHURCH HAS A SACRED DUTY TO PROTECT AND PRESERVE THE FAMILY"

"The modern family in Ukraine is marked by difficulties of post-communist society, which undergoes rapid social  and cultural emancipation", said His Beatitude Sviatoslav Shevchuk, head of the UGCC, reporting today during the third general meeting of the Synod of Bishops.

"Next year the Ukrainian Greek Catholic Church will mark the 70th anniversary of its forced liquidation by Stalin in the Soviet Union and forced amalgamation to the Russian Orthodox Church. From that time, a Via Crucis began for bishops, priests, monks and nuns, and above all the numerous Christian families who were torn from their land and relocated in the wide Siberian wilderness, stressed His Beatitude Sviatoslav. During this period of persecution of the Church, families became hearths where faith in God was preserved and where new generations have received the gift of faith, becoming a authentic domestic churches." "In their houses, underground priests made sure to find hiding places for the Lord's altar where, during the silence of the night, the celebrated the Eucharist and the other Holy Sacraments." After the collapse of the Soviet Union, new challenges in the form of mass migration, stresses head of the UGCC.

"Families of believers, especially mothers, once again brought our Church to countries where we had more recently become present, particularly in Western Europe. Often these Ukrainian mothers and grandmothers restored Christian and human values in Italian, Spanish, Portuguese families, and others. Many elderly people in these countries passed to eternity, reconciled with God and received the Sacrament of Holy Anointing, thanks to a Ukrainian nurse."

During the twentieth century, priests followed emigrants to the Americas, Australia, Europe and even the Far East, noted Major Archbishop. "The faith-filled Ukrainian Families brought their Church to every corner of the world, "carried out and continue to out this mission, leaving behind moral and ascetic-spiritual formation. "

"Even in the current time of the war in Ukraine, in the face of another challenge of a real and severe economic crisis, Christian families welcomed migrants and the source of unforeseen power of solidarity" According to UN estimates, in Ukraine there are approximately million and a IDPs, most of whom have been helped by Ukrainian families, the fundamental cell of society".

"Today I have to affirm that, in the past, the family defended and preserved the Church. Today the Church has a sacred duty to protect and preserve the family; the family as the faithful, fruitful, and indissoluble union between a man and a woman. "

"My faithful asked me to appeal to the Synod Fathers to remember that we, the bishops are not the masters of the revealed truth about the family, but rather its' servants. Today, our people expect from us to confirm and emphasize the Church's teaching on the family, clarified and summarized blessed by Pope Paul VI and Pope John Paul II."

"Holy and devout families, strengthened in faith, find, on their own, the most creative ways to answer the challenges of modern society and teach us how to show mercy to those who are experiencing difficulties. We can not solve all the problems with which the world is trying the family, but we can preach the Gospel Truth about the family and help the next generation, with God's help to go forth along the path to holiness ".

TWELFTH SUNDAY AFTER PENTECOST: “IF THOU WILT BE PERFECT” (MATTHEW 19: 16-26)

16. And, behold, one came and said unto Him, Good Teacher, what good thing shall I do, that I may have eternal life? And He said unto him, Why call thou Me good? There is none good but One, that is, God. The man did not come testing Christ, but desiring to learn and thirsting for eternal life. He approached Christ as if Christ were a mere man. That is why the Lord says, Why call  thou Me good? There is none good but One that is, God. This means, "If you call Me good thinking I am one of the teachers, you speak wrongly, for no man is essentially good; both because we are changeable and easily turned away from good, and because, by comparison with God’s goodness, human goodness is counted as wickedness."
17-19. But if thou wilt enter into life, keep the commandments. He said unto Him, Which? Jesus said, Thou shall  do no murder, Thou shall not commit adultery, Thou shall not steal, Thou shall not bear false witness, Honor thy father and thy mother, and, Thou shall love thy neighbor as thyself. The Lord directs the enquirer to the commandments of the law, so that the Jews could not say that He despised the law. What happened then?
20. The young man said unto Him, All these things have I kept from my youth up: what lack I yet? Some accuse him of boasting and arrogance. How could he have achieved love for neighbor if he were rich? For no one who loves his neighbor as himself is wealthier than his neighbor. Others understand it thus: suppose, he says, that I have kept all these things, what do I still lack?
21-22. Jesus said unto him, If thou wilt be perfect go and sell what thou hast, and give to the poor, and thou shalt have treasure in heaven: and come and follow Me. But when the man heard that saying, he went away sorrowful: for he had great possessions. Everything, He says, which you say you have accomplished, you have done by fulfilling only the letter of the law, as do the Jews. But if thou wilt be perfect, that is, if you wish to be My disciple and a Christian, then go and sell all that you have, and give everything all at once, keeping nothing back with which to give alms continuously. He did not say, "give repeatedly to the poor," but give once and for all and be stripped of your wealth. Since there are some who give alms but lead a life full of every kind of filth, He adds, and come and follow Me, that is, possess every other virtue as well. The young man, however, was sorrowful, for though he desired eternal life and the soil of his heart was deep and fertile, the thorns of wealth were choking him. For it says, he had great possessions. He who has few possessions is not similarly restrained by them, for the bond of many possessions is more tyrannical. Because the Lord was conversing with a rich man, He said, "Do you love wealth? Know that you will have treasure in heaven."
23-24. Then said Jesus unto His disciples, Verily I say unto you, That it is hard for a rich man to enter into the kingdom of heaven. And again I say unto you, It is easier for a camel to go through the eye of a needle, than for a rich man to enter into the kingdom of God. As long as a man is rich and he has in excess while others do not have even the necessities, he can in no way enter the kingdom of heaven. But when all riches have been shed, then he is not rich and so he can enter. For it is just as impossible for a man with wealth to enter the kingdom of heaven as it is for a camel to go through the eye of a needle. See how Christ first said it was difficult to enter, but here that it is completely impossible. Some say that camel is not the animal, but the thick cable used by sailors to cast their anchors.
25-26. When His disciples heard it, they were exceedingly amazed, saying, Who then can be saved? But Jesus beheld them, and said unto them, With men this is impossible: but with God all things are possible. The disciples, being compassionate, did not ask this question for their own sake, for they were poor, but for all men. The Lord therefore teaches us not to gauge salvation by human weakness, but by God’s power. If one only begins to cease from greed, he will advance to reducing his excess, and from there he will proceed to eliminating even his necessities, and thus he will be prospered along the way by God acting in collaboration with him.

Звернення Блаженнішого Святослава з приводу кровопролиття в Мукачевому.

     Дорогі в Христі! З великим занепокоєнням сприйняв я звістку про кровопролиття в мирному місті Мукачевому, що на Закарпатті. Як представникам органів державної влади, так і волонтерам та активістам хочу нагадати Божу заповідь «Не убий!». Насильство та загибель людей у мирному місті за жодних обставин не можна виправдати благими намірами тих, хто взяв до рук зброю. У час, коли наша Батьківщина, як жертва зовнішньої агресії, захищає свою свободу та незалежність, вкрай необхідні єдність і консолідація нашого суспільства. У жодному разі не можна допускати внутрішніх поділів, агресії та насильницьких міжусобиць, що тільки знекровлюють наші сили та руйнують здатність до справедливої боротьби. Європейську Україну, за влучним висловом святого папи Івана Павла ІІ, можна побудувати «не правом сильного, але силою права», тобто закону, який є одним для всіх. Для внутрішнього оновлення, реформування та очищення нашого суспільства ніяк не можна вважати відповідним інструментом зброю та сліпе насилля. Прагну висловити співчуття та молитовну близькість усім постраждалим внаслідок цих трагічних подій. Закликаю всіх зберігати громадянський спокій та витривалість. Компетентних осіб прошу зробити все можливе для мирного вирішення цього протистояння, відкрито і прозоро провести розслідування цієї трагедії, назвати справжніх її винуватців та не допустити подібного в майбутньому. Нехай всемилостивий Господь береже нашу Батьківщину від усякого зла, дарує нам мир і злагоду, мудрість і відповідальність у суспільному бутті.     Боже великий, єдиний, нам Україну храни!     Благословення Господнє на вас!

