Звернення Блаженнішого Святослава до вірних Української Греко-Католицької Церкви та всіх українців з нагоди Дня Незалежності України

     Дорогі в Христі! Цього року Всевишній знову сподобив нас радості святкувати Свято

Незалежності нашої Батьківщини України. У нових драматичних, але водночас величних історичних обставинах, які нам доводиться сьогодні переживати, ми по-новому відкриваємо для себе неоціненність скарбу жити у вільній, суверенній і незалежній державі. Насамперед незалежність відкривається нам як невід’ємна складова свободи та гідності кожної особи і всього нашого суспільства. А цей дар гідності та свободи Божих дітей ми отримали від самого нашого Творця. Про це навчає ап. Павло, звертаючи до нас слова Отця Небесного: «Буду Я вам за Отця, а ви за синів і дочок Мені будете, говорить Господь Вседержитель!» (2 Кор. 6, 18). Кожен народ має природне право жити в самостійній і незалежній державі, зберігаючи свою самобутність та вповні розвиваючи всі свої дари й таланти. Коли хтось зазіхає на це право народу, то заперечує даровану йому Творцем гідність і взагалі можливість існування. Свобода і незалежність України, як Божий дар, є водночас плодом багатовікових героїчних змагань наших предків. Неустанна боротьба за суверенність Батьківщини часто була сповнена жертвами і скроплена кров’ю героїв. Проте наш народ ніколи не звертав зі своєї дороги, що нею прямував до свободи, - дороги віри, - дороги, якою є Господь наш Ісус Христос, що сам про себе сказав: «Я є дорога, правда і життя» (Ів. 14, 6). Ця євангельська істина була настільки глибоко закорінена у свідомості українців, що навіть виражалася переконанням: краще вмерти вільним, ніж жити рабом; краще вберегти гідність, жертвуючи собою, ніж втратити власне майбутнє та майбутнє народу, ідучи на внутрішні компроміси із злом та неправдою. Про тих, хто йшов цією християнською дорогою правди, великий Кобзар написав: …Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою.  Ходімо ж, доленько моя!  Мій друже вбогий, нелукавий!  Ходімо дальше, дальше слава, А слава − заповідь моя.

У ці чи не найскладніші часи вільної України, - часи випробувань і новітніх викликів саме на нас Господь поклав відповідальність за збереження й утвердження дару свободи та незалежності нашої держави. Сьогодні ми повинні не лише згадувати своїх славних попередників, а й мати відвагу стати в їхні ряди. Прикладом нам мають слугувати сучасні герої – полеглі воїни Небесної сотні і тисячі наших військовослужбовців, які щомиті жертвують своїм життям і здоров’ям за єдність і кращу долю України. Церква супроводжує їхній подвиг неустанною молитвою до Господа, вимолюючи для загиблих вічної небесної нагороди, а для живих – захисту від ворогів, припинення війни та утвердження на наших землях тривалого і всеохопного миру. Ми твердо віримо, що Господь зглянеться на молитви і страждання свого народу, визволить його від напасті агресора й виведе на шлях оновлення та розбудови національного буття на фундаменті життєдайного Божого Закону. Знаменно, що в цей нелегкий час наша Церква дякує Господу Богу за 25-річчя дару свободи на рідних землях. Воскресіння Церкви-мучениці серед хаосу комуністичного режиму, що розпадався на очах усього світу, стало провісником, доброю новиною про близьке воскресіння України та проголошення її незалежності. Цим ювілеєм Господь ще раз хоче наголосити всім нам, що це Його силою, діянням Святого Духа наша Церква змогла вистояти в найтяжчі роки переслідувань, коли здавалося, що смерть перемагає життя. Сьогодні ми сповнюємося надією на те, що життя і розвиток нашої воскреслої Церкви в Україні є джерелом Божого благословення і підтримки для нашого народу в його теперішній боротьбі за своє буття. У воскресінні Сина Божого ми відкриваємо зміст Хресної Жертви нашого Спасителя, через яку прийшло спасіння світові та свобода від гріха і смерті. У воскресінні Його Церкви ми здатні побачити славу наших мучеників, гідність і велич Божих дітей. У воскресінні України можемо збагнути значення та ціну тих жертв, які сьогодні кладуть на вівтар Батьківщини найкращі сини й дочки України задля запевнення її щасливого майбутнього. У це свято свободи молімося до Господа за мир в Україні. Наша Церква, як добра мати, цього дня особливо благає у Всевишнього захисту і життя для своїх дітей. Тому спільно просімо в нашого Небесного Отця в ім’я Його єдинородного Сина Ісуса Христа припинення кровопролиття, горя і сліз на нашій землі. Поспішімо з християнською любов’ю послужити всім постраждалим унаслідок агресії проти нашої держави. Відстоюючи в нових обставинах нашу незалежність, навчімося бачити образ стражденного Христа в кожному, хто втратив домівку чи вимушено покинув свою землю, у кожному пораненому, полоненому чи викраденому. Наполегливо продовжуймо підтримувати українських воїнів та зміцнювати нашу державу молитвою, працею та активною громадянською позицією. При цьому витривало йдімо дорогою правди і добра, - Христовою дорогою, - яка єдина провадить до повноти життя у свободі та радості.                                     Благословення Господнє на вас!                     † СВЯТОСЛАВ

