Царю небесний

Царю небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші.

Вознесіння Ісуса, започаткувавши нову форму Його присутності серед нас, вимагає від нас очей та серця, здатних Його зустріти, Йому служити та свідчити Його іншим. Про це говорив Святіший Отець у неділю, 13 травня 2018 року.

Погляд у небо та місія на землі. Вознесіння, з одного боку, «спрямовує наш погляд до неба», де прославлений Ісус сидить по правиці Бога. З іншого, нагадує нам «про початок місії Церкви»: адже воскреслий Ісус, возносячись на небо, «посилає своїх учнів нести Євангеліє по всьому світу». Мова тут про «безкрайню місію», ту, яка «не має меж» та «перевищує людські сили», бо Ісус каже: «Ідіть по всьому світу й проповідуйте Євангеліє кожному створінню». «Завдання, яке Ісус доручає невеликій групі простих чоловіків без величезних інтелектуальних здібностей, справді здається занадто зухвалим! Однак це непоказне товариство, незначне перед обличчям великих потуг світу, послане нести послання Ісусових любові й милосердя в кожен куточок світу».

Допомога з висоти. Папа зазначив, що такий проект можливо здійснити, лише отримавши силу, «яку сам Бог надає апостолам». Ісус запевняє їх: «Ви отримаєте силу Святого Духа, що зійде на вас, і ви будете моїми свідками в Єрусалимі, по всій Юдеї та Самарії і аж до кінця землі». «Таким чином, - сказав Єпископ Рима, - ця місія змогла здійснитися, й апостоли започаткували справу, яку продовжили їхні наступники. Місія, яку Ісус доручив Апостолам, витривала крізь віки та триває також і сьогодні: вона вимагає співпраці нас усіх. Бо насправді кожен, силою отриманого хрещення, отримав спроможність своєю чергою звіщати Євангеліє».

Бути людьми Вознесіння. «Господнє вознесіння на небо, започатковуючи нову форму присутності Ісуса серед нас, вимагає від нас очей та серця, здатних Його зустріти, служити Йому та свідчити Його іншим. Ідеться про те, щоб бути людьми Вознесіння, тобто шукачами Христа на стежках нашого часу, несучи Його слово спасіння аж до кінців землі», - вів далі Папа. На цьому шляху ми зустрічаємо Ісуса в наших ближніх, особливо в тих, які на власному тілі переносять «суворий та принизливий досвід старих і нових форм бідності». Підсумовуючи, Святіший Отець побажав, щоб Пречиста Діва Марія, яка «надихала віру першої спільноти учнів», допомогла також і нам «підносити серця вгору», до чого закликає літургія. «Й, одночасно, нехай Вона допоможе нам твердо стояти на землі та сміливо сіяти Євангеліє в конкретних ситуаціях життя та історії», - додав Папа Франциск.

Дух Святий, Який зійшов на апостолів у день П’ятидесятниці, а на кожного з нас у Тайні Миропомазання, є Царем небесним, що царює з Отцем і Сином на віки. Йому як Цареві від нас належиться усякий послух та слава. Але не є Він подібним до земного царя, що гнітить всевладдям слуг своїх, лякає їх своєю потугою, розпоряджається ними до вподоби. Він – Утішитель благий, Той, Хто потішає нас у журбах та печалях житейських, Хто дає силу та радість перемагати труднощі, Хто оживотворяє і надихає.

Духа Святого звемо Духом істини. Він свідчить істину і наповнює нею тих, хто Його слухають. У книзі Діянь Апостолів чуємо, що Дух провадив, навчав, говорив, сходив, тобто був реально і повсякчасно присутнім у Своїй Церкві. Так є і по сьогодні та буде до кінця віку. Однак на відміну від апостольських часів, ми часто не чуємо Духа і не знаємо, куди Він велить нам іти. Часто не чуємо істини, бо не живемо нею. Щоб чути голос Того, Хто свідчить істину, потрібно хотіти жити у правді. Дух Святий всюди є і все наповняє. Все живе у Ньому, все Ним існує. Без Духа, Який дає життя, неможливо бути живим. Не потрібно плутати всюдиприсутність Духа Святого з вірою в те, що усе є Божественним, уся природа є Богом. Бог держить усю вселенну і всю природу в ній при існуванні, але Він не є змішаний з нею, ані не розчиняється у ній. Дух оживотворяє світ, але не є від світу. Святого Духа звемо скарбом дібр і життя подателем. Усі добра, усякий добрий дар, що від Отця походить, дається нам Духом через Сина. Незчисленні дари і ласки, наче великий скарб, має Дух і роздає щедро тим, хто прагне. Між тими дарами і саме життя подає нам як Той, хто все оживотворяє. Нехай прийде Святий Дух і вселиться в нас, нехай очистить нас від усякої скверни, нехай спасе душі наші. Нехай Ним буде повне життя кожного з нас, християн, що Ним помазані. Нехай у Ньому живемо і рухаємося, щоб чути нам голос істини та сповнятись нею, щоб бути утішеними і повними всякого добра, щоб жити не духом світу, але у Святому Дусі. 

