Глава УГКЦ на горі Явір в Польщі: «Ми повинні пам’ятати про акцію «Вісла», щоби прощати і запобігати…»

Гора - особливе місце спілкування між Богом та людиною. Коли Бог покликав Авраама і просив принести в жертву Ісаака, Бог повів його на гору, яка з часом стала особливим місцем присутності Бога серед своїх людей. Сьогодні ми бачимо, як на гору приходить народ. І там Ісус торкається болю своїх людей. На горі Бог відкриває себе своєму народові. «Будучи на горі ми, по-особливому, переживаємо присутність Бога із своїм народом. Ми відчуваємо, що Бог є із нами, Він нас ніколи не покидає. Він запрошує покласти до Його ніг усі наші рани минулого і наші труднощі сьогодення і страхи перед майбутнім», - продовжив проповідник. Далі Блаженніший Святослав розповів історію цього місця: «Пречиста Діва Марія простій дитині хотіла відкрити вічність. Вона хотіла пригорнути Лемківщину перед катастрофою, яка на неї насувалася. Тут Богородиця вкотре сповістила, що де б ми не були, ми є Божим народом». Він привітав паломників, які прибули із усіх куточків світу: «Минулого тижня ми із кардиналом Леонардо Сандрі побували там, де українська земля стогне вибухами воєн і гармат. Сьогодні я між вами, щоб обняти усіх лемків із цілого світу. Ми, греко-католики, дякуємо, що можемо молитися в цьому святому храмі, який знищили і нарешті повернули законному власникові». Блаженніший Святослав наголосив, шо ця Літургія присвячена вшануванню жертв насильного виселення: «Хочемо подякувати батькам і матерям, які разом із вірою в Бога, зуміли передати вам любов до Бога і цієї святої землі. Згадуючи про них, хочемо бути гідними дітьми і послідовниками. Лемки ніколи не забули ким вони є, котра земля їх народила і яка є їх Матір – Церква».

     Предстоятель Церкви закликав пам’ятати про акцію «Вісла» і молитися за невинних жертв, щоб принести їх рани до стіп Ісуса і просити зцілити ці рани. «Ми повинні пам’ятати, щоб подібні злочини проти людства ніколи не повторилися. У теперішньому часі приходять такі політики, що хочуть забрати в сусідів не тільки землю і державу, а його надію у майбутнє. Ми повинні пам’ятати, щоби прощати і запобігати, бо коли ми забудемо, то це зло може повернутися. Дякуємо сьогодні Богові, що Він є із нами і ніколи не покидає Лемківщину. Сьогодні тут, довкола Божого престолу, присутня вся Церква: Небесна і Земна. Сьогодні із нами моляться усі ті, які століттями жили на цій землі, молилися і славили Бога. Богородице молися за нас!», - сказав наприкінці Блаженніший Святослав.

      З ласки Божої цього року я зміг прибути до цієї Богом благословенної землі, як паломник і прочанин, аби тут схилити голову в молитві до Господа Бога і пом’янути ці сумні роковини, 70-ту річницю акції «Вісла». Ця сумна подія розпорошила рідних нашому серцю лемків по всьому світі. У нашій молитві ми хочемо торкнутися ран цього Божого народу та цієї землі. Він додав, що вчора разом із численними паломниками молився на горі Явір, дякуючи Матері Божій за те, що вона пригортає до свого серця свій народ. «Я прибув сюди, аби схилити голову перед нашими прабатьківськими храмами, перед могилами наших предків, аби в молитві ще раз відчути, що тут, на цій землі, наш народ жив і житиме в Божій присутності. Прагну особливо подякувати і згадати в молитві всіх батьків і матерів, які зуміли передати своїм дітям любов до цієї лемківської землі та цього благословенного краю. Спогадуючи сумні роковини, ми прагнемо подякувати за те, що не можна було відібрати в цього народу. Забрали землю, забрали могили предків, забрали наші храми та не могли вирвати із сердець людей віру в Бога і любов до своєї землі. Гадаю, сьогодні увесь світ і всі народи з подивом дивляться, як лемки люблять свої гори, як лемки люблять свою землю», – сказав Предстоятель Церкви. За його словами, Лемківщина сьогодні є учителькою нової Європи, яка втрачає коріння, втрачає свою національну і релігійну пам’ять, втрачає свою віру в Бога і тому немає надії. А лемки цього всього можуть навчити сучасного європейця. «Велике вам за це спасибі! Мені особливо сьогодні приємно бути учасником цієї ювілейної 35-ї Лемківської ватри. Чому? Тому що я зустрів тут так багато знайомих. Сюди приїхали люди не тільки з Польщі, Словаччини, України, а й з усього світу (з Канади, США, Австралії). На Лемківській ватрі ми відзначаємо свято нашої єдності. Однак сьогодні відбулася ще одна подія, яку, можливо, не всі бачили, але яка є невід’ємною частиною цього свята. Я сьогодні вперше зустрів і подав руку владиці Паїсієві. Це надзвичайно важливий момент в історії наших Церков, які живуть на одній землі. Подаючи один одному руки, ми визнали себе братами у Христі. Цього нам так сьогодні бракує», – відзначив Глава УГКЦ.

