Притча про гнів.

Жив собі один дуже запальний юнак. Одного разу батько дав йому мішечок із цвяхами і наказав забивати по одному цвяху в паркан, коли юнак не стримає гніву.

     Першого дня у ворітниці стриміло кілька десятків цвяхів. Другого тижня він вже навчився стримувати свій гнів, і з кожним днем кількість цвяхів, які він забивав у ворітницю, стала зменшуватись.

      Юнак зрозумів, що легше контролювати свій темперамент, аніж забивати цвяхи.

     Нарешті настав день, коли він жодного разу не втратив самовладання. Він розповів про це батькові й той сказав, що відтепер щодня, коли хлопцеві вдасться стриматися, він може витягати по одному цвяху з ворітниці. Йшов час, і настав день, коли він зміг сказати батькові, що у паркані не залишилось жодного цвяха.

Тобі батько взяв сина за руку й підвів до паркану:

  «Ти непогано впорався, але ти бачиш, скільки дірок у ворітниці? 

Паркан уже ніколи не стане таким, як раніше.