Лінощі як проказа духу.

 Лінощі є як проказа духу, що позбавляє його здатності діяти. Лінощі є зменшенням життя, бо життя - це діяльність. Наприклад, ми кажемо, що годинник має життя, коли функціонує. Так само кажемо, що будь-яка істота живе, якщо рухається. Ліниву людину можна порівняти з медузою, яка не має кісток, хребта – вона просто плаває морем, і у неї не існує поняття прийти з пункту А в пункт В. Рух у всесвіті – це вираження життя. Світ працює, змінюється, виконує свою функцію, дану йому Творцем. Зорі йдуть своїм шляхом, дерева ростуть, тварини шукають поживу. Одним словом, у природі все сповнює задум Провидіння. Ніщо не має лінощів. Тільки людина здатна їх відчути. Мудрий Соломон написав: "Іди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її й помудрій: нема в неї володаря, ані урядника, ані правителя; вона заготовлює літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу."(Пр. 6:6-8). Біблія спонукує людину глянути на природу, і там взяти за приклад, як треба працювати. Бог заклав це бажання праці у тварин і птахів. І людям є чому повчитися у них. Коли ми приходимо у світ, нам мало що підноситься на блюдечку з блакитною облямівкою. Щоб навчитися ходити, нам потрібно сповзати всю підлогу вздовж та впоперек тисячі разів. Щоб навчитися писати, треба списати під лінієчку всякими знаками купи зошитів. І так у всьому. І нам би до того звикнути. До того, що над усім потрібно наполегливо працювати. Але ні. Ми чомусь свято віримо, що сьогодні чи завтра, те чи це хтось зробить за нас. І коли нам пропонують готове рішення якогось питання, важливого чи не дуже, ми погоджуємося, не довго думаючи. Цим, наприклад, користується реклама. «Цей крем — запорука вашої молодості та привабливості!» чи «Ось готове рішення для вашого бізнесу!» й т.ін. Також і в стосунках з дітьми, коханими — нам можуть пропонувати готовий шаблон… 

Лінощі визначають як відсутність бажання працювати, робити що-небудь, неробство. Однак коріння цієї проблеми глибші, ніж просто фізіологічне прагнення організму економити енергію і не трудитися. Коли лінощі входять у систему, людина починає взагалі відмовлятися від подолання труднощів, не бажає взагалі робити хоч якесь вольове зусилля. Лінь буває різних видів. Наприклад, лінь пихата наче постійно говорить: «Я і так все вмію. Не пхайте свого носа з порадами, у мене і так все в порядку!» У виправдувальної завжди знайдеться причина для недіяльності: «Я сьогодні просто не виспався» чи «У мене просто болить голова». Дитячі лінощі безапеляційно заявляють: «Не хочу і не буду!». Ба, лінощі бувають навіть агресивними: «Не вірю! Так не буває! Це неможливо! Але більшості людей, мабуть, все ж притаманні лінощі пасивні: «Та, я завтра все зроблю. От з понеділка почну…».

Солодке слово «завтра» «Подумаю про це завтра», – казала собі легендарна Скарлетт О’Хара. Солідарних з нею сьогодні називають прокрастинаторами. Насправді за цим складним терміном ховається звичайна лінь, яку підживлює невпевненість у собі та своїх силах.

Понеділок. Починається новий робочий тиждень, а разом з ним з’являються нові проекти та залишаються старі незакінчені завдання. На столі лежить перелік нагальних справ – домашнє завдання, прибирання, миття посуду, важливих дзвінків, список зустрічей та покупок. Однак перед тим, як засукати рукава та почати працювати, прокрастинатор зробить ще купу маленьких і непотрібних справ, що з’їдять робочий час. Він перевірить усі свої зайде на свої сторінки в соціальних мережах, перевірить свої повідомлення, нові фото друзів. Він довго смакуватиме свій обід чи вечерю в колі сім*ї та розповідатиме їм про те, як пройшли вихідні. До справжньої роботи він стане тільки через годину-дві, а звіт про зроблене подасть в останній момент. От якби не занадто довгі перебування в ВК, комп’ютерні ігри, блукання інтернетом, розмови по мобільному… Але такі вже люди прокрастинатори, що на роботі та в побуті люблять відкладати на завтра те, що можна зробити ще сьогодні.

