Гіацинта і Франциско проголошені святими!

Двоє з трьох молодих візіонерів Фатіми, Гіацинта й Франциско Марто, були оголошені святими. Папа Франциск зробив це на початку Меси в місцевому санктуарії Божої Матері Розарію в соту річницю першого об’явлення Богоматері 1917 року. Вони стали наймолодшими святими Католицької Церкви, які не є мучениками. Процес беатифікації третього візіонера, Люції дос Сантос, триває. Після співу гімну до Святого Духа «Veni Creator Spiritus» ординарій дієцезії Лейрія‑Фатіма, єпископ Антоніу Аугусто дос Сантос Марто, в супроводі постулаторки процесу канонізації, с. Анджели Коельо, попросив Папу про канонізацію блаженних Франциско Марто і Гіацинти Марто. «Святіший Отче, Свята Мати‑Церква щиро просить Вашу Святість зарахувати до лику святих блаженних Франциско Марто і Гіацинту Марто, щоб усі вірні могли їх вшановувати як таких», — сказав єпископ Марто. Він представив короткі біографії обох дітей, після чого пролунала Літанія до Всіх Святих. На закінчення Папа Франциск виголосив португальською формулу канонізації: «На славу Святої і Нероздільної Трійці, для звеличення католицької віри і зростання християнського життя, силою Господа нашого Ісуса Христа і святих апостолів Петра і Павла, а також нашою, після попередніх зрілих роздумів, численних молитов і за порадою багатьох наших братів у єпископстві постановляємо і стверджуємо, що блаженні Франциско Марто і Гіацинта Марто - святі, і вписуємо їх у каталог святих, рекомендуючи, щоби їх почитали як святих в усій Церкві. В ім’я Отця і Сина і Святого Духа». Слова Папи присутні прийняли оплесками. «Пастушки з Фатіми були канонізовані, бо прийняли місію, покладену на них Богом, погоджуючись тим самим на багато важких жертв. У певному сенсі, вони взяли на себе відповідальність за світ, - вважає о. проф. Джан Маттео Роджіо, маріолог із Папського теологічного факультету «Маріанум». - Їхнє свідчення, по суті, полягає на тому, щоби брати на себе відповідальність в ім’я Бога за інших. Вони жили під час Першої світової війни, а потім за часів ненависті, перед лицем великої трагедії. В таких умовах, коли всі думають тільки про перемогу у війні, взяти на себе відповідальність за інших могло здатися чимось образливим, своєрідної формою пораженства. Проте таким було покликання цих дітей, дар, який вони отримали від Бога: відчувати відповідальність за інших», — сказав отець Роджіо. Він підкреслив, що «таким чином, через відповідальність, людина розвивається і закладається фундамент нової цивілізації, не такої, що веде до воєн». Він додав, що на практиці це виявилося у багатьох самозреченнях і умертвіннях, які взяли ці діти. «Так у ті часи розуміли покуту. Умертвляли себе, але завжди з думкою про інших, аби для інших людей з цього виникло якесь добро», - зазначив фахівець з марійних об’явлень. На його думку, канонізацією Франциско і Гіацинти Марто Церква показує, що святість не залежить від віку. Її можна осягнути в дитинстві, найкращим прикладом чого є сама Марія.

