Мати Доброї смерті.

  Кожна людина, яка живе на цій долині сліз, проходить через певні випробування, хрести, страждання. Часто Господь Бог посилає нам ці різні випробування, які загартовують нашу психофізичну витривалість, а також зміцнюють фундамент нашої віри. З Життя Святих ми бачимо дієву силу Божої благодаті, коли щоденні труднощі й хрести сприяють нашому процесові дозрівання в Божій любові, загартовують наш характер, стійкість і витривалість у святій вірі, ми стаємо ближчими Господа Бога, Він стає нашим провідником і добрим пастирем. Людське життя на землі вимірюється часом. Мама має визначений час на виношування дитини під своїм серцем. Людина народжується в часі. У певних відтинках часу проминають дитинство, юність, молодість, середній вік і старість. Для порівняння можна взяти річку з її двома берегами. Один берег - це день наро­дження, другий - день смерті. Русло річки не­однакове - в одному місці воно ширше, в іншому вужче. Так само й людські роки в кожної людини різні. Хоч наше життя на цій долині сліз не­тривке і мінливе, крихке й швидкоплинне, але на­ша віра нас потішає, що ми переживемо нашу смерть. Смерть має кінець, життя душі триває вічно. Дитинство й молодість - час, даний нам від Бога для того, щоб ми поступово пізнавали цей світ і його красу, ставали справжніми людьми, пізнавали свої можливості, своє покликання в цьому житті. Господь нас не покинув у цій справі пізнання - Він дав нам наших батьків, учителів, священиків, вихователів, професорів, які ведуть нас цією дорогою життя. У світі, де минає наше життя, слово "старість" асоціюється в людей здебільшого з негативом. Багато з них не сприймає свого віку реально і навіть ображається, коли хтось нагадає їм про їхню старість. Це слово їх пригнічує, лякає, вони вважають, що такий вік для людини - це поріг смерті. Таке розуміння старості абсолютно хибне. Старість не позбавлена своїх цінностей. Св. Єронім зауважує: "Старість помножує мудрість і служить дозрілими порадами". Старість - це час особливої мудрості, яку завжди приносять із собою роки досвіду, адже час є найкращим учителем.