Учні, студенти часто запитують – «як змусити себе вчитися?», «як змусити себе працювати?», «як боротися з лінощами?», і навіть ні більше, ні менше – «як вбити в собі лінь?». Ніякої ліні в природі не існує, а є лише нездатність людини грамотно використовувати ту енергію, якою наділила її природа, тобто Бог. І в цьому сенсі нібито ледачий людина подібна бідняку, що володіє ділянкою із золотим родовищем, який не знає як скористатися належним йому багатством. У кожного є ресурси щоб повноцінно вчитися і працювати, все питання в тому, чи має сама людина доступ до цих ресурсів. Як правильно боротися з лінощами. Скільки разів я чув – як тільки ми сідаємо і намагаємося щось робити, на нас нападає непояснена апатія, нашу волю як ніби паралізує. Виникає відчуття, що немає ніяких сил – ні моральних, ні фізичних. І ось тут в голові у людини і виникає думка – я лінивий, це мене лінь здолала. Зробивши такий висновок, людина спочатку намагається з лінню боротися. Вона збирає в купу залишки волі і змушує себе вчитися або працювати. Допомагає ненадовго, через якийсь час лінь повертається і стає ще сильнішою. Зробивши кілька аналогічних спроб людина вішає на себе ярлик – «я ледачий і нічого з цим поробити не можна».

 А що скажемо, якщо будемо говорити про лінивство в духовному нашому житті? Невже воно заслуговує меншого осуду, ніж в області життя нашого матеріального? Ще набагато більш згубним є воно в житті духовному.    Будь-яка наша здібність, що залишається без вправи, втрачається. Якщо музикант, який досяг досконалості у грі, перестає вправлятися, на довгі роки залишить зовсім музику, він втрачає свою досконалість у грі. Кожен орган нашого тіла без вправи приходить в стан млявості, нездатності працювати. Людина, яка завжди лежить і лежить, втрачає здатність ходити. Хто не працює руками своїми, доводить м'язи рук до в'ялості. При фізичній бездіяльності сили тіла згасають. Також і здібності душі: всяка духовна здатність, залишена без вправи, втрачається. Якщо людина не молиться, то втрачає здатність молитися. Людина, яка завжди відкидає піст, не змусить себе молитися. Хто не стежить за духом, за серцем своїм, стає розпущеним в духовному відношенні, ніколи ні за чим не слідкує. Душа, що залишилася без вправи, стає подібною до ниви, не обробленої кілька років, яка заростає бур'яном, непридатною травою, колючками, яку важко зробити плодоносною. Лінивство духу, бездіяльність в добрих справах призводять до загибелі душі, до заростання душі усіма бур'янистими травами гріха. З Буття 2:15 («І взяв Господь Бог людину, і в едемському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала») ми бачимо, що Бог – активна творча Особа. Він не є лінивим. Коли Бог працює – є результат Його праці. Коли ж працює людина, ми також хочемо бачити результат. Господь доручає людині робити щось конкретне, фізичну працю, дає можливість брати участь у Його роботі. Бог дає людині ще й інтелектуальну працю. Він міг би зробити так, щоб вона не замислювалась над завданнями, але Він дав людині працю, як благословення. Як ми уявляємо собі «райське життя»? Можливо, це поняття означає для нас можливість нічого не робити, ніжитись на пляжі, насолоджуючись морським бризом і теплим промінням сонця? Для Адама «райське життя» полягало в праці. Вона не обтяжувала його до того часу, поки він не згрішив.  Приповісті Соломонові – книга, де багато говориться про лінь. Але найцікавіше у нашому житті – практична частина.

Як ми застосовуємо ці тексти у повсякденний час?        Бог ніколи не був і не буде противником праці…

 Ісус сказав: "Від днів же Івана Хрестителя й досі Царство Небесне здобувається силою, бо ті, хто вживає зусилля хапають його."(Мт. 11:12). Людині, яка духовно лінива, часто бракує бажання і енергії для того, щоб докласти зусилля і ввійти в Царство Боже. Апостоли закликали до праці на ниві Господній, де і самі трудилися, не складаючи рук. Життя нам дане для того, щоб ми поспішали, поспішали робити велику справу очищення серця свого, слідуючи за Господом Ісусом Христом. Адже це слідування – напружена праця, нерідко тяжкий труд, а не лінивство. Це перенесення страждань за Господа Ісуса Христа, а лінивство не страждає, уникає страждання. Чи знаєте ви, що всі святі, які, здавалося б, і не потребували праці, які весь час життя присвячували духовним подвигам, ділили час доби на три частини: одну частину - молитві, іншу частину - читанню слова Божого, одну частину - роботі, праці. Вони жили в пустелі, в дикій Лівійській пустелі, жили в лісах Далекої Півночі, в непрохідних хащах, і присвячували праці одну частину свого часу. Різну працю обирали вони: плели кошики, рогожі, розводили городи, рубали ліс, будували келії, церкви й цілі монастирі. Те, що робили руками, продавали в найближчому місті, харчувалися самі і годували жебраків. Вважали вони працю важливою і необхідною справою.

