Молитва, яка досягає своєї мети. Набоженство до Помпейської Матері Божої.

Блаженний Вартоломео Лонго

     Xочу поді­литися з вами тим, про що недав­но дізнався, що сам практикую і до чого вас заохочую. Для мене це було оживленням віри і надії до Матері Божої, бо чуда і в сьогоднішньому ХХІ столітті відбуваються так само, як відбувалися колись, про що ми не раз читаємо в життєписах святих. Це було для мене також сильним заохо­ченням і відновленням ревності до молитви на Святій Вервиці. Це було беззаперечним голосом всіх святих, які поширювали й заохочували лю­дей до відмовляння Вервиці. Все, що вони говорили про Вервицю (про що дізнаємося з їхніх творів і життєпи­сів, з описів чуд) - це істинна прав­да. Та, немов до невіруючого Томи, треба було сказати: "Доторкнись... І будь віруючий, а не невіруючий". І так, як до самого себе відносив ці слова, так само і вам кажу: візьміть і прочитайте це до кінця і не будь­те невіруючі. Повірте, що Мати Божа подає особливі ласки й сьогодні усім, хто відмовляє Святу Вервицю. Хто ще не вірить у чуда, хай відкине всі упередження і повірить. Декілька місяців тому перебував у Варшаві о. Карл Штелін. Саме він розказав нам про так звану Помпейську Матір Божу, про яку сам недавно довіда­вся, і більше того - переконався на собі. Наперед слід сказати, що цей священик дуже критично ставить­ся до різних новітніх приватних чи публічних об'явлень, визнає тільки ті, які визнала Католицька Церква або які підтверджені беззаперечним фактами й не суперечать традицій­ним вказівкам розпізнавання правдивості об'явлення. Тому, почувши від нього про якесь там об'явлення, трохи здивувався, але водночас мав до цього довіру, бо знав, що цей свя­щеник небилиць і різних об'явлень якоїсь "побожної бабці" не перепо­відатиме. Набожність до Помпейської Ма­тері Божої, як розкажемо згодом детальніше, включає в себе відмов­ляння повної Вервиці з розважання­ми впродовж 54 днів.

     Помпея…   Коротенько згадаємо про Пом­пею - місто приблизно за 22 км від Неаполя і 10 км від вулкана Везу­вій, який 29 серпня 79 р. н. е. залив лавою і засипав попелом та вулка­нічними грудами цілу Помпейську долину. Свідком катастрофи міста був Плінній Молодший, який зали­шив лист з описом вибуху вулкана. Три дні тривало безперервне вивер­ження, внаслідок чого місто покрила 5-6 м. верства попелу й вулканічного дощу. У 1748 р. археологи відкрили Помпею. Попіл, який засипав це міс­то, зберіг будівлі, предмети й тіла людей та звірят, завдяки чому від­криття було таким цінним. Розкопки показали всю красу й пишноту по­ганських палаців і святинь, театрів, терм, амфітеатрів; відкрито настінні розписи, мозаїки, посуд та інші до­сконало збережені експонати.

     Сатаніст, який став блаженним, та санктуарій Матері Божої Святої Вервиці…   Місто Помпея відоме славною Папською базилікою на честь Матері Божої Святої Вервиці. Її збудував ко­лишній сатаніст, який став блажен­ним - Вартоломей Лонго. Вартоломей Лонго народився 11 лютого 1840 р. у католицькій сім'ї. Навчався у католицькій школі, однак під час навчання на юриста піддався течії антиклерикалізму, втратив віру і потрапив у секту сатаністів. Секта мала крайній антицерковний харак­тер, висміювала єпископів і свяще­ників, а також обряди Католицької Церкви. Оскільки Лонго хотів стати жерцем культу сатани, його було "висвячено" в цей сан "єпископом" секти. Як він згадував пізніше, "під час цієї церемонії капище сатани перетворилося в правдиве пекло": вдарила страшна гроза, а серед гро­му і блискавиць звучали богохуль­ства учасників дійства. Переляканий Лонго втратив свідомість і декілька днів не приходив до себе. Однак свою діяльність у секті не залишав, упродовж декількох років ревно ви­конував обов'язки окультного жер­ця, зневажав Католицьку Церкву і брав активну участь в антипапських демонстраціях. Але в нього був добрий товариш- католик, професор Вінцент Поуп, який не покидав намагання навер­нути сатаніста. Розмови з ним, а та­кож тривалі суперечки з прекрасним богословом, домініканцем Альберто Раденте врешті відвернули Вартоломео від секти й схилили до на­вернення на дорогу християнського життя.

