Духовний убивця - екран…

Екран - ідол для багатьох людей, ідол, який витіснив із їхнього життя Бога…

     Згідно з Апокаліпсисом, в останні часи люди поклонятимуться іконі (образові) звіра, якій буде даний "дух", внаслідок чого ця ікона говоритиме і діятиме (Од.13,14-15). Для багатьох уважних християн сьогодні очевидно, що йдеться про сучасного глобального ідола під назвою "Екран"; що біблійний образ ікони звіра, який говорить і діє, вказує на телебачення, відео- і комп'ютерну техніку, а в ширшому значенні - і на всі сучасні засоби масової інформації, а також на такі явища, як загальна компютерізація і "віртуалізація" життя. Екран - ідол для багатьох людей, ідол, який витіснив із їхнього життя Бога. Телебачення стає новою релігією, новою ідеологією - драконом, чудовиськом майбутнього. Нам весело бавитися в екранні ігри, ми катаємося на комп'ютерних горах віртуальної реальності, не усвідомлюючи розмірів цього чудовиська, не бачачи його справжнього лику, не відаючи його призначення. Екран-це ціла система глобальної, інтенсивної дії на людські душі. Що несе в собі ця система? 

     1. Зміни в системі цінностей. Живе, безпосереднє людське спілкування поступається місцем спілкуванню інформаційному, опосередкованому - через Екран. 

     2.Екран за допомогою оптичних ефектів, кліповості та інших прийомів трансформує традиційну картину світу в іншу, "віртуальну реальність", занурюючи людину в особливі змінені стани свідомості. Можна сказати, що людина віддаляється ("екранується") від реального життя.                      3.Екран є знаряддям впровадження у свідомість людей ідеології антихристового "нового світового порядку". 

     Слово "ікона" означає вид, образ, зображення. Але ж Екран і є живе зображення, рухома картинка, та ще й забезпечена звуковим супроводом. Канадський професор Маршал Маклюен у 1955 році визначив перевагу телебачення над старими технічними засобами комунікації: "Якщо друкування було механізацією мистецтва листа, то телефон був уже електрифікацією самої мови, величезним кроком вперед у порівнянні з телеграфом. Грамофон і кіно були простою механізацією мови і жесту. Але радіо і телебачення виявилися не просто електрифікацією мови і жесту, а електрифікацією всього діапазону вираження людської особистості". От чому в Апокаліпсисі сказано, що в образ звіра вкладений "дух". У 1974 році в бесіді з кореспондентом журналу "Реаліте" той же, але вже розкаяний пророк електроакустичного світу Маршал Маклюен так говорив про небезпеку телебачення: "Я вважаю, що телебачення поступово, одну за другою знищує всі установи, на яких заснована наша цивілізація... Настав час нам усім збунтуватися і усунути телевізор із повсякденного життя. Давайте абсолютно знищимо його, бо людство не може жити в умовах постійного збудження такого високого рівня. Магічна чарівність, яку нам надає телебачення, викликана його електромагнітною природою; переривчасті електричні імпульси, випромінювання передавача у вигляді світлових пучків, які складають образ, хоча між ними немає ніякого зв'язку; телеобраз подібний до растру або мозаїки, подібний до сітки для волосся, риболовецької сітки...Риби не помічають води, в якій плавають, люди - повітря, яким дихають. Телебачення - це найсильніший засіб, який якнайбільше "заражає"людей.Ми зачаровані пусткою." 

     Екран в яскравих барвах і принадних образах відображає і представляє глядачам "світ цей", який, за словами апостола, увесь лежить у злі, а також помилковий світ демонічних мріянь. Щодня здійснюється справжнісіньке бомбардування людської свідомості образами, що несамовито миготять на Екрані. Саме слово "образ", вжите в Апокаліпсисі, достатньо однозначно означає на насаджувану Екраном віртуальну реальність. Екран справедливо називають "жувальною гумкою для очей" або "духовноюжуйкою". Читання, відвідини музею або лекції - всі ці традиційні форми культури пов'язаніу свідомості людей з необхідністю зробити якесь зусилля, а щоб вдома оглядати голубий екран, нікого зусилля не вимагається. Поневолений, загіпнотизований екранопоклонник готовий проковтнути все що завгодно. Сучасні люди щораз менше читають і щораз більше часу проводять перед Екраном, який повністю поглинає їхню увагу, "дебілізує" їх, створює для них світ штучних цінностей. Потоки образів, яскравих і насичених пристрастями, одночасно зорових і слухових, поневолюють психіку, свідомість стає загальмованою. Все це підриває здатність людей тверезо оцінювати різні ідеї. За трансльованим Екраном образом зазвичай стоять незримі диявольські ідеї, впроваджувані у свідомість глядачів. Саме за допомогою образної мови через Екран здійснюється маніпуляція свідомістю величезних мас людей. Про вплив телебачення на людське суспільство той же автор говорив ще таке: "З телевізора можна зробити досконале знаряддя дурості, безумства, тортур, отупіння. Телевізор може стати ідеальним знаряддям виховання пасивності, для якого заокеанські соціологи винайшли термін "відіот", складений зі слів "відео" та "ідіот". Володіючи силою навіювання, привабливою силою безлічі доброякісних передач, можна побудувати надзвичайну машину управління людськими душами, яка ніколи не снилася ніякому доктору Фаусту.

Телебачення стає ключем до влади!

