Папа закликав не сидіти «на балконі» власного життя, а ризикнути та піти за Ісусом

Щоб слідувати за Ісусом, потрібно прямувати, тобто бути в русі, а не залишатись непорушними із «засидженою душею». Проповідник наголосив, що народ слідував за Христом з різних причин: хтось йшов за Спасителем, маючи якісь свої особисті інтереси, а інші, – шукаючи слова потіхи та підтримки. На переконання Святішого Отця, не зважаючи на те, що часто намір людини слідувати за Господом не є цілковито досконалим, однак, дуже важливо слідувати, тобто йти за Христом. Як навчає нас євангельський уривок, люди найчастіше йшли за Ісусом, бо бачили у Ньому Того, Хто має владу, адже те, що Він чинив, зокрема, повертаючи здоров’я недужим, свідчило про Його силу і владу. Так, іноді, Спаситель докоряв тим, які слідували за Ним, мовляв, вони роблять це з причини власного зиску, бо ж Він міг не лише оздоровити, але й помножити їжу та інше. Однак, зауважмо, що попри ті недосконалі людські мотиви, Месія завжди дозволяв, щоб за Ним ішли, адже Він добре знав, що кожен із нас є грішником. На переконання Вселенського Архиєрея, більшою проблемою були не ті, які йшли за Ісусом, маючи недосконалу мотивацію, шукаючи зиск, а ті, які залишались непорушними, які взагалі не ходили за Спасителем. Зазвичай, ті які, які залишаються сидіти «на балконі» власного життя, як спостерігачі, що не бажають ризикнути, є дуже компетентними у критиці, адже вони дивляться на тих людей, які слідують за Господом і вправно їх оцінюють. Папа зазначив, що схоже трапляється також і з нами: бачачи побожність простих людей, нас опановує клерикалізм, який завдає великої шкоди Церкві.

     Проте, є й інші «непорушні» у житті, схожі на того бідного чоловіка, позбавленого надії, якого хвороба прикувала до ліжка на 38 років. Він не мав надії, він не йшов за Ісусом. Щоб зустріти Ісуса не можна втрачати надію, варто ризикнути. Ось ці друзі паралітика, які спустили хворого на ношах з даху, вони не побоялись ризику, адже власникові будинку такий жест, мабуть, не дуже сподобався і він міг подати на них до суду, щоб відшкодували збитки. Вони ризикнули, бо хотіли прийти до Ісуса. А хвора на кровотечу жінка, яку мучила недуга протягом 18 років, хіба не ризикувала, коли насмілилась тайкома доторкнутись до Учителя?! Вона прагнула оздоровитись, зблизитись до Христа, тому не побоялась і пішла на ризик. Папа теж подав у приклад жінку хананейку, яка наважалась на сміливий вчинок, задля того, щоб зустріти Ісуса. «Ех, жінки більше ризикують ніж чоловіки. Це правда: вони сміливіші! І мусимо це визнати», – наголосив Вселенський Архиєрей.

     Слідувати за Ісусом не є легко, адже іноді потрібно виставити себе на сміх, однак, лише таким чином, тобто, будучи готовими на ризик, можемо знайти те, що насправді є цінним і почути слова: «Прощаються тобі твої гріхи». Всі ми усвідомлюємо нашу гріховність, тому й слідуємо за Ісусом, тому й ризикуємо, бажаючи, щоб Він оздоровив нашу душу, нас простив. Тому Глава Католицької Церкви закликав кожного застановитись і запитати себе самого: «А я ризикую чи прямую за Христом завжди згідно із правилами страхової компанії?» Довіритись Спасителеві, ризикуючи, – це і є вірою у Нього. Тому не потрібно боятись, що іноді можемо здаватись іншим диваками, не потрібно боятись ризикнути, вийти, відчинити свою душу, щоб зустріти Господа Ісуса.