THE HEAD OF THE UGCC: “LET US SEARCH FOR THOSE WHO WILL FORM A UNITY BUT NOT BUILD A POLITICAL STRUGGLE WITH CONFRONTATION”

During this pilgrimage we were praying for two God’s blessings: stopping bloodshed in Ukraine and a unity of Ukrainian nation. We are utterly convinced, God is with us. Thus we believe and know Ukraine has been and will be. But what will she be like – depends on each of us. Every Christian must master God’s civic virtues, to build their own house as a Christian home, as a special kin, regal ordination.
These are the words taken from the sermon, preached by the Head of the UGCC, His Beatitude Sviatoslav on the All-Ukrainian pilgrimage to Stradch, Lviv Region, on a Layman’s Day, celebrated in the UGCC. “When we feel that human’s strength is not enough to stop a war, we are beseeching and praying today for God’s holy will to grant peace for our long-suffering Ukrainian land”, - proceeded a preacher. His Beatitude Sviatoslav added that praying for peace for Ukraine on the Stradch Hill is significant. Yet, this hill has absorbed the whole history of Ukrainian nation’s sufferings. These sufferings are endured in a glorious Way of the Cross as an affliction and torments of a Son of God.
“When we are praying for unity of the Ukrainian nation, we reside in a special dialogue with a God’s servant, metropolitan Andrey Sheptytsky, whose 150thanniversary we are celebrating this year”, - said he. As it is known, metropolitan Andrey was “a pastor and father of the Ukrainian nation during WW I and WW II”. “Metropolitan, - continuing the Head of the UGCC, - in his heart felt the pain and affliction of his nation. He was teaching his people that Ukrainian statehood is something that is worth sacrificing life. Thus we are called for preserving and defending our statehood”. “Praying for peace and unity in Ukraine, metropolitan Andrey saw various discords, divisions and dissensions among people. In his famous work about Ukrainian statehood “How to build a native home” he says the next: “Ukrainian home can be held on a unity”, - mentioned the Head of the UGCC.
A lot of people, as says His Beatitude Sviatoslav, remember such an event, related to the life of metropolitan Andrey. Once, one Ukrainian politician of WW II, who was forced to emigrate, escaping a Russian invasion, went to advise with the metropolitan about this case. It is known, the reason of a weakness of our country were the dissensions among different political parties of Ukrainian liberation movements of that times. Then, metropolitan Andrey said such words:” Man, when the wood is burning, even animals do not bite each other”.
“These words are the same deep today, because now Ukraine needs a unity not only for withstanding an outer enemy. She needs unity today for changing her own country, in other words, to implement long-expected reforms”, - said he.
The Head of the UGCC reminded that in a few months scheduled elections to the local government authority will be held in Ukraine. However, according to him, it is clearly seen how approaching of these elections is again connected with an inner struggle, dissensions and confrontations among Ukrainians. “Our politicians understand the essence of a political process as a political struggle between hostile camps. Pity to watch today those who instead of caring for Ukrainians’ well-being … cleaves it”, - continued a preacher. “And the most precious ideals of freedom, independence and honesty are the subjects of struggling and confrontation”. We need so much to pray to God today for inner unity of our nation!”
The Head of the UGCC called for searching “those things that unite us and make us a single monolith”, not trusting those, who part. “Let us search for those who will form a unity but not build a political struggle with confrontation”, - he asked.

THE HEAD OF THE UGCC: "I NEVER THOUGHT THAT THE WORDS OF JOHN PAUL II CONCERNING ME WOULD BE PROPHETIC"

"In June 1999, when I defended my doctorate in Rome, I got an audience with the Pope John Paul II and had a chance to talk to Him. I told him: "Your Holiness, I graduated from the same university as you - Angelicum. I graduated from the same faculty - Moral theology. Now I am going to return to Ukraine and would like to ask for a blessing for a return". Pope looked at me intently and asked, "Are you from Kyiv or Lviv?" "From Lviv" - I replied. "Well, go to Kyiv, you'll have a lot of work there", - said the Holy Father. I never imagined what those words could mean, which proved to be prophetic. I thought that I would be a teacher of theology, but never thought that I would be the Head of the Ukrainian Greek Catholic Church in Kyiv", - said the Primate of the Church.
Speaking about the role of St. John Paul II, which he played for Ukraine and the Ukrainian Greek Catholic Church, His Beatitude Sviatoslav noted that over the years, John Paul II was a voice that spoke on behalf of those who had no voice. "He spoke on behalf of the silent church - said the Bishop – as Catholics were called in the Soviet Union. He was like Moses, who spoke to Pharaoh: "Let my people go". It is no coincidence that Soviet leader Mykhailo Gorbachev allowed the activities of the Ukrainian Greek Catholic Church in connection with the visit to the Vatican and meeting with Pope John Paul II. Then also began the process of resurrection of our Church. The spiritual revolution began, which was the forerunner of the fall of the empire and the emergence of free Ukraine. Freedom of religion was like a prophetic harbinger of freedom for all the people".
He recalled that an important gesture during a visit to Ukraine of then Pope was that He canonized many Greek Catholic martyrs. "I remember, - continued the Head of the Church - the people then said, if the Pope stepped with his foot onto Ukrainian soil, then communism will never come back here. We can say that His visit to Ukraine secured religious freedom in our country. His call to "Fear not!" remains more relevant and strong in Ukraine, especially today".
Archbishop noted that this visit was important not only for Catholics but for the Ukrainian Orthodox Church as well. "John Paul II arrived in Kyiv as a pilgrim to the site of the baptism of Rus, which was the source of Christianity in Eastern Europe. His words were especially important in the context of the search for reconciliation between divided Churches of East and West", - said the Head f the UGCC. We need to remind that 23-27 June is turning the 14th anniversary of the visit of Saint John Paul II in Ukraine.

