«Служителем єдності Христової Церкви є не президент, не патріарх, - а наступник апостола Петра - Папа Римський»

В останні тижні так багато говорилося про єднання християн. Хтось навіть хоче створювати єдину помісну Церкву. Але питання, звідки та єдність може взятися, хто є її остоєм, який задум про єдність Церкви лишив нам, християнам третього тисячоліття, сам Ісус Христос? Остоєм єдності Христової Церкви є не президент, не патріарх, а наступник апостола Петра – Папа Римський. Таку позицію висловив Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав у неділю, 29 квітня, 2018 року в селі Старуня Івано-Франківської області. Архиєрей прибув на Прикарпаття з нагоди 125-річчя від дня народження блаженного священномученика Симеона Лукача.

Вітали Предстоятеля нашої Церкви Архиєпископ і Митрополит Івано-Франківський Володимир (Війтишин), Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор (Возьняк), Єпарх Коломийський Василь (Івасюк), Єпарх Стрийський Тарас (Сеньків), Єпарх Бучацький Дмитро (Григорак), Єпарх Чернівецький Йосафат (Мощич), Єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівської архиєпархі Теодор (Мартинюк) спільно із запрошеним духовенством та вірними, які сьогодні прийшли розділити велику радість парафії Святих Петра і Павла. Під час проповіді до вірних Предстоятель відзначив, що всі сьогодні прибули до Старуні, до цього Бойківського краю, аби як паломники і прочани подякувати родині, яка подарувала нашій Церкві і нашому народові великого подвижника, підпільного єпископа страстотерпця – блаженного свяшенномученика Симеона Лукача.

Сьогодні в Святому Євангелії ми чуємо опис про оздоровлення розслабленого... «Це Боже Слово, – розповів духовний лідер греко-католиків, – яке Церква слухає і яким живе дві тисячі років, по-особливому звучить тут, у Старуні. Бо ми сьогодні хочемо згадати блаженного священномученика, його життя, його подвиг, його свідчення віри. Коли ми слухаємо про овечу купіль, про той суботній день, який забороняв будь-кому рухатися чи носити що-небудь, ми вдивляємося в ті роки, коли, як спадкоємець апостольського служіння блаженного священномученика Григорія Хомишина, владика Симеон Лукач прийшов сюди. Можна сказати, що Старуня, як і вся українська земля, була притиснута таким собі комуністичним шабатом, де всі мали бути нерухомі, де всіх хотіли перетворити на народ отаких сліпих, кривих, на народ без надії».

 Для цього села, вважає проповідник, для цього острівця нашої Церкви, Симеон Лукач став саме тим чоловіком, якого тоді бракувало людям, руками самого Спасителя, і тут передавав благодать Святого Духа. Зрушував отой край і ту землю, навчав Боже Слово, давав людям надію.

Ми себе запитаємо сьогодні: якою силою він це робив? «Тією самою силою, яка, можливо, йому та іншим казала: встань, візьми відповідальність і змінюй світ довкола себе. Що він почав робити? Він спроваджував не ангела з неба, а самого Бога, служачи Святі Тайни. Він зрушував ту воду, якою уділяв Таїнство Хрещення. І тут ще є люди, які були охрещені блаженним священномучеником Симеоном Лукачем. Він тут уділяв Таїнство Миропомазання. Але найбільшою силою, яка змінювала світ, і це ми відчуваємо до сьогодні, коли приходимо сюди як прочани, він кожного дня служив Службу Божу. Був момент, коли він її служив у храмі, пізніше служив кожного дня за зачиненими дверима свого приватного родинного дому, який ще зберігся», – розповів Блаженніший Святослав. Але настав час, наголосив архиєрей, коли він зрушив світ, і сьогодні ми відкрито служимо урочисту Архиєрейську Літургію.

Блаженний священномученик розумів, що молитва дає надію народові в найтяжчі, найгірші часи. «Ми сьогодні дякуємо йому за свідчення віри, але він для нас має бути не тільки особою, яку ми згадуємо як з минулого. Те, що каже Боже Слово, те, що свідчить священномученик Симеон, ми маємо звершувати сьогодні», – наголошує проповідник. «Подивіться сьогодні на наш український народ, – закликав Глава Церкви, – і на нашу українську землю. Дуже часто могутні світу цього хочуть забрати у нас надію. Хочуть перетворити на народ, який би жив, як розслаблений. Як багато людей в нашому народі сьогодні втрачають надію, що щось можна змінити. Через блаженного священномученика до нас сьогодні каже Господь: «Встань! Встань доню, встань сину! Візьми своє ложе і ходи!» Це означає, візьми Божу силу, яка тобі сьогодні подається тут, у тій Божественній Літургії, візьми відповідальність за долю Церкви і народу. Не бійся відповідальності за свого ближнього, а відтак силою Божою змінюй світ». Але особливе свідчення, зауважив Блаженніший Святослав, дає нам блаженний священномученик в контекстах нового пошуку християн України за церковною єдністю. «В останні тижні так багато говорилося про необхідність єднання християн. Хтось навіть хоче створювати єдину помісну Церкву. Але питання: звідки та єдність може взятися, хто є її остоєм, який задум про єдність Церкви лишив нам, християнам третього тисячоліття, сам Ісус Христос? І блаженний священномученик дає нам відповідь. Остоєм, прапором, служителем єдності Христової Церкви є не президент, не патріарх, а наступник апостола Петра – Папа Римський», – наголосив Глава Церкви.

«Та ж за це страждав блаженний священномученик, – продовжив архиєрей. – Це було серцем його свідчення. Бо ж він мав дуже спокусливі запрошення: підпиши, добре тобі буде, і прав у церкві, зречися, зламай цю єдність, яку лишив нашій Київській Церкві Христос, яка була зроджена в Хрещенні святого Володимира ще до роз'єднання Церков. За цю єдність страждала підпільна Церква». На думку Предстоятеля, УГКЦ має велику відповідальність перед спадкоємцями Київського християнства. «І її завданням є свідчити про життєдайну єдність Церкви довкола наступника апостола Петра. Це є слово блаженного Симеона до нас сьогодні. Це є слово Господа до християн України, який каже нам сьогодні: встань, візьми відповідальність, змінюй світ довкола себе силою і благодаттю Святого Духа. Будуй єдність Церкви і народу. Але найважливіше – плекай прабатьківську віру», – закликав Блаженніший Святослав.

Після спільної молитви Глава УГКЦ здійснив освячення та відкрив Музей блаженного священномученика Симеона Лукача та підпільної УГКЦ. Цікаво, що зводили цей музей у стилі тієї хати, в якій зростав блаженний священномученик. «Зазвичай, музей зберігає нам щось, що є мертвим і зберігає нам тільки пам’ять про минуле. Однак, я думаю, що цей музей є щось більше, як тільки спогад про минуле. Це є свідок. Ті експонати, які тут зберігаються, вони промовляють про життя. Вони закликають до життя… Якщо ми будуватимемо майбутнє на таких основах, то, будьмо певні, що надія у нас є!» – зазначив Предстоятель УГКЦ.