Внебовзяття Пресвятої Діви Марії.

     Питання:  Яке відношення до апостольської традиції має догма про Взяття Діви Марії на Небеса (Успіння)? Хіба може бути щось додано до апостольської традиції?   Відповідь:   Догму про тілесне вознесіння Діви Марії на Небо проголосив Папа Пій XII буллою «Munificentissimus Deus». Згідно з цим документом, дана істина віри заснована на Писаннях, витлумачених відповідно до Традиції Церкви. Папа пише: «Всі доводи та міркування святих і богословів (з цього питання) в кінцевому рахунку спираються на Святе Письмо». «Для того, щоби продемонструвати свою віру в Вознесіння Діви Марії, вони з певною свободою використовують події і слова зі Святого Письма: іншими словами, користуються текстами Писання, щоби показати, наскільки цей привілей дивним чином узгоджується з істинами, викладеними нам Святим Письмом». Взяття Діви Марії на Небо пояснюється її Божественним материнством: Бог не міг допустити, щоб зітліло її святе, непорочне тіло, живий Ковчег Божественного Сина: «І Слово сталося тілом, і оселилося між нами, і ми славу Його бачили - славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповнене», - говорить Євангеліє від Іоанна . «Коли прийшла повнота часів, Бог послав Сина Свого (Єдинородного), що родився від жінки», - пише святий апостол Павло в Посланні до галатів. Можна сказати, що Святий Дух надихнув Церкву прочитати між рядків Писання те, про що там не сказано прямо. На підтвердження своєї віри в тілесне Вознесіння Діви Марії на Небо Святі Отці, богослови і духовні автори наводять такі біблійні фрази: З Книги Буття: «Я покладу ворожнечу між тобою іжінкою, між насінням твоїм і насінням її» (3,15). Тут Бог об’являє, що ця жінка буде найтіснішим чином пов'язана зі своїм потомством - Христом - в переможній битві проти диявола. У своїй буллі Пій XII пише: «Так само, як славне воскресіння Христа було найважливішою частиною і остаточним знаменням цієї перемоги, і ця битва, загальна для Благословенної Діви та її Божественного Сина, була завершена прославленням її незайманого тіла». Далі - Папа посилається на Книгу Виходу: «Шануй батька і матір твою» (20, 12). «Оскільки наш Спаситель є Сином Марії, Він, найдосконалішим чином виконуючи закон Божий, не міг не почитати, крім Свого вічного Отця, також і свою кохану Матір. І оскільки в Його владі було надати їй таку велику честь, позбавивши її смертного тління, нам слід вірити, що Він дійсно так вчинив».

     На доказ Вознесіння Діви Марії наводяться також слова з Псалма 45: «Царські дочки - тобі назустріч, праворуч тебе стоїть цариця в золоті офирським. (…) Вся оздоба царської дочки усередині; одяг її шитий золотом; у різнобарвно гаптованих шатах ведуть її до Царя; за нею йдуть дівиці, її другині проводять її. Серед веселощів і радости їх уводять у царський палац». Цей текст традиція відносить до Діви Марі - Цариці, яка переможно вступає в Небесний чертог і сідає праворуч Божественного Спасителя, безсмертного царя навіки. Посилаючись на велику кількість біблійних уривків, Отці Церкви, богослови і християнські мислителі бачили прообраз пречистого тіла Богородиці, збереженого від всякого смертного тління і вознесеного в небесну славу, в Ковчезі Завіту, зробленому з нетлінного дерева і вміщеному в Храм Господній. «Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, обкурювана миром і ладаном, всілякими порошками мироварника?» Наречена з «Пісні Пісень (3, 6) - прообраз Небесної Нареченої, вознесеної разом з Божественним Нареченим в небесний чертог. «Радуйся, Благодатна, Господь з тобою. Благословенна ти між жінками»: теологи бачать в таємниці Взяття на Небо Богородиці здійснення повноти благодаті, вилитої на блаженну Діву Марію, і особливе, унікальне благословення, що протиставить її прокляттю Єви. І, нарешті, 12-й розділ Книги Одкровення Йоанна Богослова: в ній богослови вбачають алегоричну згадку про тілесне вознесіння не тільки в різних старозавітних персонажах, але і в образі Жінки, одягненої у сонце, яку апостол Йоанн споглядав на острові Патмос. Християнське передання спочатку не згадувало про Вознесіння Діви Марії. Але в перші часи увагу Церкви було зосереджено на центральному посланні євангельської проповіді: Христі, єдиному Спасителеві через смерть і воскресіння. Що стосується Взяття Марії на Небо, Передання мовчало про нього досить довго, а відсутність явних згадок про це в Писанні та в Отців Церкви викликало у деяких богословів законні сумніви в тому, що цей факт можна назвати істиною Божественного одкровення. Ці сумніви були подолані за Папи Пія XII. Визначаючи Взяття Діви Марії на Небо як догму, тобто істину Божественного одкровення, згаданий документ зупиняється не стільки на окремих і специфічних біблійних і святоотецьких, літургійних та  іконографічних свідченнях, скільки на сукупності різних вказівок, що містяться в Переданні. Крім того, в ньому підкреслюється загальна віра народу в цю істину, що теж має важливе значення. Все разом свідчить про те, що істину про тілесне вознесіння Діви Марії на Небеса відкрив Церкві Святий Дух. Проголошенням догми Церква всього лише дала визначення того, що вже було присутнє в її спадщині віри, в соборному почутті віруючих. Ця віра засвідчена також в апокрифах, які свідчать, що тіло Діви Марії недоторканим було піднесене на небеса. Додамо, що Церква ніколи в своїй історії аж ніяк не почитала мощі Діви Марії, на відміну від інших святих і мучеників, тлінні останки яких шанувалися з найдавніших часів християнства. Повна відсутність мощей також висловлює переконаність у тому, що тіло Діви Марії не залишилося в цьому світі, але долучилося до Воскресіння і Вознесіння Христа на Небеса.

