як розпізнати добрих і злих духів???

 Для тих, хто хотів би знати, що таке «Духовні вправи» св. Ігнатія Лойоли і навчитися застосовувати їх на практиці. Спробуємо зрозуміти, які духи впливають на нас - добрі чи злі, - щоби ми могли приймати правильні рішення, слідуючи за порухами доброго духа, і відкидати спонуки злого духа. Молитва «Духовними вправами» з допомогою іспиту сумління робить нас більш чутливими до того, що св. Ігнатій називає «порухами душі». Ці внутрішні порухи складаються з думок, уявлень, емоцій, схильностей, бажань, почуттів, відрази до певних речей і захоплення іншими речами. Нагадаємо, що, коли Ігнатій приходив до тями після того, як гарматне ядро роздробило йому ногу, в роздумах про майбутнє він помічав у собі різні внутрішні порухи. Ось як він пише про це (в третій особі) у своїй автобіографії: «Він не звертав на це уваги і не зупинився на оцінці різниці до того моменту, поки одного разу йому дещо відкрилися очі, і він почав дивуватися цій різниці і шукати відповіді. Цей досвід привів його до розуміння, що одні думки робили його сумним, а інші - радісним. І так, поступово, він прийшов до пізнання різних духів, які діяли в ньому - сатанинського і Божого». Іншими словами, Ігнатій вважав, що ці внутрішні рухи були результатом дії «добрих духів» і «злих духів». Духовне розпізнання полягає на рефлексії над нашими внутрішніми порухами, щоби ми могли зрозуміти, звідки вони походять і куди нас ведуть. Ми намагаємося зрозуміти, чи на нас впливає добрий дух, чи злий, щоби ми могли приймати правильні рішення, слідуючи спонукам доброго духа, і відкидати спонуки злого духа. Розпізнання духів допомагає нам зрозуміти волю або бажання Бога щодо нашої особи.

     Мова про добрих і злих духів може здатися чужою ментальності сучасних людей, які моляться «Духовними вправами». Психологія дає нам інші терміни для опису того, що Ігнатій назвав добрими або злих духами. Сьогодні ми знаємо набагато більше, ніж Ігнатій, про людську мотивацію і вплив культури і суспільства на нашу психіку як особистостей.

     У цій статті я залишаю мову Ігнатія, який говорить про добрих і злих духів, тому що ця мова нагадує нам про те, що зло існує сьогодні в багатьох формах. Зло є частиною нас самих, хоча і більше за нас. Хіба ми не знаємо, що космічна битва між добром і злом відбувається в кожному людському серці? Однак, слід пам'ятати, що, хоча, зло величезне, доброта Бога ще більша. Ігнатій дає нам у «Вправах» різні засади, що дозволяють розрізняти духів (ДВ 313‑336). Наступні вступні правила показують загальну дію доброго і злого духа. Їх правильне застосування залежить від того, наскільки добре ви знаєте людину, в якій ці духи діють.

     1. У людях, які тривають в гріху, або закритих на Божу благодать, добрий дух збуджує каяття, викликає неспокій і докори сумління (ДВ 314). Добрий дух намагається привернути увагу таких людей, щоби вони повернулися до Бога. У той час, як злий дух не хоче нічого, крім того, щоби вони залишилися в сум’ятті й темряві. Тому злий дух намагається зробити так, щоби вони були задоволені собою, пропонує їм різні виправдання, чергові привабливі задоволення і відволікає увагу.

     2. Людей, що зростають у вірі, надії та любові, і стараються жити життям, угодним Богу, злий дух намагається зіштовхнути зі шляху, пробуджуючи в них тривогу і страх, фальшивий смуток, непотрібну внутрішню плутанину, розчарування та створює інші перешкоди. Добрий дух, навпаки, зміцнює, дає мужність, втішає, усуває перешкоди і наповнює миром (ДВ 315). Більшість людей, які дійшли до цього етапу реколекцій, належить до останньої категорії. Тому потрібно бути в курсі того, як злий дух може перешкоджати нам в реколекціях, і слідувати за добрим духом, який втішає нас і підносить.

