Глава УГКЦ: «Слухаючи пророчі слова владики Андрея, ми повинні відкрити для себе його мудрість, якою він веде нас у майбутнє»

     Владика Андрей говорив тоді, коли всі мовчали. Він чи не єдиний у Європі разом зі своїм єпископатом підніс голос від імені українського народу, який терпів страшну хвилю Голодомору. Коли на Холмщині і Підляшші нищили православні церкви, він один став на захист наших православних братів, кажучи що «не можна оправдати таке варварство жодною рацією стану чи навіть добром Католицької Церкви». Під час Другої світової війни, у дні Голокосту, він був єдиним католицьким ієрархом, який підніс голос на захист євреїв, пишучи листа до Гітлера і Послання до свого народу «Не убий». Що керувало ним і було мотивом його як пастиря, науковця і людини, яка не належить одній християнській конфесії? Сказав Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Святослав 1 листопада під час відзначення 150-річчя з дня народження митрополита Андрея Шептицького в Національній опері України імені Т. Г. Шевченка. Про свої мотиви митрополит писав у листі до своєї племінниці ще в 1908 році: «Я завжди чинив так, як мені веліли мої переконання, засновані на вірі, любові до Бога та ближнього. Мій мотив – служити Богові та ближньому. Ніколи я не зробив того, що б не випливало з тієї любові. Ціла моя національна діяльність була завжди логічною християнській послідовності засад, яку століттями визнавали мої предки». За словами Блаженнішого Святослава, сьогодні про митрополита Андрея говорять як про справжнього державотворця. «Ще в 1901 році він пише, що та влада міцна і тривка, яка заснована на любові. Таку владу вважають тою, що походить від Бога», - зауважив він. А ще митрополит Андрей прагнув бути батьком свого народу і осердям його єднання: «Він закликав до єдності тоді, коли всі мовчали і взаємно поборювали себе та ворогували. Він володів даром серцевідання, тому його слова такі пророчі». Тож сьогодні, слухаючи пророчі слова владики Андрея, ми повинні відкрити для себе його мудрість, якою він веде нас у майбутнє. «Він, ще будучи між нами на смертному ложі, бачив воскресіння України. Тож нехай сьогодні звучать для нас як духовний заповіт слова митрополита Андрея до української молоді, написані ще 80 років тому: “Не зривами одної хвилини, лише безупинним напруженням і безупинними жертвами аж до крови і смерти многих поколінь двигається народ. І легше часами кров пролляти в одній хвилині ентузіязму, чим довгі літа з трудом сповнювати обов’язки і двигати спекоту дня і жар сонця, і злобу людей, і ненависть ворогів, і брак довір’я своїх і недостачу помочі від найближчих, і серед такої праці аж до кінця виконувати свої завдання, не чекаючи лаврів перед побідою, ані винагороди перед заслугою!” 

      Mи звершуємо пам’ять великого пастиря й учителя українського християнства XX століття – митрополита Андрея. Коли поглянемо на його особу, то побачимо, що він не був бідним, а належав до високих верств тогочасного суспільства. Він володів достатніми земними благами та високою освітою свого часу. Та з упевненістю можна сказати, що він не був багачем в євангельському розумінні. Про це сказав Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Святослав 1 листопада під час урочистої Архиєрейської Божественної Літургії в Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ в Києві. 