     Питання: Чи не суперечить догмі про Непорочне зачаття Діви Марії те, що Марія зазнала страждання і смерті, якіє наслідком первородного гріха?   Відповідь:  Почнемо з того, в чому полягає суть догми про Непорочне Зачаття. «Щоби бути Матір'ю Спасителя, - читаємо в Катехизмі Католицької Церкви, - Марії були дані Богом дари, співмірні з настільки великим служінням»  (490). Щоби відповісти згодою віри на сповіщення ангела, Вона повинна була бути охоплена благодаттю Божою. Догма про Непорочне Зачаття, проголошений Папою Пієм IX в 185  році, увінчав вікову віру Церкви в те, що Марія була сповнена благодаті, та сповідує, що Богородиця отримала спокутування з моменту Свого зачаття. Діва Марія була з самого першої миті Свого зачаття захищена від усякої скверни первородного гріха, по винятковій благодаті і вподобанням Всемогутнього Бога, в передбаченні заслуг Ісуса Христа, Спасителя роду людського. Бог обрав її «перед заснуванням світу, щоб була Вона свята й непорочна перед Ним в любові» (пор. Еф 1, 4). У святих отців взяв гору звичай називати Діву Марію Пресвятою та від усякої скверни гріха збереженою. З ласки Божої Марія залишилася чистою від первородного і від особистого гріха протягом усього свого життя. Отже, догма про Непорочне Зачаття стверджує, що Марія була зачата без первородного гріха. Однак наслідки первородного гріха стосуються кожної людини. Ні Марія, ні навіть Ісус, коли став повністю людиною, не були позбавлені від наслідків первородного гріха, таких як біль, смерть і спокуса. Про це свідчить, наприклад, той факт, що сам Ісус піддавався спокусам - спочатку в пустелі, потім в Гетсиманському саду. Діва Марія теж не була застрахована від спокус - про це згадується і в Євангелії від Луки: Марія «зніяковіла» від слів Ангела. Як і перші люди - Адам і Єва - створені в повноті благодаті, мали всю повноту свободи, якою потім і зловжили, - так і Діва Марія залишалася вільною створінням. Наслідки первородного гріха, від яких не була звільнено Марія, стають очевидними в безмірних стражданнях, яких вона зазнавала: «Тобі самій меч душу прошиє», - віщує старець Симеон. Окремі «привілеї», якими наділена Марія, зовсім не позбавляють її від боротьби проти зла, такої ж, яку ведемо всі ми. Ці самі привілеї не віддаляють Діву Марію від нас, але, навпаки, роблять її ще ближчою до нас. Догма про непорочне зачаття говорить, що Діва Марія, яка разом з нами бореться зі злом і смертю, вже перемогла ворога, а тому її непорочне зачаття стає запорукою і нашого спасіння. Таким чином, наявність наслідків первородного гріха жодним чином не суперечить догми про позбавлення Діви Марії від первородного гріха.

     «Внебовзяття Пречистої Діви Марії – це велике таїнство, яке стосується кожного з нас та нашого майбутнього», – сказав Папа Франциск, зустрівшись опівдні, 15 серпня 2016 р., з вірними на зібралися на площі Святого Петра у Ватикані на молитві «Ангел Господній». Коментуючи євангельську розповідь про те, як Марія «пустилася швидко в гірську околицю», поспішаючи з допомогою до своєї родички Єлизавети, Святіший Отець зауважив, що протягом Свого життя Богородиця неодноразово проходила через гірську місцевість, аж до Голготи. А сьогодні споглядаємо Її сходження на «Божу гору», перехід «через поріг небесної батьківщини». «Вона була першою, що увірувала в Божого Сина, та є першою з-поміж нас, що взята до неба з тілом і душею. Вона першою прийняла та пригорнула в обіймах Ісуса, коли Він був дитиною, і є першою, кого Він прийняв у Свої обійми, вводячи у вічне Царство Отця. Марія, покірна і проста дівчина із непомітного села на околицях римської імперії, саме через те, що прийняла Євангеліє та ним жила, введена Богом у вічне перебування поряд із троном Сина. Саме так Господь скидає могутніх з престолів та підносить вгору смиренних», – сказав Папа. За словами Наступника святого Петра, Внебовзяття – це таємниця, яка стосується кожного з нас і нашого майбутнього, адже Марія «випереджує нас на дорозі, на яку ступили ті, що через Хрищення пов’язали своє життя з Ісусом». Таким чином, це свято передвіщає «нове небо і нову землю», перемогу воскреслого Христа над смертю та «остаточну поразку лукавого». «Ось чому ликування смиренної дівчини з Галилеї, записане в пісні “Величай, душе моя…”, стає піснею всього людства, яке втішається, бачивши, як Господь схилився над всіма чоловіками і жінками, покірними створіннями, забираючи їх із Собою до неба», – сказав Святіший Отець, додаючи: «Пісня Марії спонукує нас також згадати про численні болісні ситуації сьогодення. Зокрема, про ті, в яких перебувають жінки, обтяжені тягарями життя і драмою насильства, жінки-невільниці самоуправства могутніх, дівчатка, змушувані до нелюдяної праці, жінки, змушені тілом і душею уступати жадібності чоловіків. Нехай же і в них якнайшвидше розпочнеться життя в мирі, справедливості, любові та очікуванні того дня, коли вони нарешті відчують, що їх тримають руки, які не принижують, але з ніжністю підводять та провадять дорогою життя аж до неба».