Вечірня молитва

Більшість з нас вступає в ніч спокою; ми відкладемо тяжкість дня, втому, тривогу, напругу, заклопотаність. Ми відкладемо все це на порозі ночі і увійдемо до забуття. У цьому забутті ми беззахисні; впродовж цих нічних годин лише Господь може покрити нас Своїм крилом. Він може захистити наші серця проти того, що може піднятися з наших ще не очищених, не просвічених, не освячених глибин. Він в силі захистити наші думки, наші сновидіння, врятувати наші тіла. Ми увійдемо до нічного спокою, але перед цим – пригадаймо тих, хто вступає в ніч, повну тривоги.

      У лікарні або в кімнаті хворого є люди, які не заснуть, тому що їм боляче, тому що їм страшно, тому що вони в тривозі за своїх люблених, з яких одні несуть разом з ними тягар їх хвороби, а інші усиротіють з їхньою смертю. Є люди в самоті в’язниці; деякі з них молоді, і десь за стінами є дівчина, яку вони люблять, є їх діти, їх товариші, є свобода, була надія – а зараз нічого не залишилося. Є і такі в’язниці, де ночі жахливі, де зараз почнуться допити; вони тривають довгі години в серцевині ночі; когось битимуть, хтось буде підданий тортурам. Вони повернуться в свої камери знесиленими і вступлять в день, в якому для них не буде відради, один страх перед прийдешньою ніччю. Зараз над ними замикається ніч, страх закутує їх тіло, їх душу. Крім того, є у всіх містах ніч галаслива, ніч барів, ніч азартних ігор, ніч п'яниці, ніч, в якій хлопці і дівчата втратять чистоту; ніч, коли подружжя, забувши любов, охоплене тільки бажанням, будуть грубі один з одним. Є люди, які втратять честь, і кому соромно буде прокинутися вранці. Є і ті, хто користується всім цим, хто споює, хто спокушає, хто отруює наркотиками, ті, хто сміється демонським сміхом, не розуміючи, що вирішується їх вічна доля. Тих – нехай збереже Господь; але цих – хай помилує їх Бог!

     І є в цій ночі ті, хто предстоїть перед Богом: мати в узголів’ї дитяти; дружина, чоловік біля вмираючого супруга; є всі ті, хто присвятить ніч молитві. Є в ній хлопчик, який в одинадцять років пішов з Москви, сказавши матері: "Бог кличе мене молитися в лісі"; пройшло вже п'ять років; він один в лісовій гущавині, серед снігів лютої російської зими. І скільки, скільки інших! У цій ночі не засне лікар, і доглядальниця боротиметься з сном. Є цілий світ життя і страждання, і надії, і смерті... і радості, і Божественної присутності; все це є в цій ночі. Перш ніж вдатися до відпочинку, подякуймо Богові за все, що Він нам посилає, і попросім, щоб  і прощення, і милість. Нехай сам жах стане не кінцем, а новим початком. Хай Той, Хто перед обличчям зради пізнав жах в ночі Гетсиманській, пригадає всіх тих, для кого ця ніч не стане часом спокою і відпочинку. Хай згадає Він і нас, легко ранимих і беззахисних: ми віддаємося в Його руку з вірою, і з надією, в радості від того, що в міру своїх сил ми любимо Його, і що ми люблені Ним аж до Хреста і Воскресіння. Амінь.