Пірсинг: - мистецтво чи потворність?

Зацікавившись пірсингом, людина забуває важливу догму, що тіло є вмістилищем Святого Духа, тобто створеною Богом матерією, яка не цілком належить людині…

     У наш час серед українського суспільства масова субкультура зростає у так званій геометричній прогресії, у західному ж світі вона натомість відмирає. Чомусь історично складається так, що в нашому молодіжному середовищі з'являються не лише зовсім непотрібні й безглузді, але навіть шкідливі для здоров'я і небезпечні для життя традиції. Правду кажуть, що "заборонений плід солодкий". Отож, на жаль, "найбрудніше сміття" зарубіжної субкультури сприймається серед переважаючої половини молодої української генерації "на ура". Безперечно, з плином часу вульгарні й позбавлені сенсу інновації моди в Україні теж відійдуть у небуття, однак все ж таки залишать не вельми позитивні наслідки. До них належить, зокрема, і специфічний вид боді-арту. Тобто мистецтво прикрашати тіло, пірсинг, який наша Церква розцінює як теж свого роду гріх. Це слово лунає нині з вуст підлітків, у кінофільмах, на рекламних листівках і вивісках салонів краси, викликаючи одночасно захоплення і настороженість. Однак насправді пірсинг - не що інше, як нівечення власного тіла, адже він дозволяє "вмонтувати" у різні ділянки шкіри найрізноманітніші, на перший погляд, здавалось би, прикраси: сережки незвичних форм і розмірів та дивні металеві предмети, які ставлять тавро на все подальше життя. Зацікавившись пірсингом, людина забуває важливу догму, що "тіло є вмістилищем Святого Духа", тобто створеною Богом матерією, яка не цілком належить людині. Отож, змінювати фізіологію тіла (адже під час проколів формуються штучні отвори, які ще до того можуть пошкодити шкірний епітелій) людина не має права. Варто пригадати, що Святе Письмо гласить про те, що у нас кожен волосок на голові порахований. Тому якими ми народились, такими мусимо і відійти у вічність. (...) Коли сережки та інші металеві предмети з'являються на губах, язиці, бровах, пупку і навіть статевих органах, пора бити на сполох, аби застерегти людину від психічної та фізіологічної небезпеки. Пірсинг був відомий здавна, ще від зародження перших цивілізацій. Він використовувався у язичницьких культових ритуалах та з метою соціальної диференціації, У Стародавньому Єгипті предмети пірсингу носили на пупку лише жінки-аристократки. Воїни римського імператора Юлія Цезаря мали металеві прикраси на сосках. Це символізувало їхню мужність і доблесть. Поряд із цими поганськими традиціями носіння металевих прикрас, пірсинг використовувався у так званому болісному обряді "Танець Сонця", який був заборонений владою Північної Америки. У свій час пірсингова субкультура асоціювалася з групами в'язнів, рок-музикантів, злочинних угруповань та байкерів. Однак в умовах сучасності ця злочинна традиція поширилася на пересічних людей, навіть християн. Християнство - гуманна й толерантна релігія, в якій проповідується чистота душевного й тілесного. Тому використання пірсингу викривляє образ християнина, який повинен наслідувати Христа, Богородицю і святих. Вони ж ніколи не носили різноманітних дивних прикрас, а дбали про духовність. Це ж саме повинні робити і ми. Чи не кожна юна особа бодай замислювалася над тим: чому б не почепити собі на вусі чи брові кілька срібних сережок або якихось інших символічних предметів? Для багатьох ця думка ставала реальністю. Хто в більшій мірі, хто у трохи скромнішій перетворював своє тіло на металеву зону, не задумуючись про те, що це шкодить здоров'ю і спотворює природну красу. Роблячи пірсинг, мабуть, ніхто не питав себе: для чого це? Відповідь, щоправда, однозначна: "Щоб стати особливим, "крутим", "неповторним", тобто вирізнятися із натовпу, змусити звернути на себе увагу оточуючих і навіть здивувати, а то й шокувати своїм виглядом. У такому плані пірсинг як засіб стати білою вороною поширений серед підлітків. Тут діє психологічний фактор. Підростаюче покоління схильне копіювати старших, зірок естради чи кіно або ж інших осіб, які є авторитетом для нього. Крім того, підлітки - психічно і морально вразливий контингент, який легко підпадає під вплив. Вони постійно досліджують себе: розкривають таланти, вміння, зустрічають перше кохання, часто вдаючись до неправильних методів, у тому числі й до пірсингу. Почепити на губу чи язик якусь річ-для підлітків означає привабити когось і просто знайти друзів-однодумців. Так розростаються ще й різноманітні неформальні об'єднання. Але виважена й свідома молода людина не купиться на такі дешеві трюки, адже пірсинг може скласти про неї негативне враження і викликати відразу з боку інших, навіть якщо вона й не мала попередньо злих намірів. Почепити на своє тіло кільканадцять металевих речей - зовсім не означає стати вищим від інших і кращим. Потрапивши у полон цього "мистецтва потворності" через молодечу імпульсивність, людина все життя буде змушена боротися з наслідками цього захоплення. Неважко зауважити, що у тридцять років мало хто захоплюється пірсингом. Натомість, підліток, понівечивши себе дірками від голок, "ловить кайф", задоволений своєю безглуздою стильністю. Колись він чи вона ще шкодуватимуть за вчинене. Отож, потрібно пильнувати душу й тіло, щоб не стати черговою жертвою примарних витівок пірсингової субкультури. Бережімо себе для Бога і ближнього! Памятаймо: пірсинг - надзвичайно небезпечний, він може спричинити різноманітні хвороби: гепатит, туберкульоз, правець, зараження ВІЛ-інфекцією тощо.