ХРИСТИЯНИН

Хто не знає своєї віри, той лише називається християнином. Бо християнин – це людина, що своїм розумом визнає за правду все те, що Христос об’явив, а свята Церква подає до вірування. Тому-то перша і найважливіша річ для християнина: знати свою віру… Та цього не досить. Він мусить щиро полюбити й жити так, як вона наказує. Бо мертвою є віра такого християнина, що не має у своєму житті діл віри. (митр. Андрей Шептицький)

Усе, що ми маємо в житті, - це дар Божий, талант. Але, мабуть, найбільший дар, яким володіємо ми, вірую­чі люди, - це наша, Богом дарована, християнська віра. І ті, хто має цей талант, зобов'язані примножувати його для слави Божої та спасіння. Ми носимо звання християн. Це звання дає особливі, надзвичайні можливості й переваги, бо Бог нам пообіцяв вічне життя в небі. Маючи настільки високі права й перева­ги, ми повинні пам'ятати про ту величезну відповідаль­ність, що накладає на нас звання християнина. Ми зобов'язані бути християнами не тільки за йменням, але й по суті. Це звання кожен повинен виправдати своїм життям, щоб у визначений час дати відповідь Богові. Бути християнином у житті дуже важко.  Бути справжнім християнином - це значить насамперед розпинати себе разом із Христом усе своє життя в справах, словах і думках. Якби не бу­ло нині справжніх християн, не міг би існува­ти світ.Але є такі християни, які тільки називаються так або вважають християнством дотримання деяких обрядів, не піклую­ться про чистоту своєї душі й легко піддаються гріхов­ним звичкам. Під час земного життя Спасителя фарисеї дуже ревно виконували зовнішні вимоги Закону Божого, даного через Мойсея, проте Господь називав їх гробами розмальованими, пов­ними всередині різної нечистоти (Мф. 23, 27). Часто й ми стаємо схожими на ці поваплені гроби та заслуговує­мо на осуд. «Я співрозп'явся Христові, й уже не я живу, а живе у мені Христос», - говорив про себе святий апостол Павло (Гал. 2, 19-20).

  Співрозп'ястися Христу - це значить досягти свободи повної і досконалої, коли над нами не буде панувати ні диявол, ні наша власна зла воля. Щоб бути справжнім християнином, потрібен життє­вий труд і подвиг, необхідно постійно зазирати у влас­ну душу і серце, мати постійний самоконтроль. Тепер не я живу, але живе в мені Христос - тепер я мис­лю, відчуваю, бажаю і дію не інакше, як за прикладом Христа. Щоб бути гідними звання християнина, ми повинні, як апостол Павло, вмирати для всього гріховного й жити для всього святого. Все потрібно робити не інакше, як з любов'ю до Господа. Знак любові має бути на всіх справах наших. І тоді інші зможуть твердо запевнити стосовно нас: ,,Так,я вірю,так, я бачу,що це справді людина Божа’’

«Бути людиною, яка ЦІЛКОВИТО живе з Богом»! Ти - християнин чи просто охрещений? Українське суспільство є глибоко віруючим та жертвенним, але дещо непостійним і легковірним. От до прикладу – йога. Багато християн займаються нею, записуються на курси, витрачаючи час та кошти, проте мало хто знає, що йога - це не просто сукупність фізичних вправ, це - релігія, і вона є чужою християнству. А скільки християн бігає по ворожках або, подібно до новорічної ялинки, зодягає себе у різного роду «амулети» чи «обереги», забувши, що один у нас оберіг – Господь наш Ісус Христос.

Люди вірять, що шпилька, нитка чи інша річ збережуть їх від лихого ока та діянь диявольських, але одна в християн захорона.

 Це – благодать Божа. Тому якщо людина приступає регулярно до Святої Тайни Сповіді, до Євхаристії, відповідно має духовний імунітет, вона – в стані Божої Благодаті. А що має та людина, яка обвішує себе «оберегами»?

 Нічого немає, окрім гріха, бо, вірячи і практикуючи забобони, гнівить Господа і порушує його першу заповідь. Ще однією проблемою української духовності є байдужість християн до життя Церкви. Скільки так званих християн приходять до храму тільки на Пасху і то лише для того, щоб її посвятити? А скільки їх тільки вінчаються та хрестять дітей, а в інші дні їх у храмі не видно? Хіба цих людей можна назвати християнами? Ні, хіба що просто хрещеними людьми.

Отож, щоб могти називатися християнами, нам треба жити по-християнськи, вірити у Христа, а не впадати у забобони чи іновірства. Для пробудження християнської свідомості недостатньо проповідей чи повчань духовенства, людина повинна також самотужки збільшувати свій багаж знань про Христа, читаючи відповідну духовну літературу, відвідуючи християнські Інтернет ресурси, а найголовніше - брати активну участь у богослужіннях і житті Церкви. Христос, говорить, отець є нашим Спасителем, рятівником.

Ми ж, будучи Його апостолами, Його проповідниками, маємо мати у собі подібні риси.

                                                                Xристиянин має бути святим відразу після свого народження…