P.S. У часі між Пасхою Господньою та П’ятидесятницею не молимося молитви Царю небесний. Це пов’язано з очікуванням Церкви на зіслання Святого Духа. До Вознесення молимося замість Царю небесний тропар Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах життя дарував (тричі), тоді як між Вознесенням та П’ятидесятницею просто опускаємо молитву Царю небесний, яку в особливо торжественний спосіб співаємо на саме свято Зіслання Святого Духа та після нього.

Звісно, Дух Святий присутній у Своїй Церкві завжди. Він не є відсутнім у періоді від Пасхи до П’ятидесятниці, коли ми очікуємо свята Зіслання. Однак, опускаючи молитву Царю небесний у цьому періоді, ми відчуваємо інтенсивніше очікування Духа та стаємося причасними очікуванню Апостолів. Кожне християнське свято є не стільки спогадом історичної події спасення, як участю у ній. Таким чином і ми кожного року беремо участь в очікуванні Зіслання Святого Духа.

Великі і найвищі Дари Cвятого Духа, які нам зіслав сьогодні Чоловіколюбний Бог, радіймо разом всі із великим поривом сердечної радості, прославляймо Владику нашого життя. Нинішній день великий празник і велике торжество. Недавно ми перебували у хвилюванні страстей Господніх, раділи Воскресінням Христовим, потім Вознесінням на небо Господа нашого Ісуса Христа, а сьогодні дійшли до самої вершини благ, дійшли до самих плодів обітниці Господньої «Я умолю Отця, і іншого Утішителя дасть вам… Не залишу Вас сиротами» (Ін. 14. 16 - 18).

В п’ятдесятий день по Пасці ізраїльський народ святкує празник П’ятидесятниці на пам'ять дарування Закону народові на горі Синай, в п’ятдесятий день виходу із Єгипту. В День П’ятидесятниці у Єрусалимі збиралось багато людей. Сюди приходили люди не тільки із Палестини, з Юдеї, а й з різних країн сходу: Персії, Мидії, Елама та Месопотамії; із сторін північних: Каппадокії, Понту, Асії, Фригії та Памфілії; із сторін південних: Аравії, Єгипту та Лівії. В це велике свято були в Єрусалимі і учні Христові. Коли учням Своїм, за десять днів до П’ятидесятниці, явився Воскреслий Господь Ісус Христос і сказав їм не відходити з Єрусалиму, а очікувати «Обітниці Отцівської» (Дії. 1.4), тобто Святого Духа, вознісся перед ними на небо із гори Єлеонської, «бо Іоан хрестив водою, ви будете хрещені Духом Святим за кілька днів; приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий, і будете мені свідками в Єрусалимі і в цілій Юдеї і Самарії і аж до краю землі» (Дії 1. 5 - 8). Апостоли очікували Зішестя Святого Духа, перебуваючи в Єрусалимі в одній горниці. Передання нам розповідає, що потім це був дім Святого Апостола і Євангелиста Іоана Богослова, де була звершена і Тайна Вечеря. Разом з апостолами перебувала і Пресвята Діва Марія. Була третя година дня, і стався несподівано вітер і шум із неба. Наповнився дім благодаттю, і явились над ними вогненні язики, і спочили на кожному з них. (Дії 2. 2 - 3). Незвичайний шум бурного вітру, як невидима сила нісся з неба і наповнив весь дім де перебували учні Христові, всемогуча сила Духа святого замешкала на апостолах. Розділені язики, які явились, за словами Святого Кирила Єрусалимського, немов би вогненні вінці на головах апостолів, були знаком того, що Дух Святий дає їм здатність і силу проповідувати науку Христову різним народам їхніми мовами. Господь заповідав Своїм учням, що вони будуть проповідувати Євангеліє всім народам. Учні дивувалися, як вони зможуть проповідувати на тих мовах, яких вони не знають. Господь, втішаючи, їм говорив «не журіться, як і що маєте говорити; бо в той час буде вам дано, що маєте говорити, не ви будете говорити, а Дух Отця Вашого говоритиме в вас» (Мт.10.19-20).  Наповнилися всі Духа Святого і почали говорити різними мовами, як Дух дав їм промовляти (Дії 2. 4).

Після П’ятидесятниці на другий день, ми святкуємо день Святого Духа, що всюди є і все наповняє, оживотворяє і благословляє. Наповнюючись і радіючи дією Духа Святого, ми прикрашаємо храми Божі та домівки зеленню і квітами. Цей звичай походить ще із Старого Заповіту, бо гора Синай, де Господь дарував Закон народові, була покрита зеленню та квітами, та щоб ми пригадували шатро Авраама в зелені при Мамврійському дубі де колись явився Триєдиний Бог.

Нехай Дух Святий надихає нас на божественні слова, нехай знайде нас, тих, що заблудились. Дух джерельна доброта і джерело добра. Дух Святий діє в Ангельських Небесних Силах, Він діє в отцях і пророках, та в учнях Христових. Прийшов Дух Святий після Христа, щоб не залишити нас сиротами і заснував Новозавітню Церкву, даючи їй Утішителя. Святий Дух нехай же всіх нас потішить спасінням, великою любов’ю до Святої Тройці, шаною та християнською любов’ю один до одного, нехай наповнює нас Дух Святий ясніше пізнавати основи цього величного свята, всім Своїм Єством, нехай же буде вічна слава Отця і Сина і Святого Духа.