Блаженніший Святослав: «Молитва, піст і милостиня – три правила Великого посту»

Ми спільно розпочали великий час – час Великого посту, Святої Чотиридесятниці. Святі отці і Церква називають цей час духовною весною, коли наша душа, наш дух має пробудитися і наповнитися Богом, Божим світлом. Про це сказав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав у відеозверненні напередодні Великого посту. Є три правила, три засади, відзначає Предстоятель УГКЦ, аби плідно і таким чином глибоко та правильно пережити час Великого посту.

«Ці три правила – молитва, піст і милостиня. Ми входимо в час Великого посту як час великої молитви, зокрема покаянної молитви. Я хочу заохоти і запросити всіх віруючих людей, усіх вірних нашої Церкви в цей час руху до Пасхи Господньої присвятити більше часу Богові, особистій розмові з Ним», – сказав Блаженніший Святослав.

Молитва, вважає Глава Церкви, – це ніщо інше, як глибоке особисте спілкування людини з Богом. «Чи це буде особиста молитва, чи спільна молитва, знайдімо час для Бога, посвятімо Йому час Чотиридесятниці і відкриймо до Нього своє серце, свої думки, свої болі, свої рани. У Його руки вкладімо всі наші потреби. Спілкуймося з Ним», – закликав Глава УГКЦ.

Друга умова – сам піст. «Ідеться про стриманість від усього того, що відволікає нас від спілкування і зустрічі з Богом. Відмовмося в час Великого посту від усього того, що нас відволікає і розсіює. Пізнаймо свої духовні вади. Станьмо до боротьби з нашими пристрастями. Відмовмо собі в тому, що веде нас до гріха. Нехай ця здержливість буде нашим постом душі й тіла», – відзначив духовний лідер греко-католиків.

Милостиня – третя і дуже важлива складова часу посту. «Чинімо діла милосердя, – закликав Блаженніший Святослав, – звернімо наш погляд до потребуючих наших ближніх. Коли ми спілкуємося з Богом, то вчимося відчувати Його присутність. У тих людей, які є потребуючими, навчімося бачити присутнього вічного живого Бога, який сказав: те, що ви зробили одному з найменших, ви мені зробили. Тому в той час даймо милостиню, відмовляючись, можливо, від якихось задоволень і розваг; те, що нам залишилося, даймо як милостиню убогим і потребуючим».

«Бажаю всім глибокого духовного досвіду, досвіду близькості Бога, досвіду пробудження і духовного оздоровлення, досвіду милосердя. Нехай Господь Бог поможе нам і зблизить нас до себе», – побажав Глава УГКЦ.

«Входячи в час Великого посту, візьмімо собі за світоч і приклад патріарха Йосифа, який умів прощати і перемагати»

Упродовж цього Року Україна пізнала патріарха Йосифа. «Було проведено цілу низку різних заходів, конференцій, знято фільми, проведено вечори пам'яті в Україні та за кордоном. І українці, можливо, в найстрашніший момент нашої сучасної історії побачили, що боротьба за свободу і гідність свого народу може бути виграна. Властиво, це єдине, що ми зараз повинні чинити», – сказав Глава Церкви. Говорячи про силу духу патріарха Йосифа, Блаженніший Святослав відзначив, що все, що сьогодні чуємо в Євангелії, здійснилося в його [патріарха] історії. «Це було справжнім і дієвим у його духовній боротьбі як очільника Церкви, яка пережила свою страсну п'ятницю, свою хресну дорогу. Він на землі не побачив воскресіння своєї Церкви. Але він підготував це воскресіння. Він був висвячений, аби вести свою Церкву через дорогу мучеництва. І став першим серед страдників ХХ століття. Можна сказати, що патріарх Йосиф упродовж свого земного життя справді назбирав у своєму серці ті скарби, які в нього ніхто не міг вкрасти. Жодна земна влада не могла його їх позбавити», – сказав Глава УГКЦ.