     Вже навернений Лонго присвятив себе допомозі бідним, але ніяк не міг знайти духовного миру. Зму­чений і весь у знеохоченні, він при­їхав у Помпею. Побачивши, в якій злиденності живуть тут люди, на­скільки спустошені вулиці міста, впав, як він сам згадував, у відчай і був близький до самогубства. Розду­муючи про своє становище, він дій­шов висновку, що коли священичий сан дається на всю вічність, то поді­бним чином діє і посвячення сатані. Вражений власним висновком, він почув у серці відлуння слів о. Аль­берто, який повторював услід за Бо­городицею: "Той, хто поширює Свя­ту Вервицю, буде спасенний". Лонго впав на коліна і дав обітницю, що не покине це здичавіле місто, поки всі його мешканці не полюблять Верви­цю. Саме ж місто було пристанови­щем різного роду бандитів, які гра­бували всю округу. Тільки незначна частина жителів залишалася вірна вірі, інші повернулися до поганських культів. Лонго відмовився від кар'єри юриста. Мешканці Помпейської до­лини жили далеко один від одного, і до всього тут буйним цвітом про­цвітало поганство. Багато хто вза­галі не знав молитви "Богородице Діво". Тому Вартоломей почав ходи­ти від хати до хати, вчив молитися і роздавав вервиці. Щоб привернути місцевих жителів, він організовував зустрічі, в тому числі з оркестром і лампами. І з часом це дало свої ре­зультати. Люди, бачачи, як багато він для них чинить, нічого не про­сячи взамін, почали йому довіряти. Лонго організував парафіяльні місії 1875 р., під час яких декілька священиків впродовж 12 днів навча­ли людей. Плоди місій перевершили всі очікування: більшість мешкан­ців навернулися до Бога. У день за­кінчення приїхав єпископ Неаполя, який урочисто заснував братство Святої Вервиці і благословив при­везений Лонгом образ Матері Бо­жої Святої Вервиці. На цьому образі зображено Пречисту Діву Марію з Дитятком-Ісусом, де Дитятко-Ісус подає Вервицю святому Домінікові, а Мати Божа подає Вервицю св. Рожі з Ліми. Сила цього образа в духовних цінностях: "Бог дав нам цей образ, щоб ми через нього отримували бла­годать, яка змінить світ", - говорив про нього ревний почитатель Святої Вервиці Папа Римський Лев ХІІІ.

     Бачачи, як зростає популярність образа серед мешканців північної частини Італії, Вартоломео Лонго вирішив побудувати церкву. І почав збирати для цього пожертви. Вже через два місяці був посвячений на­ріжний камінь. Завдяки чудесним зціленням за посередництвом Пом­пейської Матері Божої, люди стали більше жертвувати і будівництво пришвидшилось. Занотовано чудес­не оздоровлення вмираючої матері Лонго, паралізованого єзуїта і моло­дої неополітанки Фортунати Агреллі, яка була невиліковно хвора і якій об'явилася Мати Божа, про що буде мова далі. Будівництво церкви було закінчене через 13 років, у 1891 р. Поки тривало будівництво, Лон­го зайнявся видавничою діяльністю і благочинністю. Він заснував жур­нали "Розарій" і "Нова Помпея", у яких писав, зокрема, про необхід­ність виховання дітей злочинців. За­лишені, несучи на плечах кару вини батьків, вони, як правило, вибирали ту ж дорогу. Лонго побудував дім для соціальних сиріт, навчав їх ре­месла й молитви. Навколо базиліки швидко виникли типографії, фабри­ки і швейні майстерні. Вістка про дім для сиріт швидко поширилася по всіх тюрмах Італії, і в'язні почали надсилати листи з проханнями за­опікуватися їхніми дітьми, обіцявши навернутись на добру дорогу. Все це Лонго здобув завдяки Вервиці. У 1883 р. Папа Лев ХІІІ, това­риш Лонго і прихильник будівництва базиліки у Помпеї, об'явив жовтень місяцем особливої молитви на Свя­тій Вервиці. Колишній сатаніст, а тепер навернений і ревний почи­татель Святої Вервиці Вартоломео Лонго помер 5 жовтня 1926 р., а у жовтні 1980 р. Папа Йоан Павло ІІ під час паломництва в Помпею за­числив апостола Святої Вервиці до лику блаженних.      Довіряймо і вірмо Марії, поручаймо всі свої біди, негаразди, терпіння, переживання і болі Непорочному Серцю Марії через Вервицю, а Вона всім зарадить і допоможе!

     Помпейська дев'ятниця…   Дізнавшись про помпейську дев'ятницю, повертаючись додому, вірив тому, що священик говорив, але віра, можна сказати, була хит­кою. Як це часто буває, ми потребу­ємо доказів, щоб повірити в те, що було сказано. І ось, перебуваючи в польській релігійній книгарні, по­спішав і вже розвертався, щоб вихо­дити, як на очі мимоволі потрапила маленька книжечка "Помпейська новенна і свідчення". Згадав, що нам про неї говорили, повагавшись, купити чи ні, знадобиться чи ні, по­бачивши, що все ж таки мало ко­штує, купив - і побіг. Та потім, коли її прочитав, подумав: "Це випадко­вість чи Боже Провидіння, що в мої руки потрапила ця книжка? У Бога випадковостей чи збігу обставин не­має, у Нього все заплановано". Тому подякував Божому Провидінню, яке відкрило наново велику силу Святої Вервиці і показало ще один (давній і призабутий) засіб випрошення собі ласк, і то ласк не тільки духовних, а й тілесних оздоровлень з невиліков­них хвороб. Спочатку подам з маленької польської книжечки про Помпейську Матір Божу і її дев'ятницю, що за Божим Провидінням потрапила мені до рук, історію оздоровлення однієї дівчини, якій і була дана ця дев'ятниця і обітниця вислухання її через Матір Божу. Цю історію було пере­друковано з іншої книжки, яку на­писав сам блаженний Вартоломео Лонго "Чуда і ласки Цариці Святої Вервиці в Помпеї". Опісля вже по­даються свідчення осіб, які отрима­ли ласку вислухання своїх прохань у цій дев'ятниці, свідчення не давні, а сучасні.