ДРУЖБА

Чи можливо сьогодні зустріти ту людину, якій можна повністю довіряти, навіть найпотаємніші секрети своєї душі? Кожен з нас напевно замислиться, проте, насправді такі люди є, просто треба вміти шукати і водночас бути таким другом, якого б хотіли мати ми самі. Основою дружніх стосунків є духовна близькість людей, але нетотожність (не однаковість) їхніх внутрішніх світів. Друзі цікаві один одному саме тому, що певним чином відрізняються один від одного.

     Отож, хто такий справжній друг і який він?  Перш за все, це людина, на яку можна покластися за будь-яких умов, яка розрадить в скрутну хвилину. Проте друзі існують і у веселі моменти, отже, це люди, які розділять з нами свою і нашу радість. Це ще один світ, який весь час потрібно відкривати для себе. Адже кожна душа має свої потаємні закутки і ми кинути туди промінчик світла. Це той, який не боїться сказати нам правду про все: від зовнішнього вигляду до найглибших почуттів. Той, хто вміє стерпіти наші хиби і прощає наші помилки. Це людина, з якою ми почуваємося комфортно і знаємо, що вона має на нас лише позитивний вплив.    Це людина, яка вміє слухати – вухом і серцем.          (ХТО ТАКИЙ ДРУГ І ВОДНОЧАС ЯКИМИ ДРУЗЯМИ ПОВИННІ БУТИ МИ).                Хто для вас друг?                     ІСТОРІЯ.

       Приблизно на початку 15 ст. жили 2 художники-початківці, Альберт Дюрер та Франц Кенігштейн. Важко працюючи, вони намагались тими заробленими коштами оплатити собі навчання, проте грошей не вистачало. Якось вони вирішили кинути жереб: один із них піде працювати і своїм заробітком утримуватиме обох, а щасливець надалі продовжуватиме навчання. Доля усміхнулася Дюрерові. Однак він пообіцяв, що закінчивши навчання, повернеться, щоби щедро віддячити другові та допомогти і йому закінчити навчання. Друзі розійшлися...Один вчився, а інший тяжко працював. Минали місяці, роки. Дюрерові пощастило — талановитий художник, отримав визнання і велику славу, та й грошей назбирав чимало.  Пам'ятаючи свою обіцянку, поїхав до дорогого друга, щоб щедро віддячити та допомогти йому закінчити художню школу.    Навідавшись до друга, він побачив, якою ціною була куплена його слава –  тяжка мозольна робота його друга; артрит покрутив пальці, тож ніяк у худорлявій руці він не втримає ні палітри, ні пензля... А що ж художник без пензля?  Проте він не скаржився, не нарікав, радів безмежно успіхові друга. Зайшов одного разу Дюрер, щоб відвідати свого приятеля, і застав його навколішки — покручені сухі пальці спрацьованих рук, побожно складені у глибокій щирій молитві до Бога про дальший мистецький успіх товариша. Не вагаючись, Дюрер накреслив ці скорбні величні руки Кенігштейна. Удосконалив і домалював пізніше цю картину. Твір "Молитовні руки", став згодом шедевром його творчості. Тепер ця картина є уособленням дружньої любові, посвяти, молитви і вдячності.

     Справді, друг –  це людина, яка готова навіть пожертвувати собою заради нашого блага. Але, оскільки ми всі слабкі та немічні люди, то часто в складних ситуаціях виникає боротьба двох почуттів — любові до інших і любові до себе. Тоді людина часто вибирає себелюбність, а не почуття та переживання інших. Але тоді напевно вже треба задуматись, чи ми є справжніми друзями? Один святий каже: “Довіряючи один одному, друзі створюють середовище внутрішньої взаємодовіри. Прорвати його, зробити прохід означає позбутися і кинути просто неба найінтимніший простір душі”. Така зранена та оголена душа на холодному вітрі світу стає дуже вразлива, їй потрібна підтримка, дружня підтримка, яка б зцілила нас.  Дружба є необхідною для життя. Друзі повинні якнайчастіше бачитись, повинні прагнути зустрічей одне з одним, або принаймні якогось письмового спілкування. Ще Аристотель говорить, що дружба міцнішає, коли друзі бачать одне одного. Саме тому, коли непередбачені обставини перешкоджають друзям зустрітися, їх огортає певний смуток, який виліковується надією на скоре побачення. Їм необхідно бачитися, щоб їхня дружба ткала зв'язок їхньої єдності!  Друзі повинні бачитись у будь-якому віці!!! Хто хоче освіжити свої стосунки з другом, або просто таким способом розказати про свої почуття, переживання; запитати про дух. стан друга, подякувати йому, тому пропоную написати листа.  Крім між людської дружби, існує перш за все дружба між юдиною і Богом. Це найцінніша і найвища дружба. Приклади справжньої дружби ми знаходимо у Святому Письмі. Дружба апостолів з Христом, дружба Марти, Марії та Лазаря з Христом, Авраама з Богом. Бог – це друг, який завжди поряд, просто не потрібно про Нього забувати, треба ділитись з Ним своїми радощами, проблемами, ділитись своєю любов’ю.

      Христос – правдивий друг, тому що каже нам: “Прийдіть до Мене всі втомлені і обтяжені, і Я облегшу вас. Візьміть ярмо Моє на себе й навчіться від Мене, бо Я лагідний і сумирний серцем, то ж знайдете полегшу душам вашим” (Мт. 11, 28-29). Бог показує, що Він – справжній друг, адже готовий будь-якою ціною полегшити наші страждання. Він вчить бути покірними, бути опорою для інших, тобто вчить бути другом. І тільки той не може втратити друга, який перш за все дружить з Богом і має всіх інших друзів у Бозі, якого неможливо втратити. Потрібно любити Бога безмірно, щоб полюбити своїх ближніх за будь-яких обставин, зокрема друзів. Іван Павло ІІ казав: "Можливо, хтось з вас вже пізнав сумнів і збентеження, можливо, ви вже пережили сум і поразку, роблячи важкі гріхи. То ж прийшов час вирішувати. Саме тепер маєте нагоду прийняти Христа: прийняти Його дружбу і любов". Христос кличе нас до Себе, вчить нас бути добрими і лагідними один до одного, вчить нас терпеливо зносити хиби одне одного і любити одне одного без міри.

      Слова святого Ельредо де Рідеваль:   "Насправді немалою втіхою у цьому житті є мати когось, з ким можеш об’єднатися інтимним почуттям і пре святішими обіймами любові, у кому може відпочити твій дух і кому можна відкрити душу; у приємній розмові з ним, яка нагадує заспокійливу колискову, знаходиш покров своїм скорбутам;до приємного і люблячого лона якого можеш прихилитися з впевненістю у своїх негараздах цього життя; у найулюбленішому серці якого можеш покласти без вагань найінтимніші свої думки і себе самого.

 Y духовних поцілунках якого розчиняються труднощі твоїх турбот; який плаче з тобою в скоботах, радіє з тобою в твоїх успіхах і є для тебе опорою; кому, через зв’язок любові, відкриваєш секрети своєї душі, щоб, відсутній тілом, він був присутній у твоєму дусі, де ти веселитимешся на одинці з ним, і, заспокоюючись від гамору світу, у мирному сні, у обіймах любові і у поцілунку єдності, відчуваючи між вами солодку присутність Святого Духа, відпочиватимеш тільки з ним, наближаючись і об’єднуючись з ним, уподібнюючись духом так, що ви стаєте одним".