Неділя - день святий

Свята Літургія - це колосальна підтримка для кожної душі і неоціненні ліки для душі хворої…

     Яке значення недільного відпочинку для нашого духовного життя? Крім того, що недільний відпочинок потрібен для нашого тіла, про що ми вже писали вище, існує ще одна причина, яка стосується не нашого тіла, а нашої душі. Впродовж тижня людина так заклопотана і заангажована у важкій праці о хліб щоденний і матеріальні добра, що хіба декілька хвилини спроможеться викроїти для Господа Бога (ранішня і вечірня молитва, а деколи навіть забракне і тих пару хвилин для свого Творця). І тому Свята Церква, рятуючи ту бідну людську душу, установила з любові до людини цей святий відпочинковий день. Чи потрібний відпочинковий день для людини третього тисячоліття? 

     Як втомлюється людське тіло від щоденної праці і потребує відпочинку, так само і наша душа потребує, щоб ми їй присвятили увагу. Нинішня людина багато уваги, коштів і часу відводить на догляд за своїм зовнішнім виглядом. Бачимо масове зростання різного роду лікарень, клінік, косметологічних кабінетів, де людина проводить багато часу, видає великі гроші, щоб гарно виглядати, завжди бути підтягнутою, молодою. Людина дбає о красу свого тіла, не раз така надмірна увага випливає з людської гордості і егоїзму, самозакоханості. Людина все більше і більше віддаляється від свого Творця в пошуках примарного щастя і задоволення. Все більше доводиться чути, як у спілкуванні модерні люди бажають одне одному вдалого дня, масу задоволень, приємностей, розваг. Все це стосується людського тіла і наших емоцій. Треба заспокоїти і чимось "нагодувати" внутрішній світ людини - тобто душу. Такою "їжею" для багатьох людей є нічні клуби, гральні автомати, дискотеки, неустанні подорожі, бари, різного роду товариства і клуби, пікніки, спортивні зали, агенції, які пропонують гарно провести час. Із цього начебто мало випливати, що людина нарешті вирвалася з-під гніту релігійного фанатизму і осягнула правдиве щастя та задоволення для свого тіла і внутрішнього життя. Але чи це справді так? 

     В наших часах все частіше чуємо таке слово, як "депресія". Ще в недалекому минулому це слово було не таким поширеним і відомим, як сьогодні. У книгарнях в останні роки з'явилася маса літератури з психології, здебільшого переклади з різних мов світу. Різного роду шарлатани, цілителі, екстрасенси пропонують свої послуги, серед них і виведення людини з депресивного стану. Як пише лікар і дослідник депресій Даніель Хелл, порівняно з періодом до Другої світової війни в наш час (1997 р.) прояви депресії зросли вдесятеро: "Кількість депресивних захворювань стоїть на першому місці серед діагнозів і залежить від групи населення, яку досліджували. За останнє десятиріччя серед загальної кількості населення захворювань депресією виявлено більше ніж очікували". Отже, в світі вдесятеро від Другої світової війни зросла кількість тих, які захворіли на депресію, хоч, напевне, їх є набагато більше. Яким є стан людини, що перебуває в депресії? Лікарі подають такі зміни в людському бутті: відчуття внутрішньої порожнечі, відсутність бажання працювати, неспецифічний страх, погіршення стосунків з іншими людьми, втрата апетиту, безсоння або навпаки велика сонливість, брак енергії або постійна втома і нудьга, почуття неповноцінності чи провини; втрата інтересу та мотивації до роботи, яка раніше була важливою, послаблення уваги і зосередженості, віддалення від родини і друзів, духовне і фізичне відставання, підвищена дратівливість, песимістичне бачення майбутнього, плаксивість, сумний вираз обличчя, думки про смерть і самогубство, спричинені почуттям невпевненості та заниженою самооцінкою, манія величі в структурі особистості. Даніель Хелл пише: "Відтоді, як греки психічний біль іменували "меланхолією", в медицині визначення цієї форми страждання змінювалось неодноразово. Так, наприклад, у середні віки журливий стан називали Acedia (млявість, лінивість) і вважали, відповідно до тогочасного релігійного бачення, якоюсь мірою гріхом. З появою у XIX столітті природознавчої медицини значно частіше стало з'являтися поняття "депресія" (пригніченість). Але незважаючи на різні терміни, основа залишилась тією самою". 

