Вже
розпочався Піст і буде тривати до Різдва. Цей піст – це приготування до
зустрічі і особливого пережиття радості Христового приходу до людства. Христос
приніс нам радість своєю присутністю. А як ми приносимо радість нашим ближнім? Як
і в кожному пості ми маємо стримуватися. І стриманість можемо виявити
у стриманні від смутку, від поганого настрою, від туги, від песимістичних думок
і всього решта, що навіює нам стан не природній. Несучи на собі печаль, ми
передаємо її іншим. І тоді твоя маленька трудність видається великою, а мить –
у вічність, одноразова ситуація і ланцюг подій. Зникає бажання радіти життя і
дякувати за нього. Ми створені не для смутку, а для вічної радості! І
до неї маємо приготовлятися вже тут, на землі. Піст – це приготування до вічної
радості. Отож, стримуймося самі від смутку та іншим допомагаємо! А щодо добрих
діл, то вартує взяти на себе святий обов’язок нести радість.
Навіть найменшу, але щоденну, а може і
щохвилинну. Спробуймо у цьому пості відновити наше покликання – в ім’я Христа
нести радісну новину нашим ближнім, усім тим, кого пошле нам на дорогу життя! Проста
усмішка, просте привітання, жест ввічливості і вдячності – все це хай буде
спробою запалити мить радості в очах іншого. А вже коли тобі хтось дарував її,
то нехай вона буде помножена.
Щовечора, перед тим, як піти на
відпочинок, задумайся і згадай про ті миті радості.
Усміхнись у сторону неба: “На добраніч, Небесний Тату….” І
допоможи нам, Боже!
No comments:
Post a Comment
Note: Only a member of this blog may post a comment.