      Чому не всіх радує прихід Спасителя?     Того часу Йоан Хреститель побачив Ісуса, який іде до нього, і каже: «Ось Агнець Божий, що на себе бере гріх світу». Чому деякі люди байдужі навіть до справи власного спасіння? Чому деяких людей прихід Спасителя зовсім не радує? Чому деякі люди поводяться так, як ніби Господь Ісус їм узагалі непотрібний? Пригляньмося уважно до постаті Йоана Хрестителя — і знайдемо відповідь на ці запитання. А саме: діяльність Йоана полягала у тому, щоби привести людей до усвідомлення їхньої гріховності, й до того, щоб вони стали тужити за примиренням із Богом та благали Його про милосердя. Як відомо, деяких людей Йоанові не вдалося до цього привести. Ті люди визнали, що й Христос їм непотрібний. То були фарисеї. Вони вважали себе людьми праведними, й новина про спасіння їх тільки дратувала. Про них Господь Ісус якось сказав: «Стережіться закваски фарисейської». Фарисейська закваска - це фальшиве відчуття праведності, це приписування зла всім іншим, тільки не собі самому.

     Отож умову для того, щоби визнати Ісуса нашим Спасителем, щоби насправді радуватися нашою вірою в Ісуса Христа, становить наша відкритість на той досвід з‑над Йордану, коли люди визнавали свої гріхи та благали Бога про милосердя. Варто принаймні час від часу нагадувати собі, що гріх це акт ворожості щодо Бога. Гріхом ми зневажаємо у собі образ Божий, закладений у нас Творцем. Нашими гріхами ми перетворюємо цей Божий світ у присінки пекла, де добро перемішане зі злом, де не раз царює брехня, а правду висміюють, де байдужість до людської кривди вважають чимсь нормальним. Аби насправді радуватися Христом, треба спершу вразитися тим, що ми насправді грішні, і що то ми - співтворці цього світу, який живе так, ніби Бога немає. Бо Христос це істинний Агнець Божий, який світу гріх забирає. Хто цього не побачить, той ніколи насправді Христа не побачить.

     Знайдено тіло зниклого священика… Тіло о. Хоакіна Ернандеса Сіфуентеса, про якого від 3 січня не було жодних відомостей, було знайдено 12 січня 2017 р. в його рідному штаті Коауїла на півночі Мексики. Про це повідомив у бесіді з журналістами єпископ дієцезії Сальтильо, до якої належав покійний священик, Хосе Рауль Вера Лопес ОР. Крім того, державні органи підтвердили, що одним із трьох тіл, знайдених 12 січня в цьому штаті, був труп священика. У ході зустрічі з представниками засобів масової єпископ подякував місцевій владі за роботу з пошуків священика, але одночасно вказав на те, що він не може надати жодних відомостей про те, що сталося, а, отже, ні місця, ні часу, ні причини вбивства священика. Місіонерське агентство Ватикану Fides повідомляє, з посиланням на власні джерела, що наразі затримано двох підозрюваних, додавши також, що слідство у цій справі триває. Єпископ зі свого боку запевнив, що «Церква може пробачити убивць священика, але наполягатиме на покаранні їх по справедливості». Крім того, 71‑річний ієрарх, який очолював дієцезію з кінця 1999 року, сказав, що це перший подібний випадок відтоді, як він став місцевим єпископом. Він закликав місцевих мешканців усвідомити, що духовні особи теж можуть стати жертвою будь‑якого злочину, як і решта суспільства. «Ми живемо у понівеченому, занепалому середовищі, і священики також не живуть у скляній кулі», - нагадав єпископ-домініканець. Співчуття йому та родині загиблого висловила Мексиканська конференція єпископів. Отець Хоакін Ернандес Сіфуентес був визнаний зниклим 3 січня, коли з ним було втрачено усі контакти. У його помешканні знайшли його розкидану одежу, також не було жодного електронного приладу: телефона, планшета і комп’ютера. 7‑го січня дієцезіальна курія в Сальтильо нагадала, що «після відправи новорічної Меси о 22 годині священик готувався поїхати у відпустку, яка (…) розпочалася у вівторок 3 січня, а в суботу, 7 січня, він мав повернутися до пастирської роботи»