     Можливо, про святкування неділі, торкаюся питання душевного стану людини - депресії. В такий спосіб хочу донести до читача значення Святої Літургії в нашому житті. Багато людей сьогодні прагне себе виправдати: мовляв, настали важкі часи, немає праці, різного роду випробування, криза сімейного життя - всі ці речі впливають на життя людини, і вона впадає у депресію... Погляньмо на життя людини XVIII - XIX століття. Чи людство тоді мало менше проблем? Перша і Друга світові війни, різного роду революції, повстання, голодомори, насильства, терор, геноцид... Люди опинялися без даху над головою, голод, холод, заслання, ув'язнення, втрата близьких і рідних, вигнання з Батьківщини, важка рабська праця... Декому доводилося від колиски аж до смертного ложа жити в страху, голоді і холоді. Статистика свідчить, що після Другої світової війни депресія зросла в 10 разів. А чи можна хоча б приблизно порівняти ті страхіття, які переживали люди до війни і після війни, з нашими теперішніми негараздами? 

      В чому причина? На жаль, не всі лікарі-психологи визнають, що причиною депресії у такої кількості людей є те, що людство відійшло від свого Творця, людина забула про Господа Бога. У своїх терпіннях і недомаганнях, в голоді і холоді, у в'язниці і на засланні, в тяжкій рабській праці, коли жінка залишилася вдовою з дрібними дітьми на руках, чи коли залишалися сироти - всі йшли до Бога і в своїх молитвах до Всевишнього шукали підтримки і надії. Господь не залишав своїх дітей, завжди поспішав їм на допомогу. Як каже псалмоспівець Давид: "Спаси мене, о Боже, бо води сягають мені аж по горло. Загруз я в глибокому болоті, й немає де стати. Увійшов я у глибокі води, й пориває мене бистрінь. Від крику я знемігся; горло у мене пересохло; втомились мої очі, як я ждав на мого Бога... Але я молюся, Господи, до Тебе, у сприятливий час. О Боже, вислухай мене у Своїй доброті великій, Твоїм спасінням певним. Витягни мене з болота, щоб я не загрузнув... Вислухай мене, Господи, бо добра Твоя ласка, обернись до мене з великого милосердя Твого. І не ховай Твого обличчя від слуги твого, бо я у скруті; вислухай мене притьмом... Я ж бідний і страждаю; спасіння Твоє, Боже, хай піднесе мене високо. Я прославлятиму ім'я Боже в пісні й із подякою Його величатиму... Бо Господь вислухає нещасних, і в'язнями своїми не погордує. Нехай земля й небо Його хвалять, моря й усе, що в них кишить" (Пс. 69, 1-4, 14-15, 17-18, 30-31, 34-35). Світ неустанно боровся з Богом і Його Обручницею - Святою Церквою. Європа й інші християнські країни стали жертвою цієї боротьби. Бога вигнали, викинули з держави, з інституцій, навчальних закладів. Сама статистика свідчить про цей жалюгідний стан в Європі: "Згідно з недавнім опитуванням, тільки 51% громадян Франції визнають себе католиками, тоді як десятиліття тому 80% населення були прихильниками католицького віросповідання. Також спостерігається зростання числа людей, що поділяють атеїстичні погляди. На даний момент вони складають у Франції 31%. Статистика показує, що цю націю, яка колись була "старшою донькою Католицької Церкви", не можна більше назвати католицькою. Опитування довело, що тільки 10% респондентів вважають себе католиками, які регулярно відвідують церкву. Ще більш вражаючим є те, що лише половина з тих, хто вважає себе католиками, сказали, що вірять у Бога. Деякі учасники опитування вважають католицтво більш соціальною або культурною самоідентифікацією, ніж релігійною прихильністю"