Комунікат про спільну міжконфесійну зустріч між УГКЦ та Харківсько-Полтавською єпархією УАПЦ…

     28 травня 2015 року в м. Києві відбулася перша спільна міжконфесійна зустріч між

Українською Греко-Католицькою Церквою та Харківсько-Полтавської єпархією УАПЦ. До складу делегацій увійшли єпископи, священики та миряни з обох сторін. Відповідно до звернення XXV Собору Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ щодо прохання про братні поради для «досягнення євхаристійного спілкування та адміністративної єдності Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви з Українською Греко-Католицькою Церквою як із співспадкоємицею київської традиції» було проведено першу зустріч офіційних представників обох Церков. На початку зустрічі було наголошено, що в Україні існує одна Церква Володимирового хрещення, яка сьогодні поділена на кілька конфесій, організаційно цілком незалежних. Дві сторони дійшли згоди і заявили:

1. Закликаємо всіх наших вірних до ревної молитви за єдність Церков Київської традиції. Наближаючись до свята Зіслання Святого Духа на апостолів, благаємо Духа Святого, який є Духом єдності й сопричастя вислухати наші моління.
2. Українська Греко-Католицька Церква є помісною Східною Церквою (православною за віросповіданням), яка перебуває в сопричасті (єдності) з Єпископом Рима і є канонічно визнаною Церквою, що має неперервну спадкоємність із часу Хрещення князем Володимиром Київської Русі в 988 році. 
3. Харківсько-Полтавська єпархія УАПЦ, утворена 1943 р., є окремою церковною структурою (подібно до УПЦ КП чи УАПЦ), яка охоплює всю територію сучасної України, має власну ідентичність і не є в сопричасті з жодною з канонічно визнаних православних Церков. Шукаючи вихід із вимушеної еклезіологічної ізоляції, Харківсько-Полтавська єпархія УАПЦ вбачає його в євхаристійній та адміністративній єдності з Українською Греко-Католицькою Церквою, що не передбачає часткового приєднання або поділу частини якоїсь окремої православної Церкви.
4. Беручи до уваги досвід православно-католицького діалогу на вселенському та місцевому рівнях, розпочинаємо спільний пошук моделі відновлення єдиної Помісної Церкви в Україні. Під час засідання сторони звернули увагу на розвиток сучасного екуменічного руху, метою якого є досягнення повноти єдності між усіма християнами, та ствердили, що існує тенденція його послаблення на світовому рівні. Однак, вірні заповіді Господа нашого Ісуса Христа «щоб усі були одно» (Ів. 17.21) та маючи моральний і духовний обов’язок перед Богом, українські Церкви хочуть розвивати цей рух на місцевому рівні, щоб засвідчити свою вірність Божим заповідям. Уважно розглянувши та обговоривши пропозиції можливого об’єднання, сторони дійшли згоди, що, поділяючи ту саму віру, маючи те саме розуміння Святих Тайн та зважаючи на важливу роль Єпископа Рима у творенні єдності Христової Церкви, слід поглибити розпочатий діалог і засвідчити своє бажання конкретними рішеннями сторін. Пропозиції, які були обговорені під час зустрічі, планується представити окремо Синодові Єпископів Української Греко-Католицької Церкви та Єпархіальному соборові Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ для їх подальшого затвердження та впровадження. На завершення спільної наради, яка була позначена духом дружби та співпраці в довір'ї, учасники зустрічі спільно помолилися в каплиці Святого архистратига Михаїла та інших небесних сил безплотних за мир та злагоду в Українській Державі.

Блаженніший Святослав (ШЕВЧУК), Отець і Глава УГКЦ         Владика Ігор (ІСІЧЕНКО), Архиєпископ Харківський і Полтавський (УАПЦ)

MESSAGE OF HIS BEATITUDE SVIATOSLAV ON PASCHA 2015

Beloved in Christ!  Once again, we gather in Ukraine and throughout the world to greet one another on the glorious feast of our Lord’s Resurrection. For more than a year, we have been traveling along a special way of the cross, and, in human terms, it may seem difficult to speak of joy. However, Paschal joy comes not from men, but from God!  Today all creation proclaims Christ’s victory over evil and death: “This is the day that the Lord has made, let us rejoice and be glad in it.”
Throughout salvation history, there were many moments when God’s people were tested. One such period was in the time of the prophet Habakkuk, mentioned in our Paschal Matins service.  He lived in a time of transition, when the Babylonian empire arose on the ruins of the Assyrian empire. The new power proved to be just as ruthless as the previous. Although the ruler changed, but the same elements of imperial power remained unchanged: an ideology of one’s own “greatness,” the pursuit of glory, wealth, and foreign lands – all sustained by deceit and violence.
Keeping watch with the prophet on this Paschal night is to stand with perseverance in the midst of human disillusionment and helplessness expecting God’s saving action, the revelation of His victory over the enemy and aggressor.  Habakkuk proclaims: “I will take my stand at my watch post and station myself on the tower, and look out to see what he will say to me, and what I will answer concerning my complaint.  Today, we, together with the prophet, call out to God: “O LORD, how long shall I cry for help, and You will not hear?  Or cry to You ‘Violence!’ and You will not save?”
In response to this call emanating from within the suffering heart of the faithful, today we receive an answer from the Almighty God: “God came … His splendor covered the heavens, and the earth was full of His praise. His brightness was like the light; rays flashed from His hand; and there He veiled His power”. The prophesized glory and splendor, the brightness and ray of light – that is the light of Christ’s Resurrection, which shines upon us today in the same way as it did then when Christ dispatched the armed guard and emerged victorious from the sealed tomb. The watchful song of Habakkuk finds its fulfillment in the good news greeting: “Christ is risen!”  The Risen Christ shows us that God fulfills our prayer, He rushes to free those, who each day persistently stand on guard in prayer for Ukraine. On this light-filled night the Holy Church sings out God’s victory, and in the prayerful vigil of her Paschal services together with the prophet Habakkuk , she points to “the brilliant angel who proclaims: Today salvation comes to the world…” Today on its native lands our Church is called to give out the prophetic voice of victory over idolatry, deceit, and violence. The Risen Lord dispelled the fear of the Apostles, saying: “Peace be with you. As the Father has sent me, even so I am sending you”.  These words also speak to us and give us strength not only to stand against the enemy, but to also conquer our interior ills: loss of faith, fatigue, and fear.  The Revolution of Dignity is far from completed as long as the peace of Christ has not filled our hearts – it is only with Christ that we can, in the words of the Servant of God Metropolitan Andrey, defeat self-serving political opportunism, corruption, and the vestiges of a godless regime in relations between government institutions and society.
The peace of Christ is threatened not only in Ukraine.  Far and wide, where true Christians proclaim the Risen Lord and live according to the Gospel, old persecutions have reignited and new challenges emerge. We pray for the conversion of those who in words proclaim the Risen Lord but in action do works of the evil and deceit, which remains deeply rooted in human hearts. In a special way, we pray for our brothers and sisters in Ukrainian Crimea and the Donbas, as well as for our Christian brothers and sisters in the Middle East who are being persecuted unto martyrdom. We understand how the faith is threatened by the self-assured consumerist culture of a West that has forgotten its Christian roots and values. We might think that in our spiritual struggle it is as if we are surrounded on all sides. That is why the prophet’s prayer is also our prayer: “Will you not hear? Will you not respond?  Will you not save?”  Today we who call out to God against the violence and lies, we who stand in watchful prayer, receive the brilliant angel, who proclaims the victory of the Risen Christ.  He brings solace and peace to those who mourn the dead, gives assuredness of His victory over violence, aggression, malice, and untruth.
Celebrating Pascha in wartime is to be able to see our victory in the Risen Christ.  This victory must first of all take place in our souls and fill the heart of each person who truly believes that indeed Christ is risen!  This faith in the victory of the Risen One allows those who are on the front lines to face death and, with courage and confidence, defend one’s land.  This power of the Risen One allows us to resist the temptation of hatred towards those who allowed themselves to be deceived by an insatiable imperial ideology of falsehood and violence. This victory of Christ, as the Risen Truth, finds its expression in all who speak of and bear witness to the truth regarding what is happening in Ukraine.  This truth of Christ allows all who see themselves as Disciples of Christ to be true apostles of the Good News of peace and love.
Our victory, found in the Risen Savior, over all enemies seen and unseen, may not appear right away. It approaches in stages, day by day, gradually revealing itself in all its fullness.  Therefore, that which the prophet Habakkuk already saw, already celebrated, already in part received in anticipation, that is what we today celebrate in fullness: the Resurrection of Christ!
Beloved in Christ!  On this luminous day of Christ’s Resurrection I long to share this Paschal joy with you. My deepest heartfelt wish is that our festive greeting, “Christ is risen,” may strengthen us in faith, dispel the fatigue of battle, and give us hope in a complete victory and a shining future for Ukraine. This greeting is also addressed to our faithful throughout the world who share the pain of their family and friends in the native land, and provide assistance, each according to his or her ability, in prayer and material support. Wherever we are, let us proclaim a true Revolution of Dignity which can only be founded on a constant conversion to the Risen Christ, and on the fulfillment of His Gospel in our lives. To all of you in Ukraine and throughout the world I send you my heartfelt festive greetings.  May this feast of Our Lord’s Resurrection bring you blessings, a tasty sharing of our traditional blessed egg, and a Paschal joy that is full of light.

