Неділя - день святий!!!

В Заповідях Божих людина вбачає приниження своєї гідності, свободи,

тому неустанно впродовж віків бунтується проти свого Сотворителя і Його святої волі…

     Упродовж віків різного роду ворожі сили старалися в той чи інший спосіб підірвати авторитет Христової Церкви, звинувативши її у все-можливих "гріхах". В українському суспільстві в Галичині після виходу Греко-Католицької Церкви з підпілля на шпальтах світських і релігійних видань піднімалося питання про скасування більшості релігійних свят: мовляв, українці забагато святкують, це розслаблює народ, свята є причиною до надужиття алкоголем і так далі і тому подібне. В загальному, галицьке суспільство в обговоренні цього питання не взяло особливої участі - як світські, так і духовні особи. Але питання це досі залишається відкритим... Святкуючи неділю та інші святочні дні, отримуємо ми якусь користь чи ні? Отже, сьогодні мова про те, чи людина, відпочиваючи, отримує якусь користь чи ні? Є цінності духовні і матеріальні. Для людей, які протестують проти недільного відпочинку, розглянемо про користь матеріальну. Сьогодні заангажованій у праці людині важко погодитися з недільним відпочинком. Часто вона закидає Церкві і християнському суспільству: "Це практично неможливо, щоб кожний сьомий день у тижні був змарнований. Цього не можна допустити. Світ заохочує нас до праці, треба в цьому житті так багато освоїти і осягнути, скільки перед людиною ще невідкритих таємниць... Скільки земля приховує у собі різних недосліджених скарбів, а тут марнуй стільки днів!" Гаслом нинішнього модерного світу є неустанний прогрес і нарощування виробництва продукції. Якнайбільше!.. Якнайшвидше!.. Цей девіз лунає практично у всіх світових індустріях. Так, справді: сьогоднішній виробничий процес не знає спочинку... З одного боку, людина в нинішньому динамічному віці з його невпинним технічним прогресом не має часу на відпочинок. А з другого боку, наш розум і суспільне життя вказують на те, що людина сьогодні, як і в кожній іншій епосі, потребує недільного відпочинку. Погляньмо на робітника, який від зорі до зорі змушений перебувати серед шуму та гамору різного роду технічних машин. Подивімося на водія за кермом автомобіля, особливо в час дорожніх корок: скільки нервів, енергії він витрачає, коли одні одних переганяють, що не раз призводить до трагічних випадків... А коли перевтомлений водій засинає за кермом - неминуча аварія. Погляньмо на директора, бізнесмена, керівника, який в одній руці тримає телефон, іншою щось записує і водночас розмовляє з підлеглими. Подивімося на тих, які сидять за комп'ютерами, в банках. Людина працює день і ніч, ніч і день. На вокзалі, летовищі, в парку, у потязі, трамваї, метро вона сидить або за ноутбуком, з ручкою і записником або з мобільним телефоном. Спостерігаючи за гарячковим темпом нинішнього суспільства, розуміємо, що в жодній епосі людина не витрачала стільки сил, як у нинішніх часах. Відпочинку в день недільний і святочний вимагає від нас не тільки третя Заповідь Божа, а також і натура людини, а відтак і природа. Пригляньмося поближче до природи. Фруктові дерева не родять круглий рік. Після того, як з дерева зібрали плоди, вони певний час відпочивають і набираються сил до наступного сезону. Так само не садять того самого урожаю щорічно на тому самому полі, але час від часу міняють насіння і міняють землю. Та й самій землі час від часу дають можливість "відпочити". Господь Бог звертається до Мойсея на горі Синай з такою наукою: "Промов до синів Ізраїля й скажи їм: Як прийдете в край, що Я вам хочу дати, то нехай земля спочиває свою суботу Господеві. Шість років будеш засівати своє поле і шість років обтинатимеш свій виноградник, і збиратимеш урожай із них. А на сьомий рік буде цілковитий відпочинок для землі, відпочинок на честь Господа; поля твого не засіватимеш і виноградника твого не будеш обтинати" (Лев. 25, 2-4). Ця обітниця дана самим Творцем. Не людина обіцяє людині, а Сотворитель обіцяє своєму сотворінню, Пан своєму рабові. Для сповнення даної обітниці Господь Бог ставить людині всього одну умову, і ця умова під силу до виконання людині: "Якщо виконуватимете мої установи і пильнуватимете мої приписи, та здійснюватимете їх, то житимете в краю безпечно, і земля даватиме плоди свої, і їстимете до наситу, і житимете на ній безпечно" (Лев. 25,18-19). Така є воля Всемогутнього, який про всіх дбає і всім управляє, нам треба тільки підкоритися в покорі нашого серця Його Закону. Він подбає про кожного з нас, ніхто не буде голодний і спрагнений, якщо буде старатися насамперед виконати Його постанови. І тому ті, які з великим запалом дбають про матеріальний добробут своїх ближніх, касуючи дні недільні і святочні, повинні відкрито і щиро зізнатися, що вони не захищають матеріальних інтересів звичайних робітників, але в першу чергу свої особисті інтереси і примхи, які противляться Божому Закону. Найкраща технічна машина не може працювати безперестанку, без відпочинку і ремонту. Верстат, машина чи інша техніка певного часу мусить бути зупинена, оглянута спеціалістом, який має відремонтувати її і знову привести до робочого стану. Так само не можна постійно використовувати людину і надуживати людською силою, бо людина - це Боже сотворіння, і Бог також подбав про неї і стає в її обороні. На жаль, зранена гріхом первородним, вона не завжди розуміє те добро, яке випливає від дотримання Божого Закону. В Заповідях Божих людина вбачає приниження своєї гідності, свободи. Тому неустанно впродовж віків бунтується проти свого Сотворителя і Його святої волі. Працюючи цілий тиждень, людина заангажована в працю, вона немов "живе нею", а особливо, коли працює на відповідальному місці, тоді вся її увага зосереджується на роботі. Така особа працює не тільки на робочому місці, вона продовжує працювати й тоді, коли повертається до своєї сім'ї, за приготуванням вечері, за столом тощо. Для такої людини її сім'єю, товаришем, приятелем, дитиною є робоче місце. Від такої особи "терплять" її рідні: діти, батьки, чоловік, дружина. Бо вона не може дати їм того, що зобов'язана дати як мати чи батько, дружина чи чоловік.