      Українська влада, як і ми, громадянське суспільство, протягом останніх років нічого не зробили для консолідації українців. Ми стали свідками застосування різних політтехнологій, які мали на меті, навпаки, роз’єднати українське суспільство. Тепер пожинаємо плоди такої політики. Тому зараз ми повинні дбати про єдність і соборність Української Держави. Про це сказав Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав в ефірі 5 каналу 24 серпня 2014 року, у День Незалежності України. Предстоятель УГКЦ зазначив, що хвиля патріотизму поступово поширюється всією соборною Україною. За його словами, на це реагують і мешканці Сходу України (Донецької і Луганської областей). Однак, на його переконання, сьогодні відбувається унікальний в історії факт, коли «наші молоді хлопці з усіх частин України віддають своє життя за свободу і незалежність Донеччини і Луганщини». «Це новий імпульс української ідентичності цих земель», – зауважив він. Блаженніший Святослав вважає, що мешканцям східних земель України потрібно «відкрити всю мережу людських стосунків», щоб поступово відбулося їх інтегрування в українське суспільство. «Це те, що не було зроблено в попередні роки. Тепер же ми повинні бути терпеливими до цих людей. Бо, за християнським розумінням, милосердя чиниться не за якісь заслуги: Бог любить нас такими, якими ми є. Ми повинні огорнути любов’ю і увагою потребуючих із цих частин України і прийняти їх такими, якими вони є», – зауважив Глава УГКЦ, підкреслюючи, що це допоможе їм наново усвідомити себе частиною незалежної і суверенної України.

     Ми повинні повірити в Україну, у могутність нашого народу й багатство нашої землі. Але ми зможемо вільно жити на цій землі лише тоді, коли не будемо егоїстами. Коли заради власних вигод не будемо саджати своїх ближніх до темниці. Коли навчимося ділитися дарами, перейматися біллю ближнього, прощати й бути прощеними, у цей день ми починаємо розуміти, що для нас означає дар незалежності, дар свободи, дар гідності, дар життя. Він просить, щоб кожен із нас задав собі запитання: «Боже, що віддам Господеві за те, що Він воздав мені?» «І сьогодні Господь каже кожному з нас: для того щоб втримати дар незалежності, зростати в ньому, поділімося з нашим ближнім усім тим, що маємо».  «Сьогодні хочу закликати кожного з нас, кожного мешканця України, кожну добру людину – повірити в Бога і Україну».

     Говорячи про національний прапор, Блаженніший Святослав зазначив, що коли споглядаємо на цей символ, бачимо на ньому поєднання неба і землі. «Неба як того Бога, який чуває над нами, на небесній блакиті. І землі, яка щедро родить врожай лише тоді, коли Боже благословення спочиває на ній», – сказав він. «Дякуймо сьогодні Господу Богу за дар свободи, за дар гідного життя. Але просімо, щоб ми були здатними цей дар втримати і ним поділитися», – звернувся Глава Церкви до кожного з нас.