     Продовжуючи своє пастирське слово, Предстоятель Церкви додав, що в центрі служіння всякого праведного пастиря повинні бути немічні, вбогі та потребуючі. Коли владика Андрей став єпископом, він пише перше своє єпископське послання: «Я би вже сьогодні бажав, коли би воно було можливе, щоб у світі не було терпіння та біди, щоб усі ви… були й на цім світі, і навіки - щасливі. Я так хотів би обтерти сльози з очей тих, хто плаче, потішити кожного, хто сумує, покріпити кожного, хто слабкий та немічний, уздоровити кожного, хто хворий, просвітити кожного, хто темний. Я хотів би стати всім для всіх, щоб усіх спасти». «Цього урочистого дня Господь для нашої духовної поживи посилає своє глибоке і животворяще Слово. Ми ж чули сьогодні у Євангелії притчу про багача і Лазаря, яку знають навіть маленькі діти, які вчаться Катехизму. У ній євангелист Лука описує приклад несправедливого суспільства, в якому існує глибока прірва між багатими та бідними», - пояснив Предстоятель УГКЦ. Бо один, багач, щодня бенкетує, а інший, Лазар, перед воротами в багача щодня помирає з голоду, втрачаючи людську гідність. «У такій іконі крайньої несправедливості мудрий читач питає себе: де є Бог? Щоразу, коли бачимо суспільну нерівність, навіть невіруючі питають: де є Бог?» - продовжив проповідник. «Бог – присутній у вбогому. Він є в тій людині, яка, можливо, знаходиться на найнижчому щаблі суспільної піраміди. Однак Царство Небесне у цій притчі змальовано як перевернена піраміда, що є цілком протилежною до цього несправедливого середовища. Тож той, хто був відкинений цим світом, є найближче до Бога. А той, хто в земному житті випинається наверх і живе тільки для себе самого, є найдальше від Нього, - зазначив він і додав: - Бо наше дочасне життя – це мить порівняно з вічністю. А смерть не кінець, а лише подія в нашому житті, момент переходу з дочасності до вічності. «Якщо шукаємо Божої помочі, то віднайдімо руку вбогого, яку Господь простягає до нас. Коли шукаємо сили і правди Божої, будьмо близько до вбогого, а тоді побачимо, що сила і благодать Божа – не забариться. Бог є близько, та потрібно мати відкриті очі й серце, щоб Його побачити в Лазарі, який є поруч із нами», - завершив Глава і Отець УГКЦ.

     Наприкінці Блаженніший Святослав зауважив, що, святкуючи сьогодні пам'ять великого учителя та пастиря нашої Церкви, ми повинні йти його дорогою всі разом: єпископи, священики та всі миряни. «Бо це є втіленням того Божого Слова, яке ми сьогодні чуємо. Це дорога спасіння, дорога вічного щастя і життя. Сьогодні митрополит Андрей урочисто повертається до княжого Києва своєю глибокою мудрістю, соціальною наукою і увагою до бідних у тілі своєї Церкви, яка тут зібралася з усієї України. Просімо його, щоб він сьогодні, перебуваючи в небесних оселях на лоні Авраама, заступався за нас», - сказав Верховний Архиєпископ УГКЦ.

     Як будувати Pідну Xату? «Гадаю, – сказав Предстоятель у своєму вітальному слові, – це запитання ставить перед собою кожен українець. І під цієї рідною хатою розуміємо не лише свою домівку, не лише свою сім'ю. Ми розуміємо, що нашою спільною рідною хатою є Українська Держава. І будувати рідну хату – означає будувати державницьку свідомість українського народу, будувати його вільну і незалежну державу». За його словами, фраза про рідну хату належить генію і мудрості митрополита Андрея Шептицького. Можливо, ця фраза показує, як його дух перевершує обставини певної історичної епохи... «На жаль, – вважає Блаженніший Святослав, – митрополит Андрей сьогодні для більшості українців залишається великим і незнаним. Але він, безперечно, є одним із найбільших державотворців українського буття, зокрема у ХХІ столітті. Тому так важливо нам усім побачити, як він відповів на це питання: як будувати Рідну Xату?».

      Блаженніший подякував усім тим, хто організував цю наукову конференцію, і тим, хто прийшов сюди з глибокими науковими дослідженнями, «які справді намагалися увійти в епоху, в історичний період, в якому жив і творив митрополит Андрей для того, щоб винести з цієї наукової праці перли, які хочуть нам роздати». На погляд Глави Церкви, конференція лягає дуже важливою стрічкою на канві відзначення 150-річчя з дня народження праведного митрополита Андрея. Зокрема, вона є важливою нотою фінального акорду Року митрополита Андрея у нашій Українській Греко-Католицькій Церкві, зокрема в контексті цього тижня митрополита Андрея в Києві, який ми всі разом тут переживаємо. Для всіх нас, відзначив Предстоятель, ці дати і ця конференція є гарною нагодою пізнати постать праведного митрополита Андрея. Через нього пізнати вічні істини будівництва. Бо тих, хто вміє руйнувати, є дуже багато. А тих, які вміють будувати, на жаль, дуже мало. «Бажаю всім нам, щоб ця наукова конференція була ще однією цеглинкою у справі будівництва нашої Церкви, будівництва життя нашого народу, а відтак у справі творення української вільної незалежної держави. Нехай праведний Митрополит буде між нами. І коли ми матимемо якесь запитання, на яке навіть науковці не зможуть дати відповіді, просімо його, щоб допоміг нам зрозуміти його думку, його серце. А через нього Дух Святий просвічує всіх нас, а Божественна благодать спочиває на тих, які шукають правду і Божу мудрість»