5 найдивовижніших імен Святого Духа

Ісус Христос і Святий Дух - це дві Особи, які з’являються нам в абсолютно різних формах - або, принаймні, так часто здається. Христос є Богом у плоті, прибитим до хреста; Він - Бог, який плакав і спав; який споживав їжу та обливався потом у Гетсиманському саду.

Образи Духа Святого, своєю чергою, мають зовсім інший характер: язики вогню, небесний вітер, голуб, що відлітає. У Христі ми торкаємося і бачимо Бога, а Святий Дух, здається, є Богом «невловним». Однак Писання говорить і про Святого Духа такими словами, які переконують нас у Його безсумнівній присутності серед нас. Ось п’ять найдивовижніших біблійних імен третьої особи Пресвятої Трійці.

Поцілунок.     Пісня пісень розпочинається рядком, який традиційно розуміється як посилання на Трійцю: «Нехай він цілує мене цілунками уст своїх». Отці Церкви вбачали в цих словах тринітарну формулу, в якій «він» — це Батько, «уста» — Син, а «поцілунок» — Святий Дух. «Святий Дух — це поцілунок, відбитий устами улюбленого сина назавжди в наших серцях, — пише єзуїтський теолог Блез Арміньйон. — Той самий поцілунок, що навіки поєднав Отця і Сина в Трійці, тепер єднає нас із Ними».

 «Божественний поцілунок» і справді доречне ім’я для Святого Духа, за чиїм діянням Діва Марія зачала Христа. Святий Дух також є тим, хто змиває первородний гріх у Хрещенні та через кого здійснюється присутність Христа у Євхаристії, єднаючи нас через Христа із Богом-Отцем. Простіше кажучи, Святий Дух — це «поцілунок», який об’єднує людське й божественне.

Найкраще вино.    У Пісні пісень (пор. Пп 7, 9‑10) ми знаходимо ще й інше ім’я Святого Духа в тринітарній формулі: «Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощі дихання твого як яблука! А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!» У цьому обміні між Нареченою та Нареченим — або Христом і Отцем — вино символізує любов, яку Вони розділяють, втілену у Святому Дусі, згідно з тлумаченням того-таки Блеза Арміньйона. Мехтільд Магдебурзький, середньовічний містик із Німеччини, пояснює цю метафору іншим чином: «Батько — це виночерпій у нашому п’янкому житті, Син — Чаша, а Дух — Вино». Це ім’я також криє у собі євхаристійні значення!

Палець Бога.   Христос представив нам Духа Святого, використовуючи кілька імен; одне з найбільш відомих — «Утішитель». У безпосередній транслітерації з грецької слово означає «захисник», «заступник» і «радник» (згідно з «Грецьким лексиконом» Таєра). Менш відомі імена — це ті, які Ісус дає Духові Святому в Євангелії від Луки (пор. Лк 11, 20): «А коли пальцем Божим вигоню Я демонів, то справді прийшло до вас Боже Царство».

Як стверджується у Старому Заповіті, зазначає Катехизм Католицької Церкви, Декалог був написаний «перстом Божим» (пор. Вих 31, 18). Справді, як католики, ми віримо, що все Писання було написано Святим Духом, тому ім’я «палець Божий» особливо для Нього пригоже.

Святий Августин також вважає це ім’я доречним «через уділення Дарів», які даються за посередництвом Святого Духа. «Бо жодна з наших кінцівок не має поділу очевиднішого, ніж пальці», — говорить він. Як і в образах із Пісні пісень, деякі Отці Церкви також вбачали тринітарну формулу і в цьому імені: «Син був названий долонею та рукою Отця, оскільки Отець усі речі робив через Нього, — пише св. Кирил Александрійський. — Як палець невіддільний від руки, але становить її природну частину, так Святий Дух єдиносущно поєднаний із Сином, і через Нього Син чинить усі речі». Святий Амвросій доходить такого ж висновку, називаючи палець «формою єдності».

Печать.   Послання до Коринтян (2 Кор 1, 22) пропонує два нових імені третьої особи Пресвятої Трійці. Попередні вірші говорять про обітниці Бога, який «утверджує» нас у Христі й «намащує» нас. Далі цей вірш додає: «Який і запечатав нас, і в наші серця дав завдаток Духа». Біблісти вбачають у цих словах два імені Святого Духа: печать і завдаток. «Печать» також вживається у Посланні до Ефесян (див. Еф 1, 13; 4, 30). Катехизм Католицької Церкви навчає: зв’язок із Духом стає досконалішим через Таїнство Миропомазання: «Печать є символом особи, знаком її авторитету, її володіння річчю; саме так колись позначали воїнів печаттю їхнього начальника, а рабів — печаттю їхнього пана; печать підтверджує правдивість правового акту або документу і гарантує у певних випадках його таємність». Запечатуючи нас Святим Духом, Бог, таким чином, позначає нас як тих, що Йому належать. Який же знак власності ми отримуємо! Це не просто знак або символ — Особа, третя особа Трійці. Катехизм підбиває підсумок:

«Ця печать Святого Духа означає цілковиту належність до Христа і вічне служіння Йому, а також обітницю Божої опіки в часі великих есхатологічних випробувань». (У книзі Одкровення, див. Одкр 7, «печать» стосується обраних, яких Бог відділив у кінці часів). Депозит. Ніхто, здається, не має цілковитої впевненості щодо перекладу другого ім’я Святого Духа із Послання до Коринтян (пор. 2 Кор 1, 22; ім’я знову повторюється у Еф 1, 14).

 Дуе‑Рейнс перекладає його як «депозит». Нова американська Біблія, натомість, використовує слово «перший внесок». В інших перекладах зустрічаються поняття «завдаток», «зарука» і «запорука». Грецьке слово «arrabona», згідно з Грецьким Лексиконом Таєра, визначається як «гроші, що даються під час купівлі як запорука того, що повну суму згодом буде виплачено». У контексті Писання ми повинні розуміти, що Святий Дух «є одночасно і передчуттям, і запорукою майбутнього блаженства», каже лексикон.

Святий Йоан Златоуст завершує свою проповідь на цю тему таким закликом:

«Знаючи все це, а також враховуючи наш високий статус, провадьмо життя, гідне цієї благодаті».