"TO BE A HUMAN IN INHUMAN CIRCUMSTANCES – THIS IS THE TESTAMENT OF METROPOLITAN ANDREY FOR US TODAY" - THE HEAD OF THE UGCC

Patriarch Josyf (Slipyi), according to his contemporaries, when he came across a difficult dilemma, asked Himself the question: "What would Metropolitan Andrey say?" Preparing the Epistle for the year of Metropolitan Andrey (Sheptytskyi), we put ourselves the same question. After all, being in the circumstance of military aggression, Ukraine again in its history becomes a victim of unjust assailant.

As you know, Metropolitan Andrey Sheptytskyi outlived two World wars. Therefore, according to the Head of the UGCC, He felt and understood well what is happening with the soul of a man who from peacetime unexpectedly plunged into the wartime of stagnation. "About that, Metropolitan aptly said that during the war, even among those who do not fight and those which do not share, is accumulated the unprecedented number of misunderstandings, disputes, enmity and hatred. Thus, the public social life becomes a "war of all against all". The result is that simple kindness and Christian love is more expensive product than butter and lard"- quoted the Head of the UGCC.
During the war, the human psyche is especially wounded. Therefore, according to His Beatitude Sviatoslav, it is important for pastors and to all the people to cultivate Christian love and charity. According to Him, only in such a way, as Metropolitan Andrey taught, we can successfully overcome these difficulties.
"Great Metropolitan Andrey advises us not to resort to any violence or disobedience, keep reasonableness and peace, unity and consent. He tells us to be guided by reason, enlightened by faith - continues His Beatitude Sviatoslav. - God's law has to become the rule of our lives and our goal. Thus, this is the best way in which we can serve the Motherland and for the future of our nation. None human thought and promise does not justify the sin against God's commandment". However, Metropolitan Andrey warns that "waves can come, in which we are advised to do against our conscience and the law of God". But we must always do as Christians, faithful to God's law". "To be a human in inhuman circumstances – this is the testament to us from the Metropolitan Andrey. According to Metropolitan, a Christian can and should be a patriot. However, his patriotism cannot be hatred and impose obligations that are contrary to the faith. This is what Metropolitan would say to us today", - concluded His Beatitude Sviatoslav.

GOD HIMSELF IS HAPPY TODAY WITH OUR JOYS AND IS SUFFERING FROM OUR PAINS" - THE HEAD OF THE UGCC ON THE OCCASION OF CHRISTMAS

The holiday of Christmas - is the holiday of human closeness to God. It is the celebration of the Incarnation, for eternal almighty God, incarnated to the person becomes visible, fragile and humanly weak. This year we celebrate Christmas in dramatic circumstances of war, when we have to fight for our freedom and independence of Ukrainian state. We celebrate Christmas Day at a time when many Ukrainian are resettled from their homes, when our soldiers with their chests protect our lives and there are many wounded and those suffering from hunger and cold. The Head of the Church believes that the Savior is present in the lives of those who "now feel sorrow", that is why he replaces it with joy: "He is now a force for the weak, a hope for the hopeless. Such internal closeness of man to God in dramatic circumstances is the meaning of Christmas Joy 2015".  The Primate of the Church believes that we need to re-think and understand the meaning of the Christmas holiday: "For example, during the year we have often felt that not everyone can achieve on his own, because there is a limit of human suffering, life and death. We feel that we need salvation, because we cannot save ourselves on our own. The meaning of Christmas is that our Savior is coming here!" His Beatitude Sviatoslav recalled the testimony of one soldier from ATO, who returning from the front, was going with a friend, who was a disbeliever. At the front, the latter felt the limit of his own efforts and God's salvation. This warrior returned with the words: "Yet there is one!" "This someone" today reveals to us as Jesus Christ - the incarnated God, the Savior of the world" – emphasized the Head of the UGCC. Finally, the Primate of the UGCC encouraged all the big and small to carol, because carols – is the simple and profound way of celebration of the sacrament incarnation of God. "I invite all to contemplate the words of carols, because we carol to proclaim the joy to all who are near, that the God is with us. So let us carol and hurry with the carols to others. So hurry yourself to carol and carol with others. Then together we will feel that we are strong, singing our Savior’s praises. Let’s carol and discover for us and those around us, the Almighty God, the born Savior".

Різдвяне послання Блаженнішого Святослава

Високопреосвященним і Преосвященним Архиєпископам та Митрополитам, боголюбивим

єпископам, всечесному духовенству, преподобному монашеству, возлюбленим братам і сестрам,

в Україні та на поселеннях у світі сущим…

Не бійтеся, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу:

сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель – Христос Господь (Лк 2, 10-11). 

Христос народився!

Цими словами благовісника з небес Христова Церква звіщає спасенну новину. Сьогодні нам народився Спаситель: Господь на землю зійшов і явився в людському тілі у місті Вифлеємі. Радіє цього дня небо і земля, радіє весь людський рід тим, що наш Творець не покинув свого сотворіння, але прийшов, щоб прийняти його долю. Він сам став людиною, щоб розділити з нею її життя: її болі і радості, її тривогу і непевність. Господь стає одним із нас, об’являє себе нашим Спасителем і Визволителем. У святі Різдва Христового ми радіємо тому, що більше не почуваємося самотніми і покинутими, святкуємо те, що Бог є з нами, що Він нас любить, і бачимо втілену Божу любов у новонародженому Дитятку Ісусі, який ніжно спочиває в яслах на сіні. Таїнство народження нашого Спасителя виявляє нам правду про те, як велике Боже відкривається нам через слабке людське, як людське мале і незначне може стати Божим великим!

