«Допомога Господа відчувається у хвилини слабкості»

Валентина Шурин.

Ісус Христос був добрим психологом чи володів надприродними здібностями? На це запитання намагаються відповісти релігієзнавці світу не один десяток літ. Ісус робив багато чудес. Досі залишається загадкою нерукотворний образ Спасителя на Ватиканській, Туринській плащаницях. Зцілитися від важких хвороб людям допомагають молитви, ікони, мощі святих, хустинки з їхнім зображенням. Що відбувається у нашому організмі у такі моменти? Чому грішник може бути помилуваним, а праведник - ні? Про це - у розмові з доктором біблійного богослов’я, викладачем Українського католицького університету отцем Петром Терлецьким (на фото). - Отче Петре, одні науковці стверджують: Христос, як людина, мав екстрасенсорні здібності, інші - був добрим психологом… Ісус бачив те, що приховано від людського ока. Оскільки володів всеосяжними знаннями матеріального (видимого) і духовного (невидимого) світу, то легко визначав реальний (соматичний, психоемоційний) стан людини, її минуле, теперішнє і майбутнє. На основі Святого писання, древньоапостольської традиції знаємо: Христос - єдинородний Син Божий. Творив чудеса на Землі, щоб показати славу Отця Свого і навернути людей до віри, а отже, збагатити, піднести їхній духовний рівень. Водночас жив серед людей. До певного часу нічим не відрізнявся від однолітків. Коли на юдейському весіллі Ісус воду перетворив на вино, то навіть Марія здивувалася, бо раніше Її Син не творив чудес. В Євангелії від Івана це названо не чудом, а знаком. А у Святому письмі Старого і Нового Завіту слово «чудо» ототожнюється зі словом «знак». - Наче знак з Небес? - Саме так. Часом у житті стається таке, чого пояснити неможливо, що поза межами людського розуміння. Ось приклад. У військовому госпіталі, де часто буваю, воїни АТО розповідали унікальні випадки свого спасіння: в БТРі заглух мотор - а за кілька секунд на місці, куди чоловік мав доїхати, зірвався снаряд. Якби не несправність в моторі – загинув би. В іншого воїна заглух мотор у машині – а після того на дорозі помітив «розтяжку», на якій авто вибухнуло б разом з ним. Поломка в машинах була спасінням.

     Розповідали й інші випадки. Чоловікові спеціально всунули в руку гранату – і за кілька секунд вона вибухнула… Коли серце кам’яніє, тоді байдужіє­мо до ближнього, піддаємося спокусам. З часом до своєї і людської черствості звикаємо настільки, що перестаємо з цим боротися. Настає так звана духовна склерокардія (коли людина не відчуває різниці між добром і злом, святим і грішним). Божа благодать - не здивувати, а допомогти переосмислити свої помилки, зробити правильні висновки, змінити людину внутрішньо, навернути її на іншу дорогу. Після того вже можна говорити про Боже зцілення та спасіння. - Загадкою світу є нерукотворний образ Христа на Ватиканській, Туринській плащаницях… - На Туринській плащаниці (Італія) - фотографічне зображення Ісусового тіла (наче негатив на фотоплівці до її проявлення). Лик Христа – об’ємний, тривимірний (у 3D-зображенні, коли створюється ефект Його присутності). Учені проводили радіовуглецевий аналіз плащаниці і дійшли висновку: зображення на полотні утворено, ймовірно, завдяки інтенсивному електричному розряду від потужного електричного поля. Момент страти Ісуса на плащаниці відповідає особливостям Його страти, описаної в Євангеліях. Отже, справді Туринську плащаницю створено в епоху Христа. Пам’ятаю, при Союзі технічні університети Америки, Європи зробили сенсаційний висновок: вона належить до епохи Середньовіччя. Як?! Виходить, це підробка?! Потім з’ясувалося: у XVI столітті під час пожежі частина плащаниці обгоріла, і сестри-черниці доточили полотнище. Відтак вчені відрізали шматочок і робили радіовуглецевий аналіз доточеної матерії, а не оригіналу. - Як пояснити те, що деякі ікони мироточать або кровоточать? - Розповім випадок в одній із церков Полтавщини. Місцевий священик, отець Юрій, мав хустинку із зображенням покладення до гробу Ісуса. В неї були вшиті мощі святого Йосафата. Якось я помітив величезну темно-буру пляму на хустинці. Подумав, що на неї випадково щось розлили. Питаю в отця Юрія. З’ясувалося, мощі замироточили. Від мира відчувався приємний запах, на дотик пляма була маслянистої консистенції. Отець розповів: мощі замироточили тоді, коли в нього почалися серйозні проблеми і як у людини, і як у священика. - Коли в житті все добре, багато з нас не дякує за це Спасителю. Сприймаємо як належне… - «Коли я слабий – тоді справді сильний», - казав апостол Павло. Допомога Господа відчувається у хвилини слабкості. Ікони не можна поділяти на більш помічні і менш помічні; на ті, що зцілюють тільки від захворювань, і ті, що приносять мир і спокій у сім’ю. Бог допомагає нам у невидимий спосіб - через людей, Святе письмо, Святе Причастя, хрестик, який носимо на тілі, або через ікону у храмі, до якої приходимо і молимося. Молитви сильніші під час спільних Богослужінь, аніж наодинці.