Святий апостол Павло проповідував цілими днями Бога, а ночами робив намети. При світлі місяця або лампи він старанно працював, вважаючи для себе обов'язковою працю. Головна праця, головне його прагнення було в тому, щоб бігти, щоб поспішати скільки було сил до мети - бігти в Царство Боже.  Чи знаєте його дивовижні слова: « Браття, я себе не вважаю, що я вже досяг, а тільки, забуваючи те що позаду я пориваюся вперед. Прагну до мети, до почесті вишнього покликання Божого в Христі Ісусі»(Фил. 3, 13-14). Він, анітрохи не вважаючи себе тим, що досягнув, прагнув все вперед, забуваючи вже досягнуте, прагнув до мети вищої, до отримання вищого звання Божественного у Христі Ісусі. Це приклад життя, протилежного життю лінивих людей. Ніякого сліду лінивства не знайдете в житті апостола Павла, в житті відлюдників-постників, в житті чернечому, в житті великих святих. Всі вони трудилися з ранку до ночі. Лінивства цуралися, лінивство вважали великим і згубним злом. Людина, поки знаходиться у цьому житті, призначена на боротьбу. Боротьбу з протиріччями у себе всередині. Боротьбу між розумом і пристрастями, між протилежними схильностями, боротьбу з оточенням. Тому Біблія каже, що Царство Боже здобувається силою. Поки ми у світі, ми знаходимося у сфері сили: у нас ще не має цілковитої гармонії, внутрішнього спокою, що досягається через чесноти. Для цього нам ще потрібно працювати. Якщо людину захопили лінощі, цю боротьбу не виграти, не досягти їй неба. Тобто, лінощі можуть стати перешкодою для спасіння. Наші пристрасті повинні перетворитися на чесноти. Саме людська діяльність повинна взяти матерію пристрастей і надати їй досконалої форми. Тобто чесноти вимагають праці людини.

Тому жодну чесноту не можна примирити з лінощами. Чеснота – це перемога над лінощами. Адже людина покірна є покірною тільки тому, що діяльність її духу заставила волю боротися з гордістю. Людина чиста повинна була докласти усіх зусиль волі, щоб перемогти природній нахил. Людина, що перемогла гнів, повинна була працювати над собою, не дозволяючи пристрасті подолати її. Тому стверджую, що чеснота вимагає старанності. Лінощі несумісні з жодною християнською чеснотою. І це не тільки у моральному плані, але також і у інтелектуальному. Мудрість не можна досягти, якщо лінуєшся. Знання вимагає величезних зусиль людського розуму та постійності. Тому лінивий ніколи не досягне висот свого духу і пізнання великих правд. Навіть у матеріальному світі накопичення багатства вимагає величезної праці. Лінива людина не зможе досягти вершин у бізнесі. Духовні лінощі мають жахливі наслідки.

Перш за все, як стверджує святий Тома, породжують у людині бездіяльність інтелекту. Людина віддаляється від великого задоволення, породженого спогляданням божественого і великих правд; шукає задоволення у земних речах, тому постійно блудить. Така особа ніколи не задоволена, що викликає у ній малодушність, брак ідеалів, брак натхнення до безкінечного, прагнення Бога. Коли бракує цього натхнення і людина стає малодушною приходить втома і така особа втрачає бажання діяти. Що в свою чергу веде до безнадії. Коли людині бракує ідеалів, християнських і людських, коли не має сили, щоб досягти своєї кінцевої мети, коли вона не вміє спонукати себе, потрапляє у смуток, песимізм. На жаль, у наш час це стало хворобою багатьох душ. І виникає вона через брак релігійності, праці духовності, що зберігає людині її гідність. Можна привести досить багато прикладів відомих людей, з великими талантами, які, однак, не знайшли цієї енергії віри і, втомившись у світі, закінчували життя самогубством.

Наступним наслідком лінощів є страх перед наказами, які стають важкими і неможливими у виконанні. Лінощі духовні є найтиповішими і найжахливішими з лінощів. Адже для такої людини будь-який закон стає просто нездоланним. І оскільки вона не має сили та енергії перемогти себе, воліє відкинути закон. Тому як правило люди, що грубо порушують 10 Заповідей, у собі є слабкими, не здатними на велике зусилля волі. Звідси, останній наслідок лінощів – ненависть до тих, хто ставить закони, у тому числі проти Церкви і Бога. Приповісті 10:26: «Як оцет зубам, і як дим для очей, так лінивий для тих, хто його посилає». Лінь ускладнює взаємовідносини. Лінивий завжди незадоволений, що б не сталося у нього на роботі.

Отже, позбавтесь внутрішньої пасивності! Якщо Ви складальник меблів, але їх не складаєте, то чи є Ви складальником меблів насправді?  Якщо Ви християнин і не виконуєте волі Божої, Ви пасивні, то чи є Ви християнином? Подумайте про це, зробіть висновки і змініть своє життя на краще. Немає нічого гіршого, ніж життя, розтрачене на марне. Всяка людина створена за образом і подобою Божою, кожен народжений на якесь велике діло. І поки ми живі, в нас є час, щоби перемогти власну лінь, надати своєму життю сенс, присвятити його комусь, послужити іншим людям.