      Наприкінці він додав: «Гадаю, послання, яке ми принесли з України, – це те, що велика Україна з вами. Ми з вами єднаємося, один за одного будемо горою стояти, бо в цій єдності – наша сила, наше майбутнє. Сьогодні ми згадуємо сумні події, але біль Лемківщини – це біль всієї великої України. Відчуття гідності, яке носить у своєму серці кожен лемко в цілому світі, спонтанно стало гімном гідності Революції на Майдані. Недаремно лемківський плач «Плеве кача» став гімном Майдану. Спогадуючи ці сумні роковини, ми спогадуємо також і долю УГКЦ – вашої матері, яка терпіла з вами. Нехай Всемилостивий Господь благословить нас усіх Божим миром».

      Сьогодні я чув гарні слова вітання, ступаючи на цю славну гору. Мені було сказано, що цими днями тут б’ється серце Лемківщини. Хочу вам сказати, що тут сьогодні б’ється серце всієї України, всієї УГКЦ, б’ється серце нашого боголюбивого Божого народу, який разом із вами прагне слухати Боже Слово. А відтак прагне просити Бога, аби Він почув наш біль і змилувався над нашою болісною, тяжкою історією, і дарував нам мирне краще завтрашнє.

     За словами проповідника, в недільному Євангелію ми бачимо Ісуса Христа, який зближається до людини, яка за ним плаче, яка чекає зцілення. «У Святому Письмі ми бачимо образ Бога, який спішить до людини. Наш Бог – не є Богом замкненим самим у собі. Бог – світло і в нього жодної темряви немає, – пояснив він. – У своєму Синові Єдинородному Господь Бог звертає до нас своє відвічне Слово. Бог не є безмовним, не є німим, коли бачить біль людини і чує її голос та прохання про допомогу. Він посилає своє Слово. Він сам стає Словом. Христос – Слово Отця, яке скероване до кожного з нас». Блаженніший Святослав наголосив, що в Євангелію йдеться про два оздоровлення. З одного боку, Господь Бог повертає зір сліпцям, які благають Його молитвою про помилування. А з другого боку, ми бачимо оздоровлення глухонімого, який був одержимий духом, що не давав йому, ані дару спілкуватися, ані дару чути. «Можна сказати, що в цих двох чудах Господь каже нам одне і теж. Він зціляє здатність людини бачити і чути Бога. Він зціляє здатність людини спілкуватися з Богом, приймати світло, яке від Бога до людини скероване, а також мати слово», – додав він. На його думку, часто так стається, що інколи ми, які бачимо й чуємо, в певний момент свого життя сліпнемо і німіємо, коли перестаємо бачити Бога і чути Його Слово. «Ми сліпнемо, коли наша злість, наші гріхи, наші пристрасті затемнюють нам очі. Ми німіємо, коли говоримо неправду, пустословимо. Замовкне людина у своїй здатності промовляти, якщо вона відокремлює себе і своє життя від Господа Бога. Але Ісус спішить назустріч, стає нашим Світлом, нашим Словом, відкриває нам здатність бачити присутність Бога між нами і чути Слово Боже, яке Він вкладає в наше вухо», – сказав проповідник. Предстоятель УГКЦ відзначив, що в контексті 35-ї ювілейної Лемківської ватри у Ждині, яка проходить цими днями, ми повертаємося до сумних часів, коли «лемківські гори почали темніти, коли в лемківських хижах забракло світла». Бо було вигнано тих людей, які запалювали світло життя і віри на цих землях. Він зазначив, що вчора, 22 липня, відвідав Залізничний дворець у Горлицях, з якого вивезли 11 тисяч лемків, котрі тижнями там жили і чекали, коли приїде вагон поїзда, в якому їх повезуть на заслання. «Можливо на тих місцях між нашими братами і сестрами й Ісусом Христом точилася молитва: "Ісусе, сину Давидів, помилуй нас". Але тоді, мабуть, до них поспішив наш Бог і запитав: "Чи вірите, що я можу вам це зробити?". І засвітилося світло їх віри, і вони сказали: "Так, Господи". Ми згадуємо про ці страшні дні й молимося, аби подібні речі ніколи не повторилися», – сказав Блаженніший Святослав. «Просимо Бога, аби своєю силою і через нашу віру беріг наші землі від нової темряви і нової неправди. Просимо Його, нехай дарує нашій землі мир, а нам – силу вірити в Бога, любити свою землю, мову і культуру. Саме це, з року в рік, повертає лемків на їхню землю, як лелек, які повертаються до свого гнізда. Вони показують усьому світові, що є віруючим Божим народом, який любить свою землю та культуру», – сказав наприкінець Предстоятель Церкви.