Святе Євангеліє оповідає нам, що Господь Всесвіту народився в родині біженців. Спочатку через наказ кесаря, а потім через кровожерність царя Ірода Пресвята родина була змушена покинути свою домівку та просити прихистку в чужих людей. Так, наш Бог забажав народитися як безхатченко і біженець! За таких дивних обставин народження Спасителя привілей перебувати біля Божого Дитяти мали разом із мудрецями зі Сходу лише ті, хто не соромився бути поруч із потребуючими, вигнанцями та переслідуваними. Відкривши Йому двері свого серця, свого дому, розпізнавши знак спасіння в Господі, що народився у вертепі, ці люди сповнилися божественною радістю серед темряви ночі. Бо ж різдвяне таїнство – це здатність увійти в Божу присутність і зустріти новонародженого Христа через вміння бути поруч: бути поруч із тим, хто немічний і беззахисний, хто терпить від холоду та браку найнеобхіднішого. Україна прожила дивовижний рік, в якому все було великим: надія і відчай, впевненість і розчарування, здобутки і втрати. Великим був і страх, що його відчула Темрява, бачачи, що наш порив до Світла може бути переможним. І Темрява наслала на нас біль і кров, каліцтво і навіть смерть, щоб люди жахнулися тим стражданням і звернули на давню стежку мовчазного та беззаперечного підпорядкування. Немає жодного українця, який не брав би участі в цьому іспиті Господнього провидіння, котрий продовжує тривати. В якомусь сенсі ми всі сьогодні в зоні ризику, у зоні АТО. Подібно до пастирів, які на місці випасання свого стада почули спів ангелів на небі і прийняли звістку про народження Спасителя, так і кожен з нас має своє місце духовного чування, свій «блокпост», що на ньому повинен здійснити власну християнську і громадянську місію. І навіть якщо хтось утомився і хоче уникнути вибору, то все одно його робить. Тільки в такому разі своєю пасивністю він грає на руку злу.

Наша цьогорічна дорога до Різдва була дорогою до пораненого і вигнаного. Наша Церква в буквальному сенсі стала польовим шпиталем, розгорнутим щоб дати прихисток гнаним і загоїти рани постраждалих. Але навіть після Майдану Церква не позбулася функцій шпиталю, оскільки це її покликання. Про це нагадує нам Папа Франциск: «Я бачу Церкву як польовий шпиталь після битви». До війни ніхто з нас не був готовий, проте вона триває, непрохано вламується чи не в кожну вкраїнську домівку, особливо на східних теренах нашої країни. Постає небезпека, що людська чутливість до горя і страждання ближнього зменшуватиметься. Християни знають, що байдужість убиває не менше, ніж снаряди установок «Град». Справа держави – мудро вирішити проблему допомоги своїм стражденним громадянам. А справа кожного християнина – бути близько, бути поруч із тими, хто в біді. Саме це християнське єднання з потребуючими, яке звемо солідарністю, і робить нас сильними. Бо в ньому проявляється і через нього передається нам сила воплоченого Бога, дія Спасителя, який народився для того, щоб вчинити нас вільними і непереможними в Бозі. У різдвяний час кожен із нас поглядає на небо в надії побачити світло вифлеємської зорі. Бо Новий рік не обіцяє бути легшим, а наш вибір – простішим. Наше найбільше завдання на 2015 рік – це вийти на шлях цивілізованого розвитку й гідного життя. Для цього ми всі мусимо зодягнутися в іншу – Божу – людину, тобто зректися негідних компромісів з лукавим. Це завдання стосується кожного з нас – навіть того, хто вважає себе найменшим у цьому світі. Завдання змістити свою життєву позицію в бік добра має також великий громадянський сенс, бо коли зміниться українка та українець – зміниться і вся наша країна. Усі разом ми маємо зодягнути її в нове намисто ефективних державних структур, які перестануть нарешті бути структурами гріха. Адже влада може бути благословенням, якщо стає служінням. Обидва завдання неможливо здійснити, бодай раз не відчувши сумніву, не помилившись, не зробивши кроку назад. Не маймо гордині досконалості – краще визнаймо перед Богом свої слабкості й смиренно просімо: Боже, допоможи моєму безсиллю! Смиренна людина не втрачає віри у свої сили, бо, за словами Івана Франка, «чує на своєму плечі руку Господню». Тому пам’ятаймо, що зневіра, розчарування, мстиве прагнення поквитатися з тими, хто не здійснив наших очікувань, – це інструменти, якими Темрява найефективніше відновлює свої втрачені позиції. Не помагаймо їй зруйнувати наші шанси! Біда не в тому, що не все вдається зробити. Біда, коли від цього в людини опускаються руки!

Маємо перед собою ще одне завдання, щодо якого ніколи не має бути сумніву. Це завдання молитися. Майдан переміг тому, що ревно і щиро молився. Сьогодні не дозвольмо, щоб через певне «призвичаєння» до війни ослабла інтенсивність наших молитов. Спрямуймо всі сили своєї душі на те, щоб у наших родинах і спільнотах тривала безперервна молитва за Україну, щоб у нашій державній оселі, ніби в бідній вифлеємській яскині, засяяло світло віри, очистилися наші серця, зродилося нове життя. І тоді, маючи на собі Боже благословення, ми станемо найщасливішим народом на Землі. Серед темної ночі непевності й тривоги звучить прадідівська коляда, розвіваючи смуток та всілякі негаразди... З цим різдвяним благовістям прагну відвідати кожну домівку добрих людей, які приймають до себе новонародженого Бога і Спасителя та радіють Різдвом Христовим!

Сьогодні линемо з різдвяним привітом до наших воїнів, які святкують цей величний празник у холодних окопах та бліндажах на передовій і готові грудьми закрити свій народ. Зі святковим віншуванням добра і гаразду заходимо до тих, хто втратив свою домівку та тепло рідної сім’ї. Зі співом ангелів про мир на землі та славу на висотах завітаймо сьогодні до тих, хто сумує через втрату рідних та близьких, хто страждає від отриманих ран і тих, хто в полоні й ув’язненні. Як у цю різдвяну ніч радість перемагає смуток, а небесне світло – темряву, так нехай у своєму Різдві наш Спаситель сповнить нас силою звитяги добра над злом, правди над неправдою, і небесний мир хай здолає війну. Усім нашим вірним в Україні і на поселеннях з усього серця зичу веселих свят Різдва Христового, смачної куті та дзвінкої коляди! Христос народився! Славімо Його! 

 † СВЯТОСЛАВ

Дано в Києві, при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,

у день Святого Миколая, архиєпископа Мир Ликійських, чудотворця, 19 грудня 2014 року Божого…

«Ми повинні бути свідками Христового воскресіння, проповідниками Його сили і носіями віри, яка є фундаментом українського буття», - Глава Церкви

Архиєрейською Божественною Літургією в соборі Святого Юра, що у Львові, завершилася щорічна Зустріч східних католицьких ієрархів Європи. Пригадуємо, що Зустріч, яка цього разу присвячена 25-річчю виходу УГКЦ з підпілля, розпочалася 24 жовтня. Під час проповіді Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, сказав: «Сьогодні ми возносимо до Господа молитву подяки за 25 років свободи УГКЦ на рідних землях. Згадаймо листопад 1989 року, який став поворотним моментом історії Європи. Упав Берлінський мур. Господь почав міняти історію поділеної Європи. Тоді Він навідується і до нашого народу, кажучи: “Не плач, ось я приходжу як Визволитель…”». Проповідник підкреслив, що через 25 років Господь воскресив Церкву до нового буття, що мало вселенське значення. «Ми питаємо себе сьогодні: для чого Він нас воскресив і яке завдання нам дає? А Господь відповідає, що ми повинні бути свідками Його воскресіння, проповідниками Його сили і носіями віри, яка є основою і фундаментом українського буття». Глава Церкви під час проповіді підкреслив, що Бог кличе нас бути християнами нового часу, бути Його свідками і ділитися Його вірою. «Воскресивши нашу Церкву, Спаситель віддає нас своїй Матері Марії, яка чуває над нами і охороняє нас своїм покровом. Нехай  вона обітре сльози наших матерів і тримає за руку наших дітей. Нехай вона буде нашою охороною навіки», - сказав проповідник. Під час Богослужіння для привселюдного почитання виставили мощі святого Папи Івана Павла II. Наприкінці Літургії всі єпископи помолилися Панахиду та Молитву за прославу слуги Божого митрополита Андрея Шептицького.  