     3. У розпізнанні духів часто використовуються два терміни, які описують внутрішнє життя:

     Духовна втіха — це почуття, що розпалює в нас Божу любов до такої міри, що спонукає нас хвалити і любити Бога, служити Йому і допомагати іншим якомога краще. Духовна втіха викликає глибоке почуття вдячності за вірність і милосердя Бога і за те, що супроводжує нас. У духовній втісі почуваємося більш наповнені життям і пов'язані з іншими. Ігнатій описує цей стан так: «Зрештою, втіхою називаємо будь‑яке зростання надії, віри і любові, а також внутрішню радість, яка закликає і притягує до речей небесних і до спасіння своєї душі, сповнюючи її миром і спокоєм у Творці й Господі». (ДВ 316).

      Душевний біль  — це навпаки досвід душі, яка знаходиться в суцільній темряві або сум’ятті. Нас атакують різного роду сумніви, бомбардують спокуси, і ми занепокоєні всім, що стосується нас. Ми дуже збуджені і стривожені і відчуваємо себе відрізаними від інших. Цей стан  — говорить Ігнатій, — «схиляє до зневіри, браку надії і любові. Людина відтак стає бездіяльною, байдужою та сумною, відчуває відокремленість від свого Творця і Господа». (ДВ 317).

      Застереження: Духовна втіха не завжди означає щастя, а спустошення не завжди означає сум. Іноді переживання печалі, самотності і тривоги є моментом навернення і близькості з Богом та іншими людьми. Періоди страждання можуть бути моментами благодаті. Наприклад, я був біля мого батька, коли він вмирав, це було дуже сумно, але водночас, я переживав глибокий мир, завдяки почуттю близькості з ним та іншими членами родини. Іншим прикладом можуть служити докори сумління, які з'являються, коли зранимо когось, і які можуть привести до радості внаслідок примирення з цією людиною. І навпаки, наш внутрішній мир або щастя може бути ілюзією або самообманом, якщо це просто прикриття для справ, які вимагають від нас дії. Я можу відчувати себе повністю щасливим, перебуваючи в добре мені відомій гріховній звичці, наслідків якої не бачу. Я маю на увазі, наприклад, те, як легко ми тупіємо через надмірну працю, або безглузді розваги, або самозадоволення, через яке уникаємо важкої розмови з коханою людиною. У цьому випадку, ключовим питанням є: «звідки приходить цей порух і куди він мене веде?»

      Розпізнавання духів вимагає емоційної зрілості, внутрішнього спокою і вміння дбати про власне внутрішнє життя. Розпізнавання вимагає практики, бо ми вчимося «розпізнавати духів» методом проб і помилок. Щоденною практикою розпізнавання духів є іспит сумління, який має стати регулярної частиною вашого життя. Розпізнавання духів — це теж мистецтво. Ігнатій дає нам мудрі і конкретні правила щодо такого розпізнання, але часто доводиться імпровізувати і пристосовуватися до конкретної ситуації, тому що Бог працює в кожному з нас особливим чином. Мудрий духовний наставник або близька людина може допомогти вам розпізнати ваші внутрішні порухи. Найближчим часом спробуйте, наскільки це можливо, застосовувати правила св. Ігнатія в своєму повсякденному житті. В усьому, що ви робите, намагайтеся слідувати за Богом, що діє через «добрих духів», за власним здоровим глуздом і за порадами добрих людей з вашого оточення.

     «У тих, хто прямує від доброго до ще кращого, добрий ангел торкається душі лагідно, легко і м’яко, наче ото крапля води, яка всмоктується у губку; злий ангел, натомість, торкається душі грубо, з шумом і неспокоєм, як крапля, що падає на камінь». (ДВ 335).