     На горі Синай Господь Бог дав людям заповідь: "Шануй батька твого й матір твою, як заповідав тобі Господь, Бог твій, щоб довго тобі жити й бути щасливим на землі" (Втор. 5, 16). В іншому місці Слова Божого читаємо: "Слухай батька, що породив тебе; не зневажай матері, коли вона старенька". (Прип. 23, 22). Часто старість людини порівнюють із сивиною на голові: "Боже! Ти вчив мене вже змалку, і досі я оповідаю про діла Твої чудесні. Аж до самої старости й сивини - не покидай мене, о Боже, поки не оповім про Твоє рамено цьому роду, усім, що прийдуть, - про Твою потугу і про Твою справедливість, Боже, що сягає аж до неба. Ти учинив діла великі: Боже, хто рівний Тобі?" (Пс. 71, 17-19). Людина, яка прожила певний вік, має давати свідчення особливої Божої благодаті, яку Всевишній уділяє тим, що уповають на Нього. Свідчення віри - це найцінніший дар, про який мають розповідати своїм дітям, онукам і правнукам люди, котрі дожили до старості. Ніколи не потрібно стидатися сивого волосся на голові, у цій справі Божа мудрість навчає: "Сиве волосся - вінок честі: його знаходять на праведній дорозі... Слава молодих - їхня сила; старих окраса - їхній сивий волос" (Прип.16,31;20,21). Святий Апостол Павло у листі до Тимотея пише: "Зо старшим суворо не поводься, а радше умовляй його, як батька; молодших, як братів; старших жінок, як матерів, а молодих, немов сестер, з усякою чистотою" (І Тм. 5, 1-2). Люди похилого віку мають давати взірцевий приклад поведінки для своїх дітей і онуків, а також для усієї християнської спільноти: "Ти ж говори, що личить здоровому вченню: Старі щоб були тверезі, поважні, помірковані, здорові у вірі, любові, терпеливості. Старі жінки так само нехай поводяться, як освяченим личить: щоб не були злоріки, ані віддані пияцтву, щоб добра навчали, щоб молодих навчали любити своїх чоловіків та дітей кохати, щоб були стримані, чисті, хазяйновиті, добрі, підвладні власним чоловікам, - щоб слово Боже не ганьбилося" (Тит.1,1-5). Людина похилого віку має своїм праведним життям давати добрий християнський приклад насамперед тим, з якими проживає, а також і всім, кого зустрічає на своєму земному шляху. На превеликий жаль, чимало людей старшого віку своїми вчинками й діями служать для згіршення й падіння молодого покоління, у той час як на схилі свого життя потрібно переосмислити всі свої вчинки і дії, перепросити Господа Бога за негідні й недостойні наші помисли і діла, бути прикладом молитви й покути, зберігання Заповідей Божих. Потрібно ретельно відвідувати Богослужіння, молитися вранці і ввечері, щоб дати добрий приклад до наслідування молодому поколінню. На жаль, частина людей похилого віку дають приклад не до наслідування, а до падіння: замість іти в неділю до храму на Богослужіння вони поспішають на ринок торгувати, замість того, щоб дотримуватися Святого Посту, влаштовують танці й забави на Новий Рік, День Незалежності, відзначають різного роду ювілеї в заборонені часи. Замість того, щоб помолитися за свою родину, за навернення грішників на дорогу покаяння й покути, вони годинами будуть оглядати серіали, грати в карти, доміно, вести безглузді й безплідні розмови, але не візьмуть до рук вервицю й не будуть просити Богородицю о потрібні ласки для сім'ї. Замість того, щоб тішитися народженням дітей і онуків, вони будуть з агресією наказувати робити аборти своїм донькам і невісткам; замість того, щоб навчати праведного родинного життя, покори й послуху, взаємної любові в родині, вони будуть намовляти на розлучення, розбиття християнської родини. Замість того, щоб дати добрий приклад тверезості, що можна радіти й гарно провести час без вживання алкоголю, вони самі будуть напиватися, ще й заохочувати молоде покоління до зловживання ним і висміювати тих, які ведуть тверезий спосіб життя. Замість того, щоб дбати про чистоту рідної мови, про те, щоб їхні висловлювання були чистими, поважними, виваженими й культурними, вони будуть послуговуватися нецензурним лексиконом, не цуратимуться прокльонів, матюків, вульгарних жартів, даючи згіршення молодому поколінню.

     Листопадові дні мають бути нам нагадуванням про те, що чекає на кожного з нас. А саме: останні чотири речі - смерть, суд, небо або пекло. Всі без винятку мають перейти через ці речі. Бідний і багатий, простий робітник, селянин і могутній цього світу. Всі, які жили до нас на цій долині сліз, перейшли через ворота смерті, і всіх нас чекає цей перехід. Ніхто з тих, які жили на землі, як і ми живемо сьогодні, нічого, крім сумної труни, не взяв з собою на той світ. Все, що нібито було його приватною власністю, довелося залишити, й воно перейшло в інші руки. Так само ніхто з нас з собою нічого не візьме з того, про що так дбав усе своє життя. Тому віруюча людина має тверезо й реально оцінювати свої людські сили, можливості і здібності, своє прожите життя й готуватися до іспиту набагато старанніше й сумлінніше, ніж той найкращий учень, який закінчив школу з золотою медаллю й готується до вступу у вищий навчальний заклад. Твій іспит життя буде приймати комісія, яка складається не з людей, а з самого Господа Бога і Ангела-Хоронителя. Тому час старості - це не бездіяльний період у житті людини, як багато хто думає, це час наполегливої праці, переосмислення своїх вчинків і дій, молитва за прощення гріхів, за родину, за померлих, за навернення і особливо за щасливу годину відходу з цієї долини сліз до вічності. Молитися о ласку щасливої години смерті все життя - це найблаго- родніша справа для віруючого християнина. Малитися до Матері Божої три "Богородице Діво" о щасливий перехід з земного до вічного - це найбільша радість душі, яка довіряє і віддає своє життя в руки найкращої Матері. Відомо багато прикладів допомоги Матері Божої в годину смерті. Вірних, які за життя любили Пречисту Діву Марію, молилися до Неї, практикували ту чи іншу набожність до Богородиці, Мати Божа ніколи не опускала в годину їхнього конання. Священики, як ніхто з людей, мають у своїй пам 'яті багато таких прикладів опіки Матері Божої в годину смерті.

