ОСТАННІ РЕЧІ ЯК ЧЛЕН СИМВОЛУ ВІРИ. СМЕРТЬ…

Коли наступає смерть, душа людини розлучається з тілом і переходить у світ духів, а тіло розкладається і розсипається в порох. Св. Павло називає смерть "відходом" (IIТим.4,6). Хвилина смерті - то хвилина спасіння душі (М.Лат.). Після смерті тіла дух повертається до Бога, який його дав людині (Еккл.12,7). Смерть - це подорож до вічності (св. Золот.). Тому помиляються ті, які стверджують, що після смерті людини душа переходить в тіло іншої людини або тварини (так вважали давні єгип­тяни). Тіло померлих розкладається - з землі виникло, у землю й обертається (Бт.3,19). Але в день страшного суду усі тіла воскреснуть. Смерть - це сон у надії швидкого воскресіння (св. Тома з Акв.). Причиною того, що усі ми - смертні, є первородний гріх. Наші прародичі втратили дар безсмертя через непослух (Буття 3, 19). Усі ми згрішили в Адамі (Рим.5,12). Людина хотіла зрівнятися з Богом, тому Бог принизив її через смерть, караючи за гордість. Смерть рівняє убогих і багатих (Йов27,16). Смерть не є злом, бо відчиняє нам дорогу до неба і не триває вічно, бо колись усі ми воскреснемо. Смерть страшна лише для людей, які понад усе цінують матеріальні блага і життєві втіхи. Для них вона є кінцем дочасного щастя і початком вічної недолі. Люди, які живуть побожно і чесно, не бояться смерті. Для праведного нема смерті, а є перехід до вічного життя (св. Ант. Пад.). Бог не називає нам час нашої смерті, щоб ми щохвилини були готові до неї. Помремо тоді, коли не сподіваємось (Мт.24,44). Смерть прийде, як злодій (Мт.24,43). Як хто живе, так і вмирає. Щасливо вмирає той, хто у хвилину смерті не має тяжкого гріха. Ще щасливим є той, хто може приготуватися до смерті, прийняти св. Тайни і впорядкувати дочасні справи. Тим він може скоротити муки в чисти­лищі. Дехто думає, що щасливою є раптова смерть. Тільки людина, певна спасіння, не має чого боятися наглої смерті. Але де знайти таку? Тому молимося: "Від наглої і несподіваної смерті сохрани нас, Господи!" Коли хочемо щасливо вмерти, мусимо щодня просити Бога про щасливу смерть, а також уже тепер позбуватися добровіль­ного прив'язання до розкошів і дочасних благ. Насамперед ми повинні просити Бога про те, щоб дозволив нам прийняти перед смертю св. Тайни. З цією метою можемо в молитвах звертатися до покровителів щасливої смерті - св. Йосифа і св. Варвари.                                    Молитва про щасливу смерть нагадує нам, що ми – смертні...

Згадка про смерть утримує нас від гріхів. Пам'ятай про останні речі, і не згрішиш довіку   (Сир.7,40).   "Умрім, щоб жити!"

(Cв. Вас.)   Бог чекає від нас молитви, посту і милостині - "Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога"    (Мт.5.8).