Проповідник зауважив, що слухаючи заклики про те, щоб розпочати Великий піст прощенням, увійти у свою внутрішню кімнату, заглибитися у свій внутрішній світ і спілкуватися з Богом, можна побачити щось дуже цікаве в споминах патріарха Йосифа. «Він описує, як після свого арешту, будучи в'язнем радянської репресивної системи, найбільш болісним моментом було етапування в'язня з одної в'язниці до іншої. Патріарх Йосиф місяцями об'їжджав безкраї простори далекого Сибіру.

 Але в тих переміщеннях, коли він перебував на межі голодної смерті, коли щодня його обкрадали злочинці, забирали в нього все, що він міг мати, у тому вагоні етапування, описує він, «я собі зробив реколекції»», – розповів Блаженніший Святослав. Це означає, вважає духовний лідер греко-католиків, що в певний момент патріарх став здатний заглибитися в себе і пережив духовні вправи, реколекції, які зазвичай ми проводимо і переживаємо в часі Великого посту в наших парафіях. Але, щоб зробити реколекції, ми шукаємо спокою, затишку, відключаємо мобільні телефони, аби нас ніхто не турбував, бо намагаємося створити простір тихого спілкування з Богом. А патріарх Йосиф провів ці духовні вправи у вагоні, ув'язнений, етаповпний з одного табору до іншого.

Звідки в нього та сила взялася?

 «У світлі Божого слова ми сьогодні можемо відчути, що в той момент, коли його роздягали, забирали все, навіть те, що він міг взяти із собою у своїй арештантській торбині, лише помогли йому відшліфувати його внутрішній духовний скарб. У тих стражданнях патріарх Йосиф із алмаза перетворився на діамант. Як у шліфуванні відбувається відділення всього, що не належать до суті цього діаманта, усяка другорядна порода відходить. Те саме сталося з патріархом Йосифом в ув'язненні. І він засяяв як дорогоцінний камінь на весь християнський світ», – відзначив Глава УГКЦ. Архиєрей наголосив, що ми «ніколи не прочитали у споминах патріарха Йосифа слова ненависті щодо тих, хто його переслідував, принижував. Їм він свідчив Бога».

«Входячи в час Великого посту, візьмімо собі за світоч і приклад патріарха Йосифа. Візьмімо за приклад постать того, хто вмів прощати, але водночас боротися і перемагати. Візьмімо за приклад постать безмовного свідка і в'язня Христового, яким Господь зламав безбожну комуністичну систему і збудував, воскресив свою Церкву. Так як ви прощатимете людям їхні гріхи, так і Отець Небесний простить вас», – попросив застановитися всіх і кожного Глава УГКЦ.

Aрхиєрей подякував усім тим, які відгукнулися на заклик нашої Церкви і духовно пережили цей Рік, присвячений 125-й річниці з дня народження патріарха Йосифа Сліпого. «На початку цього року я просив кожного з вас прочитати «Заповіт» патріарха Йосифа.

Дякую усім, хто це зробив! Справді, його патріарше живе слово є сьогодні дорогою перемоги України, перемоги добра над злом, — підкреслив проповідник. — Помолімося за вічний спочинок та славу слуги Божого патріарха Йосифа Сліпого, щоб він якнайшвидше був прилічений до лику блаженних, а відтак святих Католицької Церкви. Діамант святості Йосифа Сліпого має засяяти на весь світ!» — наостанок підкреслив Глава Церкви.

Блаженніший Святослав висловив щиру подяку владиці Глібові (Лончині), Єпископу єпархії Пресвятої родини у Великобританії, Апостольському візитатору для українців греко-католиків Ірландії, голові оргкомітету Ювілейного року патріарха Йосифа Сліпого, за те, що «він невтомно подорожував Україною і світом для того, щоб дати можливість глибше пізнати постать Йосифа Сліпого, якого він особисто знав і з яким співпрацював та, можна сказати, був його вихованцем і духовним сином». Крім того, Предстоятель подякував Олегові Турію, проректору Українського католицького університету, координатору наукової програми відзначення Ювілейного року патріарха Йосифа, а також усім викладачам УКУ, які активно долучилися до вшанування пам’яті Йосифа Сліпого, зокрема цього року.

