Треба слухати до кінця

 Любов Божа, що протистоїть гріховності світу. Ісус намагається по‑батьківському застерегти і підбадьорити своїх учнів. Вони напевно не чекали такого розвитку подій, хотіли б довше бути біля Ісуса, вимальовували мрії про відновлення Ізраїльського Царства. Христос перевернув їхні уявлення про майбутнє і поставив перед лицем болючої реальності. Те, що вони засмутились і навіть не питають Ісуса, куди Він іде, підказує нам, що розчарування було дуже сильним і раптовим. У довгому монолозі Ісуса було багато незрозумілого і несподіваного, але Він мусів це сказати своїм апостолам. Він також каже це нам. Часто ми думаємо, що приналежність до Церкви дає нам великі привілеї тут, на землі. Ми вчимо дітей, що треба просити у Бога здоров’я, студенти під час сесії зазвичай частіше забігають до церкви. Можна сказати, що ми до Бога маємо конкретний перелік претензій і часто з роками цей список стає нашою щоденною молитвою. Ми, так само як і апостоли, зосереджуємо увагу на собі та своїх проблемах. Коли чуємо про переслідування і страждання, які чекають на послідовників Христа, то про що думаємо?

      Напевно, по‑людськи намагатися уникнути неприємностей. Але часто ми готові на жертви заради тих, кого любимо. То чому ж ми не готові прийняти переслідування заради віри, з любові до Бога? На відміну від апостолів, ми знаємо, що Христос воскрес і залишився з нами у Святих Тайнах. У цьому слові, яке так засмутило апостолів і змушує зніяковіти нас, Ісус обіцяє надзвичайну підтримку. Справді не варто зациклюватись на власній особі, треба послухати до кінця: Христос обіцяє зіслати Утішителя, Святого Духа. Прийнявши Його, людина вже не боїться переслідувань — бачимо це на прикладі апостолів, багатьох мучеників впродовж двох тисячоліть. А ще Ісус каже, що князь цього світу засуджений. Все! Якщо ми з Христом, якщо наше серце є житлом Святого Духа, нам не варто боятися чарів, вроків та інших дій злого! Просімо Господа бути нашим Утішителем, заспокоїти наші страхи і додати відваги, навчити мудрості та істини.

     Ісус каже, що вона ще не настала – година відкуплення людського роду; година, заради якої жив Ісус, Син Божий. Ця година є прославленням Сина, а також досконалим прославленням Отця: Отче, прийшла година! Прослав свого Сина, щоб Син Твій Тебе прославив. Коли виконуєш волю Отця, це момент досконалого Його прославлення – такого само, яке Він отримує від свого Сина. Це також момент, коли Бог обдаровує тебе своєю славою. Можна сказати, що саме тоді ми стаємо повністю самі собою – коли чинимо те, що прагне Отець. Ісус заступається за своїх учнів, але спершу проголошує свій послух волі Отця – так, наче Його заступництво безпосередньо залежить від послуху. Христос був досконалий у своєму послухові, тому Його заступницька молитва також досконала. Завдяки Ісусові наше заступництво теж набирає іншої сили. Тому нам важливо посилатися на заслуги смерті й воскресіння Ісуса Христа. Якщо Бог не вислуховує твоїх молитов, то спробуй запитати себе сам: чи я слухаю прохань Бога щодо мене, чи слухаю Його Слова, чи виражаю Йому свій послух? Сила заступництва залежить від смирення послуху!