Кари Чистилища не
обмежуються десятьма чи двадцятьма роками,
а в деяких випадках вони тривають
цілими століттями…
Наша віра не навчає того, скільки конкретно
тривають страждання у Чистилищі. Нам відомо загалом, що вони обмежені Божою
справедливістю і що для кожного вони пропорційні до кількості й важкості
злочинів (гріхів), яких ще не спокутувано. Бог може однак без шкоди для Своєї
справедливості вкоротити ці страждання, збільшуючи їх інтенсивність; Воююча
Церква теж може їх полегшити, приносячи Святу Жертву Меси (Літургії) та інші
заупокійні молитви за померлих. Учителі Церкви вважають, що покутні страждання
тривалі. "Немає сумніву, - говорить святий Беллармін, - що кари Чистилища
не обмежуються десятьма чи двадцятьма роками, а в деяких випадках вони
тривають цілими століттями. Але припускаючи, що їх тривалість насправді не
перевищує десять чи двадцять років, чи можемо ми вважати дрібницею засуд на
найболючіші страждання без найменшої полегші упродовж такого терміну? Коли б
хтось знав, що буде змушений терпіти сильний біль ніг, голови чи зубів упродовж
двадцяти років без сну чи найменшого перепочинку - чи не бажав би він радше
померти, аніж жити в такому стані? Або якби йому дозволили вибрати між такими
статками, щоб позбутися такої муки? Чи можна в такому разі вважати, що
звільнення від мук Чистилища не вартує зусиль і покаяння? Чи можемо ми
уникати практики постів, найважчих зусиль: чування (неспання), милостинь,
тривалих молитов і особливо щирого каяття зі сльозами і жалем?". У цих
словах - усе вчення святих і теологів.
Отець Мамфорд зі Згромадження Ісуса у своєму
"Трактаті про милосердя до усопших" обґрунтовує тривалість
перебування у Чистилищі за допомогою ось яких підрахунків. Отець бере за основу
принцип, що, за словами Духа Святого, "Праведний сім раз упаде (тобто
згрішить)..." (Прип. 24, 16), тобто навіть ті, хто найповніше посвячується
служінню Богові, незважаючи на добру волю, в найчистіших очах Господа чинять
багато помилок. Нам лише залишається звернутися до власного сумління й визнати
перед Богом свої думки, слова і вчинки, щоб упевнитися у своїй нікчемності. О,
як легко шанувати молитву, віддавати перевагу лінощам замість виконання
обов'язку, грішити пихатістю, нетерпеливістю, чуттєвістю, жорстокими думками й
словами, відсутністю покори Божій волі! День довгий; навіть доброчесній людині
важко не допуститися не те що семи, а навіть двадцяти чи тридцяти таких гріхів
і недосконалостей. Уявіть собі, що ви, за скромними підрахунками, допускаєтеся
десяти гріхів на день; через 365 днів ви матимете 3650 гріхів. Скоротімо їх
кількість для зручності підрахунку до 3000 на рік. Через 10 років ця сума
становитиме 30000, а через 20 років - 60000. Припустімо, що зі 60000 гріхів
половину ви спокутували покаянням та добрими вчинками, але ще ж залишається
спокутувати 30000. Тож продовжімо наше припущення: Ви помираєте після тих
двадцяти років доброчесного життя й постаєте перед Богом із боргом у 30000
гріхів, за які вам слід дати звіт у Чистилищі. Скільки часу вам буде потрібно,
щоб здійснити це своє відкуплення? Припустимо, в середньому кожен гріх вимагає
одногодинного перебування у Чистилищі. Це дуже скромна міра, якщо брати до
уваги міркування й одкровення святих, та все ж це 30000 годин у Чистилищі. Чи
відомо вам, скільки це років? Три роки, три місяці і п'ятнадцять днів. Отже,
добрий християнин, котрий пильнує себе і присвячується покуті та добрим
учинкам, як бачимо, має обов'язок відбути три роки, три місяці і п'ятнадцять
днів у Чистилищі. Попередні оцінки базуються на підрахунках без крайнощів. А
тепер, якщо розширити тривалість страждання і замість години взяти день на
відкуплення провини - якщо замість того, щоб допуститися лише легких
(простимих) гріхів, ви приходите до Бога із боргом смертних гріхів, більшою чи
меншою мірою численних, які ви колись учинили; якщо визначити в середньому, як
говорить свята Франциска Римська, сім років на відкуплення одного смертного
гріха, провина за який прощена, то кожному стане зрозумілим, що перед нами
жахаюча тривалість і що відкуплення цілком просто може тривати довгі роки і
навіть століття! Роки і століття мук! О, якби ми лише думали про це, як
старанно ми уникали б найменшого гріха! Як ревно практикували б ми покаяння,
щоб дати відповідь за свої вчинки в цьому житті! (далі буде)
No comments:
Post a Comment
Note: Only a member of this blog may post a comment.