“The doctrine is not changing but developing to provide answers to vital challenges,” UGCC Head

In an Italian language interview with Radio Vatican, His Beatitude Sviatoslav, UGCC Father and Head shared his thoughts on the work of the Synod and explained the essence of the document. Your Beatitude, and the [small groups] of the Pontifical Synod began working and discussions about the document of Cardinal Erdo took place.  

This document is not the final or official document of the work of the Synod, but rather a draft, a collection of various presentations  by the synodal fathers during the meetings last week.  It cannot be perceived as the final summary of our discussions.  Right now in our work groups we are studying this text: there are many criticisms, some members of our group think that some things should be changed, supplemented, so that our appeal to the Holy Father as well as to our faithful should be thought out and understandable.  First of all, we want to once more confirm the Church doctrine regarding marriage.  We have no intentions of changing or denying something as is now often being reported in the mass media.  We are concerned about the challenges which come not from inside the Church, but from the outside.  The Synod Fathers are looking for the best method to respond to these challenges, to propose in a new way the Gospel of the family in a positive and bright light.

What, in your opinion is the biggest shortcoming of this document and why did it create so much misunderstanding?
The formulation of the expressions has to necessarily be more exact.  As is known, very often it is the devil, who hides behind details.  Sometimes the intentions and the authentic thoughts of the fathers do not coincide with the formed text.  And this creates certain misunderstandings.  That is exactly why right now we are trying to express ourselves in the most understandable manner: on the one hand, to better discuss this topic, and on the other hand – to propose  the traditional doctrine of the Catholic Church in the keys of the new evangelization.

Thus, the doctrine does not change with the flow of time during history?
The doctrine does not change  – it develops, i.e., clarifies itself, in order to answer certain challenges.  In Church history the doctrines were formed as answers of Christians to some heresies or  the improper understanding of Christian faith from the surrounding world.  Today we have new challenges, new difficulties in accepting traditional doctrines of the Church, and therefore we have to explain some aspects of the teachings of the Church in order to provide certain guidelines, especially of  a practical character for the pastoral service of the Church.  This synod is not doctrinal.  We gathered here not for the purpose of discussing a doctrine, but to share pastoral experiences.  During this Synod we contemplated the great sufferings of the Christian family in the current world and those attacks  that are aimed at it.

So called “irregular situations” i.e. those couples who cannot be acknowledged by the Church as marriages but towards which the Church takes a position of mercy and perception. What do they need and expect today?
Mainly we are attempting to confirm the Church doctrine that the family is an authentic, indissoluble and sacred union between a man and a woman.  Other attempts of cohabitation cannot be regarded as a family. However, at the same time, it is important to acknowledge : for example, if a man and a woman  even without a Church marriage live in a stable, fruitful, and faithful  union, then in it are present those semina verbi  [seeds of truth], which should be appropriately respected.  At this Synod, perhaps for the first time, the attention of the pastors extends beyond the boundaries of their church enclosure, in order to examine the  situation of mortal sin and assist these people in gaining evangelical ideals.

Mass media also talks about the openness to same-sex couples...
We did not talk about openness to same-sex couples  but rather about the suffering of those people.  In my presentation I said that we could not consider a homosexual orientation in itself a blessing, in other words something good.  It is a heavy trial, a burden and a problem which causes suffering.  Wounds which are inflicted by this phenomenon are not dependent on how we perceive it: positive or negative.  Therefore we have to look at this issue with open eyes.  A person cannot be identified by  her or his homosexual tendency.  We should look at this person, respect them as a likeness of God, taking into account the person's real existential dimensions, and in the light of the Gospel, to help the person in her/his sufferings.

Prayer for our Patriarch

O Lord, we pray You: defend and save His Beatitude, Patriarch Sviatoslav. He is the Primate and Father of the great fellowship of our Church, and wherever he may be in fulfillment of his duties, he is praying for us, and is offering to You with holy fervor his prayers at the Altar. Wherefore, O Lord, turn Yourself toward us, unite our prayers with his and receive them into the bosom of Your infinite mercy. Whether he weeps or rejoices, at home or abroad, we desire to united with him. Hear his holy prayers on behalf of our long-suffering land of Ukraine. Grant him the grace and wisdom, courage and perseverance, to fulfill the great work to which You have called him – by the prayers of the holy hierarchs, martyrs, and confessors of Ukraine, in whose shoes he been called to walk. Look kindly as ell on the land of Ukraine, and on her people, especially on those to whom leadership, government, and security are entrusted. Bless the newly-elected President, and his ministers in public office; in these days especially grant that they be upheld and strengthened in every good deed so that all may lead undisturbed and tranquil lives in perfect piety and honor. For You are the One who has mercy and save, and to You we send up glory, together with Your Father, who is without beginning, and Your most holy, good, and life-giving Spirit, now and for ever and ever. Amen.

His Beatitude Sviatoslav blessed the Monument of the Heavenly Hundred in Kyiv

On the 23rd anniversary of the independence of Ukraine, the Father and Head of the Ukrainian Greek-Catholic Church, His Beatitude Sviatoslav blessed a Memorial Cross of the Heavenly Hundred near the Church of St. Mykola, the Miracle Worker at the National Technical University of Ukraine – KPT.

Why a cross?  “For us, Christiansthe Cross is a sign of victory because on it the Son of God Jesus Christ through his death overcame death and gave us life.  This sign He left us so that we would overcome our enemies.  Today the Lord places this sign of victory into our hands, into the hands of our students, our youth.”  Also according to the words of the Church Head, the Cross is also a sign of reconciliation.  “Apostle Paul teaches that after Jesus Christ died on the Cross, the person and God reconciled.  On the Cross, Our Savior appeared to us as our peace.  The Cross is a sign of freedom from sin and death, a sign of the hope for a better future, a key which opens heaven,” stated UGCC Primate.
“This Cross,” said His Beatitude Sviatoslav, “we blessed to honor the Heavenly Hundred.  Because the Heavenly Hundred through their death became victorious.  And today, this is no longer the only Heavenly Hundred. Our young people, students, who gave up their lives, in this act of self-sacrifice overcame the enemy.”   “May their sacrifice on Independence Day be a call for reconciliation, so that we are able to embrace one another, to surmount all difficulties and divisions which hinder us to build a consolidated society.  The Heavenly Hundred is composed of representatives of many countries.  The first victims were the sons of Belarus and Georgia.  May the call of the Heavenly Hundred be for us today an appeal for our internal Ukrainian unity.    And may this call also be a call for freedom since in order to give one's life for one's country, one has to be free,” emphasized  the  Major Archbishop. He asked that we beseech Our Savior to “grant us peace in our country, a victory over our enemies, and the strength of a fraternal union.”  “And may the Blessed Virgin Mary, who stood beneath the Cross, sacrificing her  son, serve as an example for every mother who today holds the life of her sons  in her hands and prays for their life and a better future,” stated his Beatitude Sviatoslav. The Church Head greeted all with Independence Day.  He also thanked all who contributed towards the building of the inter-confessional Church of St. Mykola the Miracle Worker and noted its importance. Among the participants at the Blessing of the Memorial Cross of the Heavenly Hundred, were representatives of various confessions and Churches, renowed Ukrainian writers, poets, KPT directors, students and  faculty, community activists and government representatives.  Before the Blessing, UGCC Head celebrated a public prayer to the Blessed Mother, beseeching our Heavenly Intercessor for peace in Ukraine. ail addr

