Блог вегана: - як Великий Піст змінив моє життя… Анастасія Сорока

Кілька днів тому я йшла вулицею, на якій живу, і роздивлялась навкруги. На балконі одного з будинків стояли троє чоловіків і пили із прозорих чашок каву із молоком. Вечоріло, на місто спадали сутінки. Kоли у православному світі почався Великий піст, я відмовилася від м'яса, риби, молока, молочних і кисломолочних продуктів, сиру, яєць і цукру. Я не православна, тому багато хто з мої знайомих і друзів убачав у питанні, чому я це роблю, виключно зовнішній аспект. "Ти робиш це, щоб схуднути", - так впевнено сказав мені мій батько. Ні, я не роблю це, щоб схуднути. Великий піст у християнстві - це випробування духу, що вимагає відмови від звичних, приємних речей. Сучасний світ зациклений на споживанні, на постійному безперешкодному щасті. Враження мають бути щораз дедалі сильнішими, смаки - насиченішими. Ми втрачаємо відчуття реальності за її підсилювачами, штучними добавками. Ми так відчайдушно прагнемо бути щасливими, і їжа - чи не найпростіший спосіб досягти цього. Моє власне випробування полягало в тому, щоб позбутися цих штучних підсилювачів і сконцентруватися на справжніх, чистих, нічим не приправлених почуттях. У християн ці почуття, можливо, - і є любов до бога. У мене це радше любов до життя. Хоча, зрештою, чи є різниця?

     Звісно, Піст - це, у першу - хоч і не в головну - чергу, складне фізичне випробування. І, мушу визнати, перші два тижні були схожими на нічний кошмар. Я постійно відчувала голод і роздратованість, і власну жалюгідність як істоти, настільки залежної від їжі. Бували моменти, коли я не могла заснути, або моменти, коли ледь могла концентрувати свою увагу. І аби витримати це, мені знадобилися якраз-таки внутрішні зусилля. У піст вчишся прислухатися до себе. У піст також вчишся цінувати смак простих речей - і в прямому, і в переносному сенсі: смак свіжого огірка або солодко-кислого яблука, запах квітучої абрикоси, неспішний недільний гул київської вулиці. Я сумую за такими простими речами, як солодкий англійський чай на сніданок, чи кулька холодного морозива у ці теплі квітневі дні, чи кава з молоком у надвечір'я.

     Від Посту до веганства…   Але я знайшла дещо більше. Зараз те, що починалося як семитижневий Великий піст, набирає для мене нового значення. Зараз, коли до кінця цього випробування залишилося трохи більше тижня, я серйозно задумуюся над тим, щоб цю роль вегана, яку я приміряла на себе тимчасово, зробити постійною. Це розуміння прийшло до мене раптово, десь у третій тиждень цієї історії, коли організм нарешті звик до обмежень - чи, точніше, відвик від надлишку. По-перше, виявилося, що прожити без м'яса, яєць і молока - цілком можливо, і ба-більше, значно краще і легше. Життя у світі, наповненому їжею, більше не потребує від людини споживання висококалорійних, довгоперетравлюваних продуктів. По-друге - роль зіграли якість продуктів і їхнє виробництво. У ці тижні я звертала увагу не тільки на те, що я їм, але й замислювалася, як, у яких умовах і з чого воно зроблене. Звісно, морквина, вирощена у теплиці, - не те саме, що вирощена у бабусі на грядці. Але це все ще не шматок м'яса із корови, вирощеної на антибіотиках і штучному харчі у загоні, бік у бік із сотнями інших корів. Я поцікавилася цифрами. Так автори дослідження для Worldwatch Institute стверджують, що тваринництво відповідальне за викиди 51% усіх парникових газів, пов'язаних із людською діяльністю. Ця ж доповідь каже, що вирощування рослинної продукції, необхідної для ведення тваринництва, як-от кормової сої, займає значні площі, які людство отримує, вирубуючи сотні гектарів лісів. Крім того, як довели нещодавно науковці Імперського університету Лондона, у 2014 кількість людей із ожирінням у світі перевищила кількість людей із недостатньою вагою. Причому від надмірної ваги найчастіше страждають мешканці багатих країн із високим рівнем життя. Причому ж, за даними тих самих вчених, недостатню вагу все ще мають понад 450 мільйонів людей у світі. Тому якоюсь мірою моє веганство - це поза, це акція, демонстрація. Це мій одиничний пікет, якщо хочете. Хоч нас більше, ніж може здатися. Я не проти молока - воно корисне і смачне. Я люблю домашній сир, який робить моя тітка в селі. Я люблю мамину паску і простий хліб, намазаний маслом. Але я проти консьюмеризму, проти перевиробництва, проти барвників, підсилювачів і антибіотиків. Я проти мертвої риби на узбережжях Південної Америки, посух у Африці і танення льодовиків Антарктики. Суспільство ліберальної демократії навчило мене, що моє слово - важливе. А за словами, як відомо, мають стояти дії. Відмова від м'яса - це найменше і найважливіше, що я можу зробити для цієї планети.

     Кава з молоком - соєвим…  На шостий тиждень свого посту я нарешті знайшла в Києві місце, де подають каву із соєвим молоком. Та як виявилося, смакує вона зовсім по-іншому. Бути веганом - це взагалі зовсім інші смакові відчуття. Але, зрештою, смак - це лише один із понад двадцяти чуттів, яким ми пізнаємо цей світ.