«Прощення є необхідною умовою, аби по-справжньому розпочати Великий піст»

 Нездатність прощати є наче внутрішнім духовним механізмом руйнування людини. Перетворює все наше життя на негативну енергію, яка розбиває і паралізує нас. Повірте мені, тій людині, на яку ми сердимося, байдуже, що ми про неї думаємо. Але те зло, ненависть, нездатність прощати передусім руйнують і шкодять нам. «Час Великого посту є моментом, простором особливого інтимного глибокого спілкування з Богом. Це час покаяння, звільнення від наших гріхів і немочей. Це час особливих добрих діл милосердя. Це час, який готує нас до свята Воскресіння Господнього», – пояснив Блаженніший Святослав. А дверима, відзначив архиєрей, через які ми входимо в час Великого посту, тим порогом, який ми переступаємо, аби вже тут, на землі, відчути передсмак вічного життя, є прощення.

«Христове Євангеліє, – розповів Глава УГКЦ, – малює нам особливий, справжній образ Бога, в якого ми віримо. Сьогодні Церква проголошує всьому світові, що Бог, до якого ми наближаємося, є Богом прощення. Він готовий, чекає, аби нас простити.

 Наш Бог, в якого ми віримо, якого описує нам Боже Слово, є Богом, який шукає діалогу з нами. Він хоче до нас промовляти, говорити, але ми в нашому щоденному житті часто так зайняті іншими розмовами, що Його не чуємо. І часом думаємо, що Він далеко і нас покинув. Але Він хоче до нас промовляти. Ми чуємо, як у Євангелії Він кличе нас зайти у свою внутрішню кімнату і в молитві розпочати з Ним діалог».

Бо молитва, підкреслює проповідник, – ніщо інше, як глибока сердечна розмова від серця до серця з нашим Богом. «Євангеліє каже, що наш Бог, зокрема в час Великого посту, хоче стати нашим скарбом, справжнім скарбом, який від нас ніщо і ніхто не може вкрасти. Бог, який прощає, який хоче з нами спілкуватися, який хоче дати нам свої небесні скарби, хоче сам стати нашим скарбом. Ось кого ми покликані зустріти в особистому духовному житті впродовж цього часу Великого посту», – просить задумати духовний лідер греко-католиків. «Але для того аби можна все це сприйняти, необхідною умовою є прощення. Саме тому ця неділя кличе нас прощати і просити прощення», – переконує проповідник.

Чому таким важливим є це прощення? «Ми часом думаємо, – зазначає Глава Церкви, – що той, хто нас образив, не вартий нашого прощення. Але істина духовного життя полягає в тому, що нездатність прощати, ненависть до тих, які нас образили, є нашою духовною бідою, а не бідою нашого кривдника чи ворога.

 Нездатність прощати є наче внутрішнім духовним механізмом руйнування людини... Тому прощення є подібне до розмінування мінного поля, коли ми виймаємо все те, що в певний момент може нас розбити і знищити.

Прощення робить нас здатними прийняти Божий дар». Коли, вважає Блаженніший Святослав, ми здатні викинути із себе ненависть і зло, які носимо щодо інших, то наче починаємо відновлювати наш духовний слух.

 «Ми тоді слухаємо не внутрішні голоси, які підсилюють у нас біль і жаль щодо ближнього.

 Ті голоси замовкають. Ми начебто оздоровлюємося і стаємо здатними ввійти у свій внутрішній світ, здатними почути Бога, який промовляє. Ось чому прощення є необхідною умовою», – сказав Глава УГКЦ.