Останній бій сотенного «Спартана»

Роман ГЕРИНОВИЧ

Хто ж такий «Спартан»? Це Михайло Москалюк, член ОУН з 1939 року. Восени 1944 р. очолив створену повітовим провідником ОУН «Курявою» сотню, яка ввійшла до куреня «Карпатський». Сотня оперувала на теренах Коломийщини, Косівського, Жаб’євського, Надвірнянського районів, здійснювала рейди на Буковину і Закарпаття. Повстанці сотні «Спартана» нападали на німецькі і мадярські обози і таким чином забезпечували себе зброєю для майбутніх боїв. На честь героїчного сотенного наш земляк поет Дмитро Павличко написав вірш «Спартан».
Легендарний партизанський командир народився у вересні 1921 р. у с. Іванівці біля Ланчина в родині національно свідомих Марії та Юрія Москалюків. Михайло був найстаршим з трьох дітей. Він ще в сільській школі захоплювався 300 відважними спартанцями, які всі до одного полягли під ворожими стрілами, але не здалися на милість ворогів рідної землі...
«Спартан» мав криївки у різних місцях. Дві з них були в с. Іванівці в урочищі «Обіч» та під хатою господаря Якова Марчука, сина Данила. Про них знав один Іванівецький чоловік. Але 1947 р. його захопила чекістська псевдобоївка УПА. Нічого не підозрюючи, він і розповів «большевикам» про обидві криївки. Михайло мав і запасну криївку у себе вдома і деколи перебував у ній. На батьківській господарці раздувала тоді сестра Марія з чоловіком Щербатюком родом із Саджавки. Вночі 2 лютого 1951 року с. Іванівці оточили десь із 50 вантажівок, набитих емгебістами. Вони полишили машини і на лижах поступово почали затискати село в смертельний зашморг. А велика штурмова група вже вдосвіта підступила до обійстя Москалюків. Бо знали, що «Спартан» вдома.
Почалися переговори. Йому обіцяли за співпрацю великі гроші, квартиру в Києві та інші блага. Але сотенний здатися московським «наїзникам» відмовився. Хата перетворилася на неприступну фортецю. Запеклий бій тривав безперестанно, та сили були дуже нерівні. Після обіду чекісти здобули криївку, там на долівці, встеленій з гільз, лежали мертві, але нескорені герої: Михайло-«Спартан», його дружина Ольга та ординарець Прокіп Рибчук-«Лис», повстанець із с. Печеніжина. Їхні тіла відвезли до Ланчина і закопали у старих мадярських окопах над річкою Прутом. Але навесні пішла повінь і їх віднесло водою через усю Україну - аж до Чорного моря.
Через чотири місяці після загибелі «Спартана» служба безпеки УПА заарештувала Петра Щербатюка. Саме він, як з’ясувалося, був зрадником: за завданням КДБ оженився із сестрою «Спартана» Марією і видав криївку. Він винний у смерті сотенного, його дружини та ординарця. За ці «послуги» зрадник отримав од «большевиків» 36 000 рублів...
Біля пам’ятника «Спартану», поблизу його хати на місці останнього бою в селі іванівці час від часу збираються місцеві патріоти і складають народну шану героїчному сотенному.