 "Mи маємо справу не лише з телевізійним екраном, але також із відео - комп'ютерним екраном, i слід ввести новий термін - "екранократія".

    За екранократією прихована масонократія, а ще глибше -демонократія, яка лукаво називається демократією. Екран - найбільший засіб переконання мас, засіб формування поглядів людей у потрібному для служителів зла напрямку, а також найсильніший засіб розповсюдження дегенеративної "масової культури". Тому, з духовного погляду Екран - це диявольська машина управління людськими душами. Екран - не лише інструмент управління свідомістю людей, але й знаряддя встановлення влади антихриста. Сьогодні очевидно, що Екран для сучасної людини є не стільки інформатором і джерелом побудови картини світу, скільки її конструктором, що агресивно програмує спосіб думання і поведінки, створюючи "нову мораль" і систему цінностей. Особливо руйнівно телебачення впливає на маленьких дітей. Сьогодні не часто побачиш нормальних дітей - діти перетворилися на чудовиськ. Вони не працюють головою, а просто повторюють те, що побачили і почули. Таким ось чином за допомогою телебачення дехто хоче обдурити світ. Тобто, за чиїмось задумом, люди повинні вірити тому, що почули по телевізору, і чинити відповідно до цього. Разом з телевізійним екраном, цим могутнім засобом управління людьми і знаряддям їх духовного вбивства, є, звичайно, екран комп'ютерний. Технічні зручності, які надає комп'ютер, неймовірно швидко розслаблюють і магічно причаровують людей, перетворюючи їх на функціональний придаток до "розумної техніки", і відучують творчо, самостійно мислити. З другого боку, індустрія розваг, реалізовувана нині у величезному об'ємі через мультимедіа, щораз більше поневолює людину: через порочний набір азартних ігор, еротику, порнографію та інші гріховні реалії. За нинішньої кризи моральності і загального торжества гріха, комп'ютер, поза сумнівом, може бути широко використаний як руйнівне для традиційної християнської моральності начало. Впроваджений у кожну сім'ю, комп'ютер може стати прекрасним засобом вироблення "потрібних стереотипів поведінки". 

     З погляду спілкування між людьми Екран - це справжня катастрофа. Екран знеособлює людей, насаджує серед них відчуженість, роздроблює людське суспільство. Ця "ікона" руйнує вечірню бесіду, відчужує одне від одного людей, що живуть в одному будинку чи сім'ї, замуровує кожну людину у маленьку приватну башту. В ті рідкісні години, коли сучасна сім'я збирається вдома, люди майже не спілкуються, втупившись у телевізор, який можна назвати - і небезпідставно - електронним вбивцею сім'ї. Живе, міжособистісне спілкування замінюється ілюзорними і мрійливими примарами і тінями Екрану. Втрата відчуття живої людини призводить до втрати любові до неї і співчуття. Ми перестаємо розглядати іншу людину як безцінну особу, а дивимося на неї і сприймаємо її як об'єкт, інструмент. Екран привчає нас не бачити (що близьке до "ненавидіти") особу в іншій людині. Привчає і в реальному житті дивитися на людей збоку, як на зображення, як на мертву, безособову картинку, дивитися поглядом чужого, холодного, зовнішнього, байдужого спостерігача. Крім того, Екран привчає не бачити особу не лише в інших, але й у собі. Виходить так, що люди бачать увесь світ, не бачачи самих себе, як сказав один мудрий старець. Не Бог знищує людей, а люди своїм немудрим розумом знищують себе самі. Телебачення "звільняє" людей від всього людського, наприклад, від солідарності і співчуття. Не лише на телеекрані, але й в радіоефірі, на сторінках більшості газет і журналів панує руйнівний для людської богоподібної особи дух нігілізму, беззмістовності, вседозволеності і блюзнірства. Людина стає мовби телероботом. Після оглядання телепередач людині абсолютно не хочеться молитися, а якщо вона і примусить себе до молитви, то молиться лише вустами, а серце її далеко від Бога... 

     Сучасне інформаційне середовище, побудоване на антидуховних, антихристиянських принципах, останніми роками стає щораз могутнішим чинником озвіріння людей. Організатори "нового світового порядку" поставили перед собою завдання не давати народам одержувати достовірну інформацію, а гарячково просуватися у своєму духовному падінні до твариноподібного стану, доки не буде досягнуто суцільного одурманення і деградації, особливо молоді. З цією метою, окрім наркотиків, використовують театр, кінематограф, вульгарну пресу, телебачення і відео, які служать засобом розбещення, отупіння, здичавіння і пропаганди способу життя без етичних засад і обмежень. Наочним прикладом оскотинення людей є програма "За склом" та інші подібні "шоу", коли мільйони людей "прилипають" до Екрана, обговорюють і смакують тему про те, як справляють свої тваринні потреби "герої за склом". 

     Грецький чернець Арсеній Вянкофтіс пише, що ікона звіра (Екран і віртуальна реальність) та звіряче ім'я-зображення (електронна система ідентифікації і контролю), про які мовиться у 13-ій главі Апокаліпсису, є двома головними і взаємодоповнюючими знаряддями сил пітьми для досягнення єдиної мети знеособлення людей: "Керування масами для створення безособового "суспільства" відбувається головним чином через засоби масової інформації, рекламу і музику. Зорові і слухові образи, свідомі і підсвідомі, бомбардують людину, привчаючи її до насильства, розпусти і магічних обрядів - цих трьох провісників Нового Століття".