     Чимало людей вважає: Бог неодмінно дасть їм те, що просять у молитвах… - Не завжди. Молитва - могутній засіб спасіння. Але не кожен, хто просить у Всевишнього допомоги, отримає Його благодать. Важливо молитися щиро, з почуттям людської гідності, вірити в силу Спасителя, усвідомлювати: Бог всесильний, я - грішний. Коли не осмислюєш змісту молитви, не пропускаєш її через себе, а лише проголошуєш текст, така молитва безсила. Поки існував Єрусалимський храм (до 70 року перед Різдвом Христовим), тисячі ягнят, телят приносили в жертву. На що Господь в контексті пророка Ісаї мовив: навіщо мені тисячі жертвоприношень?! Вуха мої вже втомилися слухати ваші молитви… Із зачерствілого серця вона - не що інше, як спотворення волі того, хто молиться, його внутрішнє роздвоєння. - Як писав Жильбер Сесброн, «ми думаємо, що Бог бачить нас зверху, але Він бачить нас зсередини». - Можна цілий день провести в молитві, дотримуватися всіх постів, – а Бог тебе не почує. І навпаки… Пам’ятаєте, у творі «Злочин і кара» Достоєвський змальовує образи двох ченців? Один - поміркований, відкритий до людей, не пропускає жодного Богослужіння. Інший – цілковита протилежність, виснажує себе постами, намагається вести аскетичний спосіб життя.Христос, наприклад, пив вино, споживав на весіллі аж ніяк не пісну їжу. Основне - не те, що в нас входить, а те, що з нас виходить: любов, взаємодопомога, щира молитва. Фізично можна жити – а духовно бути мертвим. - Правда, що молитися найкраще вдосвіта і пізно ввечері до опівночі, бо в цей час - чистий простір? - День має починатися і закінчуватися молитвою. Часто вранці так поспішаємо, що не встигаємо помолитися. Не обов’язково читати величезні псалми чи дев’ятниці. «Отче наш…» і «Богородице…» не зай­муть багато часу. Зате віддасте шану Богові і захистите себе на цілий день. - Знаю, у військовому госпіталі воїни, які пережили клінічну смерть, розповідали вам, що бачили… світлу Постать в кінці тунелю… - Помирає тіло - свідомість продовжує жити. Людина переходить з фізичного тіла в астральне. Чоловіки, які були у стані коми, розповідали: бачили своє тіло на операційному столі чи на ліжку (наче душа вийшла з тіла). Потім у стані невагомості з величезною швидкістю летіли у тунелі. Відчували стан абсолютного блаженства, з якого не хотілося повертатися. Перед ними відкривалося все їхнє життя: від народження до моменту смерті. Чітко усвідомлювали, що в житті зробили доброго, а що - поганого. Наприкінці тунелю одні бачили яскраве світло у вигляді кулі, інші – світлу постать, яка без слів дає зрозуміти: вони ще не готові залишатися тут. Коли люди знову повертаються до життя, то знають, що відбувалося не лише в сусідній палаті, а й на вулиці, хто де стояв, в якій позі, що робив у момент їхньої відсутності. Свого часу, працюючи за кордоном в онкологічних центрах, я штудіював літературу, в якій такі ж картини описують лікарі за оповідями своїх хворих. Людина – складний Божий твір, і читати його вміє лише Всевишній.