      На саме Успення Богородиці у вічність відійшла дитяча лікарка Лідія Белюх. Людина, яка пройшла нелегку життєву дорогу. Родина її походить з Лемківщини. Життя сім'ї було пов 'язане з Греко-Католицькою Церквою: батько дякував. Брат пішов в УПА, за що був немилосердно покараний совєтами, зазнавши пекла комуністичного "раю". Родину, як і багатьох лемків, чекало виселення, поневіряння, голод і холод. Боже Провидіння чувало над цією сім'єю. Дівчина закінчила медичний інститут, здобула фах дитячого лікаря. Коли постала незалежна Україна й розпочалося відродження Греко-КатолицькоїЦеркви, Лідія включилася в активне духовне життя. Працюючи дитячою лікаркою в школі № 38 на Кам 'янці, сприяла тому, щоб священик мав можливість для духовного спілкування з шкільною дітворою. На той час ще не було уроків християнської етики, не було вчителів, присутність священика в школі для багатьох вчителів і дітей була великою несподіванкою й новинкою, не всі, зрештою, це сприймали, були й такі, що крутили носами, виявляючи своє невдоволення. На них не звертали уваги: такі зустрічі відбувалися в школі, деколи збирали по 2-3 класи разом, і провадилася звичайна елементарна катехиза. Лікарка Белюх була надзвичайно щаслива, коли приходив священик, й з іншими вчителями - прихильниками повернення релігії до школи - старалися, щоб такі зустрічі відбувалися якнайчастіше.

     Тому стараймося не тільки просити, благати в Господа Бога о різні потреби земного життя, пам 'ятаймо, що кожна людина, яка живе на землі, має відійти у Вічність. Якою буде наша смерть - залежить також від нашої молитви. Тому часто взиваймо теж допомоги в святого Йосифа, який мав велику ласку закінчити свою земну мандрівку в присутності Ісуса Христа і Пречистої Діви Марії, щоб він, як патрон щасливої години смерті, випросив у Господа Бога щасливого відходу з цієї долини сліз до Царства Божого.       

Святі Отці Церкви так навчають нас про смерть.

     Святий Василій Великий: "Після смерті ти перейдеш до вічного життя, від приниження в людей - до Божої слави; від горя цього світу, від кар - до вічної радості з ангелами в небі. Земля тебе не прийняла за громадянина - небо тебе прийме. Світ тебе переслідував, а ангели понесуть і представлять Христові". "Небо - це країна живих, де немає сну - образу смерті; де нема ні їжі, ні пиття - підпори нашої немочі; де нема недуги, болів, ліків, судів, торгівлі, ремесла, грошей - початку лиха; оправдання воєн - цього кореня ненависті; але є країна живих, що не вмерла через гріх, а живуть справжнім життям у Христі Ісусі, Якому слава і сила навіки".

     Святий Йоан Золотоустий: "Бог не чинить насилля і не вдається до примусу. Бо хто ж, закликаючи до почестей, вінків, бенкетів і торжеств, стане тягти когось проти волі? Ніхто, бо це не властиве тому, хто завдає насилля. У пекло Господь посилає проти власної волі, а до Царства закликає добровільно. Самі блага не були б бажаними, якщо б вони за своєю природою не були такими, щоб ми до них прямували добровільно, розуміючи їхнє велике достоїнство". "Візьмімо до уваги слова Святих людей і стараймося жити так, щоб після нашої земної мандрівки ми могли осягнути Боже Царство".