Letter from His Beatitude Sviatoslav (Shevchuk), Head of the Ukrainian Greek Catholic Church, on the very difficult situation in Ukraine

To the Catholic Episcopal conferences, То the World’s Religious and Political Leaders, To All People of Good Will
For nine months Ukrainians, have been on an arduous pilgrimage from post-Soviet fear to freedom and God-given dignity. Traumatized by twentieth century World Wars, brown and red totalitarianism and genocide, they seek a just society and a democratic, European future. With patience, endurance, and great human sacrifice they overcame in February the brutal regime of Viktor Yanukovych. This moral triumph was answered in March by Russia’s territorial annexation of Crimea. Now, for months the country endures foreign supported destabilization, separatism, and terrorist activity in the Donetsk and Luhansk Regions, in one word: war. Tragically, as became manifest in the criminal shoot-down of Malasian Airlines Flight 17, the Ukrainian trial affects the global community. All of the Churches and religious organizations of Ukraine stood together against the violence of the Yanukovych regime, the annexation of Crimea, and the division of the country. On the Maydan-Square for months, every day, and hourly in the night, in common prayer they insisted on respect of civil rights, non-violence, unity of the country, and dialogue. This civic ecumenical and inter-religious harmony and cooperation has been an important source of moral inspiration and social cohesion in Ukraine.
In annexed Crimea and in the Eastern war zone some of the Churches and religious communities have been targeted for discrimination, enduring outright violence. In Crimea the most exposed have been the Muslim Tatars. The Tatar community as a whole is in daily danger. Some of its leadership has been exiled, barred from their homeland. The existence of Greek and Roman Catholics ministries, Orthodox parishes of the Kyivan Patriarchate, and the Jewish community in Crimea has been variously menaced.
In April violence was instigated in eastern Ukraine.  According to Ukrainian authorities some1000 people, including international journalist and peace monitors, were kidnapped or detained; dozens were tortured or killed. The anti-terror operation launched by the Ukrainian government faces a foreign aggression that co-opts local rebels and local and international criminal delinquents.  As a result today there are over thousand civilian casualties in the densely populated cities, with the number rising by 50 deaths or more daily, not to mention the 298 victims of MA Flight 17. The infrastructure of the cities including roads and bridges, electric substations, coal mines, and industrial installations are being destroyed to cripple the economy and future reconstruction that will become the responsibility of the Ukrainian state. Hundreds of thousands of people have been forced to flee the warfare that has been brought into the heart of the cities by the so-called separatists. Amidst the horrors of war the tiny Ukrainian Greek and Roman Catholic minority experience oppression on the territories controlled by the “separatists.” Three Catholic priests were kidnapped: Pawel Witek and Wiktor Wąsowicz (Roman Catholic), Tykhon Kulbaka (Greek Catholic). The later was kept in captivity for 10 days and deprived of medicine he needed. The episcopal residence of the Greek Catholic bishop in Donetsk was robbed and sealed, depriving him of his chancery and all documentation. The Cathedral yard was hit by “separatist” rocket fire damaging the building and windows with shrapnel. The bishop and almost all Greek Catholic priests were forced to leave the environs of Donetsk. Armed representatives of separatist regime entered the church and desecrated the sanctuary. They “allowed” priests to stay and conduct services but put them on travel restrictions. Terrorists blackmail the clergy by threatening to harm their parishioners.
Most recently, on Saturday, August 16, the small monastery of the Sisters Servants of Mary Immaculate in Donetsk was seized and violated. The sisters who generously and humbly served the community and who were on a summer retreat or at summer camps for children outside of Donetsk cannot now return to their home now being used by the “separatists.”
Protestants are targeted by pro-Russian terrorist groups and have suffered the gravest violence: two sons of the pastor of the Evangelical Church“Metamorphosis” Alexander Pavlenko and two deacons of that church, Victor Brodarsky and Vladimir Velichko were taken from a church service, tortured, and killed by the terrorists. Their bodies were exhumed from amass grave in Sloviansk. Unfortunately, the beleaguered Ukrainian Catholics, Greek and Roman, faithful of the Ukrainian Orthodox Church of the Kyivan Patriarchate and Protestants in the east of Ukraine are further endangered by the rhetoric of the Orthodox leadership in Russia, which is becoming increasingly similar to the propaganda of Russian political authorities and media.
In recent documents issued in Moscow at the highest level of the Russian Orthodox Church, particularly in a letter to the Primates of the Orthodox Churches, Greek Catholics and the Ukrainian Orthodox of the Kyivan Patriarchate, disrespectfully called "Uniates" and "schismatics”, are defamed. They are held responsible for the military conflict in Eastern Ukraine and are accused of generating the warfare, especially the violence against Orthodox clergy and faithful endured as a result of military operations. Russian Orthodox leaders spread libelous information about Greek Catholics and other confessions thereby putting them in danger from the separatist militants who identify themselves as warriors for Russian Orthodoxy.
We strongly reject these claims and accusations. The Ukrainian military is not structured as a denominational entity. Therefore, chaplains of various denominations serve in the zone of the Antiterrorist Operation. Chaplains are not permitted to interfere in the life of local religious communities. Accusations that chaplains of the Ukrainian Greek Catholic Church have committed acts of violence against members of other churches and religious groups are not true. The tragedy that Ukraine is experiencing today, due to military aggression, is a tragedy for all peoples, believers of all faiths, and all social groups. Buildings, churches and monasteries of all religious and ethnic groups are being damaged or destroyed. Clergy of all faiths who exercise their pastoral ministry in the Donetsk and Luhansk oblasts and Crimea have suffered, some risking their own lives. Two Orthodox priests who were killed in the region are among more than a thousand civilians killed during the conflict and their terrible deaths are not connected with their religious beliefs. They were accidental victims of shelling. We pray for all the innocent victims and for peace in Ukraine. And our Church is doing everything to bring peace and alleviate the suffering of those affected by this terrible conflict. Ukraine needs the effective support of the global Christian community and support of all people of good will. In a media context rife with propaganda we ask you to evaluate information critically. We need your prayer, your discernment, your good words and effective deeds.  Silence and inaction will lead to further tragedy. The fate of MA Flight 17 is an example of what may happen if the terrorist activity is allowed to continue.