     «Фатіма, без перебільшення, є найбільшим пророцтвом з усіх сучасних об’явлень», - так оцінила Конгрегація у справах віровчення події в Португалії на початку ХХ століття. Пресвята Діва вибрала трьох пастушків, аби врятувати цілий світ від воєн і наповнити його Божим миром. Просила тільки про одне: молитву Розарію, покуту й навернення. Ці прохання як рефрен повторювалися кожного 13 дня протягом шести місяців, і не тому, що діти про них забули, а тому, що вони дуже важливі - адже від них залежало майбутнє. Цю суть об’явлень діти могли переказати одразу, але були ще певні таємниці, про які вони мали мовчати, аж поки Бог не дозволить їх виявити. Фатімська таємниця (саме таку назву вони дістали) складається з трьох відмінних частин. Запис пророчого об’явлення подібний до біблійних пророцтв, які не описують майбутніх подій, однак ясно вказують на факти, віддалені один від одного часом. Перші дві частини відкрила1941 року сестра Люція дос Сантос, бо Франциск і Гіацинта Марто, як згадувалося, померли невдовзі після об’явлень. Першою таємницею було видіння пекла, яке відкрилося дітям і дуже налякало їх. Вони побачили страждання нерозкаяних грішників, позбавлених Божої благодаті. Друга таємниця передрікала швидке закінчення Першої світової війни, що якраз тривала, та загрозу початку Другої світової війни. Діва Марія говорила також і про загрозу комунізму, про голод, численні смерті, переслідування Церкви, знищення цілих націй та особливу роль Росії в історії людства на межі тисячоліть. Пресвята Богородиця закликала до вшанування Її Непорочного Серця. Особливо ж Вона наголосила на необхідності посвятити Росію Її Непорочному Серцю та завжди молитися за навернення цієї країни. Уперше акт посвячення Росії та цілого світу Непорочному Серцю Діви Марії здійснив Папа Римський Пій ХІІ - це було 1942 року. 1984 року Святіший Отець Йоан Павло ІІ відновив цей акт перед статуєю Фатімської Богородиці на площі св. Петра в Римі. Утретє акт посвячення світу Непорочному Серцю Марії здійснив Папа Римський Франциск 13 жовтня 2013 року. Третя таємниця стосувалася передусім боротьби атеїстичної системи проти Церкви і християн. Вона описує безмірне страждання свідків віри у другому тисячолітті. «Святіший Отець, перш ніж дістатися на вершину гори, де стояв великий хрест із неотесаних балок.., ішов невпевненим кроком, змучений болем і стражданнями, і молився за душі померлих людей, які лежали на його дорозі. Дійшовши до вершини гори, Святіший Отець став навколішки біля підніжжя хреста. Тут його вбили солдати… За ним у той самий спосіб один за одним загинули інші єпископи, священики, ченці й черниці та багато світських людей, чоловіків і жінок, які належали до різних верств і займали різне положення у суспільстві ». Безсумнівно, переслідування християн у ХХ ст. та замах на життя Папи Римського Йоана Павла ІІ було змістом третьої частини Фатімської таємниці. Попри сумний зміст цих трьох частин, а особливо третьої, - як зауважив кардинал Йозеф Ратцінґер, «…вони завершуються образом, повним надії: ні одне страждання не є марним, і саме та Церква, яка страждає, Церква мучеників, є дороговказом для людини, яка шукає Бога ». Оскільки Фатімська таємниця не описує конкретних подій, то ми не можемо сказати, що вона вже відійшла в минуле. Вона стосується кожного з нас і заохочує до молитви, даної нам як «шлях до спасіння душ», а водночас як заклик до покаяння і навернення.

      Моліться, багато моліться! (...) Перетворіть на жертву все, що можете, аби відшкодувати гріхи, якими людство зневажає Бога. Приносьте їх як прохання заради навернення грішників» - надають глибшого значення цьому заклику. Також в об’явленнях Богородиці не раз у різних місяцях з’являється це прохання. І, читаючи спогади сестри Люції, ми можемо захоплюватися ревністю й творчістю дітей у його виконанні. Слово «жертва» для дитячого пізнання, мабуть, не було до кінця зрозуміле, але його втілення в життя свідчить про зрілу свідомість дорослої людини. Фатімські діти жертвували все, що могли: голод - бо їжу віддавали бідним; час на забаву, спрагу, фізичні болі; страждання, спричинені рідними, і носіння волосяного шнурка. Задумаймося: якої жертви Бог хоче від нас сьогодні? Може, тілесної, фізичної, брак хліба… а може, жертви моральної, пов’язаної з нашим життям? Може, ми маємо Богу пожертвувати наше минуле зі всім його стражданням; а може, страх про наше майбутнє? Чи вміємо ми це пожертвувати Богу як відшкодування за гріхи? Аби добре зрозуміти фатімське послання, спробуймо побачити мотиви беатифікованих пастушків. Франциск хотів утішити засмученого Господа Бога, Гіацинта хотіла застерегти грішників від пекла. Тому вони вірили, що молитва і жертва - це найкращий шлях до здійснення мети. Якщо придивимося до сучасної людини як такої…

     Щастя і приємність стали синонімами, а жертва тут не вписується взагалі. Є різні приємності: пов’язані з їжею, питтям, цигарками, наркотиками, алкоголем, із модним одягом, гарним помешканням, подорожами. Одним словом, приємності, які дозволяють нам зростати в очах світу і власних. А чи ми зростаємо в Божих очах? Зрозуміти значення жертви може нам допомогти тільки Той, який склав досконалу жертву зі свого життя, - Агнець Божий. Якби зречення і жертва були непотрібні, можливо, й Ісус не мусив би вмирати на хресті. Але ж хрест є знаряддям спасіння, і через наш щоденний хрест, який візьмемо зі смиренням та у фатімському дусі, ми можемо врятувати багато грішників і змінити обличчя цієї землі. Нехай молитва, якої навчила дітей Богородиця у Фатімі: «Ісусе, я роблю це з любові до Тебе, заради навернення грішників і відшкодування за гріхи, скоєні проти Непорочного Серця Марії» - буде для нас силою на шляху зречення і жертви.