Хто я?

Послання Апостола Павла до Колосян 2, 13-20.

     Браття, Бог вас, які були мертві гріхами й вашим необрізанням, оживив з Христом, простивши нам усі провини. Він знищив розписку, що була проти нас, що нас осуджувала, разом з приписами; він її зробив нечинною, прибивши до хреста; і здерши здобич з начал і властей, він виставив їх прилюдно на сміховище, перемігши їх у ньому. Нехай же нас ніхто не судить за їжу чи пиття, чи у справі свят, чи щодо новомісяця, чи суботи; все це лиш тінь того, що буде, дійсність же – Христос. Нехай ніхто вас не позбавляє нагороди самовільною покорою і служінням ангелам; такі бо звертають усю увагу на примари, надуваються марно своїм тілесним розумом і не тримаються голови, від якої все тіло, об’єднане і зміцнене суглобами та зв’язями, росте Божим зростом. Коли ви з Христом умерли для первнів світу, чому, наче б ви ще в світі жили, піддаєтеся приписам.                            Євангеліє від Луки 9, 18-22.

     В той час, коли Ісус молився насамоті, і були з ним його учні, він спитав їх – За кого мене мають люди? Вони у відповідь сказали: – За Івана Христителя, інші – за Іллю, ще інші – за якогось із старовинних пророків, що воскрес із мертвих. – А ви, – спитав їх, – що кажете про мене? Хто я? Тоді Петро, озвавшись, мовив: – Ти – Христос Божий.  Він сказав їм гостро про це нікому не говорити. 22. Далі додав: – Син чоловічий має багато страждати; старші, первосвященики та книжники його відкинуть і уб’ють, та він на третій день воскресне.

Лк. 9, 18-22:                 “А ви, – спитав їх Ісус, – що скажете про мене?         -         Хто я?”

      Ким для мене є Ісус? Як я сприймаю Його жертву? Яке Його місце в моєму житті? Прості запитання і, здається, якісь такі звичайні, що перша думка , яка виникає - та як, хіба ж не зрозуміло? Та власне щира відповідь на них дасть змогу кожному зрозуміти, якою дорогою крокуємо по житті, які орієнтири в ньому є визначальними, на чому базуємо свої взаємини і з Богом, і з близькими, і з людьми загалом.

Та й, зрештою, хто ми самі??.