Звернення Блаженнішого Святослава до вірних Української Греко-Католицької Церкви та всіх українців з нагоди Дня Незалежності України

     Дорогі в Христі! Цього року Всевишній знову сподобив нас радості святкувати Свято

Незалежності нашої Батьківщини України. У нових драматичних, але водночас величних історичних обставинах, які нам доводиться сьогодні переживати, ми по-новому відкриваємо для себе неоціненність скарбу жити у вільній, суверенній і незалежній державі. Насамперед незалежність відкривається нам як невід’ємна складова свободи та гідності кожної особи і всього нашого суспільства. А цей дар гідності та свободи Божих дітей ми отримали від самого нашого Творця. Про це навчає ап. Павло, звертаючи до нас слова Отця Небесного: «Буду Я вам за Отця, а ви за синів і дочок Мені будете, говорить Господь Вседержитель!» (2 Кор. 6, 18). Кожен народ має природне право жити в самостійній і незалежній державі, зберігаючи свою самобутність та вповні розвиваючи всі свої дари й таланти. Коли хтось зазіхає на це право народу, то заперечує даровану йому Творцем гідність і взагалі можливість існування. Свобода і незалежність України, як Божий дар, є водночас плодом багатовікових героїчних змагань наших предків. Неустанна боротьба за суверенність Батьківщини часто була сповнена жертвами і скроплена кров’ю героїв. Проте наш народ ніколи не звертав зі своєї дороги, що нею прямував до свободи, - дороги віри, - дороги, якою є Господь наш Ісус Христос, що сам про себе сказав: «Я є дорога, правда і життя» (Ів. 14, 6). Ця євангельська істина була настільки глибоко закорінена у свідомості українців, що навіть виражалася переконанням: краще вмерти вільним, ніж жити рабом; краще вберегти гідність, жертвуючи собою, ніж втратити власне майбутнє та майбутнє народу, ідучи на внутрішні компроміси із злом та неправдою. Про тих, хто йшов цією християнською дорогою правди, великий Кобзар написав: …Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою.  Ходімо ж, доленько моя!  Мій друже вбогий, нелукавий!  Ходімо дальше, дальше слава, А слава − заповідь моя.

У ці чи не найскладніші часи вільної України, - часи випробувань і новітніх викликів саме на нас Господь поклав відповідальність за збереження й утвердження дару свободи та незалежності нашої держави. Сьогодні ми повинні не лише згадувати своїх славних попередників, а й мати відвагу стати в їхні ряди. Прикладом нам мають слугувати сучасні герої – полеглі воїни Небесної сотні і тисячі наших військовослужбовців, які щомиті жертвують своїм життям і здоров’ям за єдність і кращу долю України. Церква супроводжує їхній подвиг неустанною молитвою до Господа, вимолюючи для загиблих вічної небесної нагороди, а для живих – захисту від ворогів, припинення війни та утвердження на наших землях тривалого і всеохопного миру. Ми твердо віримо, що Господь зглянеться на молитви і страждання свого народу, визволить його від напасті агресора й виведе на шлях оновлення та розбудови національного буття на фундаменті життєдайного Божого Закону. Знаменно, що в цей нелегкий час наша Церква дякує Господу Богу за 25-річчя дару свободи на рідних землях. Воскресіння Церкви-мучениці серед хаосу комуністичного режиму, що розпадався на очах усього світу, стало провісником, доброю новиною про близьке воскресіння України та проголошення її незалежності. Цим ювілеєм Господь ще раз хоче наголосити всім нам, що це Його силою, діянням Святого Духа наша Церква змогла вистояти в найтяжчі роки переслідувань, коли здавалося, що смерть перемагає життя. Сьогодні ми сповнюємося надією на те, що життя і розвиток нашої воскреслої Церкви в Україні є джерелом Божого благословення і підтримки для нашого народу в його теперішній боротьбі за своє буття. У воскресінні Сина Божого ми відкриваємо зміст Хресної Жертви нашого Спасителя, через яку прийшло спасіння світові та свобода від гріха і смерті. У воскресінні Його Церкви ми здатні побачити славу наших мучеників, гідність і велич Божих дітей. У воскресінні України можемо збагнути значення та ціну тих жертв, які сьогодні кладуть на вівтар Батьківщини найкращі сини й дочки України задля запевнення її щасливого майбутнього. У це свято свободи молімося до Господа за мир в Україні. Наша Церква, як добра мати, цього дня особливо благає у Всевишнього захисту і життя для своїх дітей. Тому спільно просімо в нашого Небесного Отця в ім’я Його єдинородного Сина Ісуса Христа припинення кровопролиття, горя і сліз на нашій землі. Поспішімо з християнською любов’ю послужити всім постраждалим унаслідок агресії проти нашої держави. Відстоюючи в нових обставинах нашу незалежність, навчімося бачити образ стражденного Христа в кожному, хто втратив домівку чи вимушено покинув свою землю, у кожному пораненому, полоненому чи викраденому. Наполегливо продовжуймо підтримувати українських воїнів та зміцнювати нашу державу молитвою, працею та активною громадянською позицією. При цьому витривало йдімо дорогою правди і добра, - Христовою дорогою, - яка єдина провадить до повноти життя у свободі та радості.                                     Благословення Господнє на вас!                     † СВЯТОСЛАВ

      Українська влада, як і ми, громадянське суспільство, протягом останніх років нічого не зробили для консолідації українців. Ми стали свідками застосування різних політтехнологій, які мали на меті, навпаки, роз’єднати українське суспільство. Тепер пожинаємо плоди такої політики. Тому зараз ми повинні дбати про єдність і соборність Української Держави. Про це сказав Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав в ефірі 5 каналу 24 серпня 2014 року, у День Незалежності України. Предстоятель УГКЦ зазначив, що хвиля патріотизму поступово поширюється всією соборною Україною. За його словами, на це реагують і мешканці Сходу України (Донецької і Луганської областей). Однак, на його переконання, сьогодні відбувається унікальний в історії факт, коли «наші молоді хлопці з усіх частин України віддають своє життя за свободу і незалежність Донеччини і Луганщини». «Це новий імпульс української ідентичності цих земель», – зауважив він. Блаженніший Святослав вважає, що мешканцям східних земель України потрібно «відкрити всю мережу людських стосунків», щоб поступово відбулося їх інтегрування в українське суспільство. «Це те, що не було зроблено в попередні роки. Тепер же ми повинні бути терпеливими до цих людей. Бо, за християнським розумінням, милосердя чиниться не за якісь заслуги: Бог любить нас такими, якими ми є. Ми повинні огорнути любов’ю і увагою потребуючих із цих частин України і прийняти їх такими, якими вони є», – зауважив Глава УГКЦ, підкреслюючи, що це допоможе їм наново усвідомити себе частиною незалежної і суверенної України.

     Ми повинні повірити в Україну, у могутність нашого народу й багатство нашої землі. Але ми зможемо вільно жити на цій землі лише тоді, коли не будемо егоїстами. Коли заради власних вигод не будемо саджати своїх ближніх до темниці. Коли навчимося ділитися дарами, перейматися біллю ближнього, прощати й бути прощеними, у цей день ми починаємо розуміти, що для нас означає дар незалежності, дар свободи, дар гідності, дар життя. Він просить, щоб кожен із нас задав собі запитання: «Боже, що віддам Господеві за те, що Він воздав мені?» «І сьогодні Господь каже кожному з нас: для того щоб втримати дар незалежності, зростати в ньому, поділімося з нашим ближнім усім тим, що маємо».  «Сьогодні хочу закликати кожного з нас, кожного мешканця України, кожну добру людину – повірити в Бога і Україну».

     Говорячи про національний прапор, Блаженніший Святослав зазначив, що коли споглядаємо на цей символ, бачимо на ньому поєднання неба і землі. «Неба як того Бога, який чуває над нами, на небесній блакиті. І землі, яка щедро родить врожай лише тоді, коли Боже благословення спочиває на ній», – сказав він. «Дякуймо сьогодні Господу Богу за дар свободи, за дар гідного життя. Але просімо, щоб ми були здатними цей дар втримати і ним поділитися», – звернувся Глава Церкви до кожного з нас.