Леся БАЛУЦЬКА.
Однією з важливих проблем інформаційного суспільства є вміння розпоряджатися своїм часом. Власне, з філософської точки зору можна стверджувати, що час є тією сталою величиною, якою не можна всеціло розпоряджатися, адже вона існує сама по собі й по суті нікому не належить. Відтак часом не можна володіти, як приміром, інформацією чи іншими важливими ресурсами, що надходять ззовні. Час завжди є, завжди минає і ніщо та ніхто не здатен на нього впливати чи його обмежити, скорочувати, продовжувати, зупиняти або пришвидшувати. Тим не менше, з більш раціональнішого підходу, необхідного у повсякденному житті, дещо обмеженого від філософування та внутрішнього аналізу, вдале використання часу є запорукою успіху, ефективності та продуктивності. А ще, це достатній сон, нормальний відпочинок, здатність перебувати у родинному та дружньому колах й відчувати себе повноцінним учасником часового коловороту, який не захоплює до запаморочення, а в якому є місце для задоволення від результатів праці та комфортного перебування. Вираз «іти в ногу з часом», хоча й не втрачає на сьогодні своєї актуальності, все ж таки стає більш віддаленим від реальності й набуває іншого наповнення: «бігти в ногу з часом» чи «летіти у хвості часу». Технологічний прогрес, з одного боку, серйозно полегшив життя людини, з іншого ж – подекуди й ускладнив. І зазвичай це ускладнення пов’язане із надмірною розпорошеністю та неможливістю, через постійне надходження інформації з різних джерел, зосередитися і присвяти час тому важливому і справді потрібному, яке, підсумку, може принести ефективний результат. Варто зауважити, що час – це також і енергія, яка або втрачається, разом із плином часу, або примножується, або скеровується у необхідне русло і, втрачаючись, відповідно збагачує ефективністю використання. Отже, перше і найважливіше – не розпорошуватися. Якщо вже взялися за якусь конкретну справу, то слід її зробити від «А» до «Я», не відволікаючись на побічні сигнали. А таких, ясна річ, є багато. Попервах, це може бути дуже складно, одначе, з часом, це здатне увійти в звичку, а також сприяти проходженню практики із застосуванням відповіді «Ні». Це «чарівне» слово має бути загальновживаним у той час, коли здійснюється справді важливе і пріоритетне завдання. Не йдеться лише про зовнішню комунікацію, коли на відволікання колеги під час виконання термінового завдання слід відповідати «Ні». Негативною відповіддю слід означити усі можливі джерела повідомлень з яких періодично надходить різношарова інформація, що, як правило, не несе жодної користі, а лише відволікає від основного.
Електронна пошта, щонайменше на двох різних адресах, соцмережі, щонайменше на двох акаунтах, стрічка новин, онлайн відео, скайп, Усі ці новітні і не дуже досягнення, доступ до яких сьогодні є практично з будь-якого місця у будь-який час, найчастіше забирають левову частку часу, але в підсумку нічого корисного не дають взамін. Окрім, хіба що, цього самого витраченого марно часу. Якщо настільки важко в один момент відмовитися від користування соціальними мережами, то для початку варто скоротити час на їхнє використання й поступово мінімізувати його. При цьому, задатися правилом, що визначений робочий час, наприклад, дві – три години, не переривається «походами» в Інтернет. Далі, можна зробити собі 5-ти – 10-ти хвилинну перерву й відволіктися на відвідування соцмережі. Але ці правила слід встановити для себе чітко й не відступати від них, бо де 10 хвилин, там і 20, а там і ціла година летить непомітно. Часу, за встановлення таких чітких меж, одразу стане більше, а разом із ним з’являться нові цікаві заняття. Ефективність праці також підвищиться, а ще – звільняться вечори, які можна, замість віртуального, витрачати на реальне спілкування. Людина подекуди й сама не усвідомлює, скільки часу щоденно витрачає на «мандри» соціальними мережами та Інтернетовими сторінками. Горда відмова від телевізора також часто «винагороджується» перебуванням «за компом». А якщо і не за комп’ютером, то з планшетом чи телефоном, сучасні функціональні характеристики яких подекуди слугують альтернативою новітнім ПК. Справді, на сьогодні складно уявити життя без щоденних «мейлів», повідомлень та «лайків» у соцмережах, коментарів під «селфі» й перечитування «постів» та популярних блогових статей. Одначе, якщо періодично вводити до свого раціону дні, інформаційно обмежені, й почати спостерігати світ довкола себе й сприймати оточуючу дійсність усіма органами чуттів, то користі від цього лише прибуде. Щось на зразок, коли звикнувши їсти в поспіху, в якийсь момент починаєш приймати їжу не поспішаючи, насолоджуючись кожним шматком страви, її виглядом, смаком та ароматом.
Ефективне використання часу енергетично збагачує, додає натхнення, а вечірній підсумок із числа зроблених за день справ буде безсумнівним стимулом до планування наступного. Ні що так не забирає енергії, як безцільне витрачання часу та постійна розпорошеність на велику кількість одночасних занять і навіть роздумів. Якщо працювати, то працювати, не відволікаючись на побічні сигнали, якщо відпочивати, то насолоджуватися кожною хвилиною відпочинку, а не картати себе за незавершені справи і не обдумувати наступний робочий день. Коли вже дуже потрібно, то виокремити собі на ці роздуми чітко визначений період, під час якого, знову ж таки, можна зробити необхідні телефонні дзвінки, відповідні позначення в блокноті та завчасні приготування. Далі знову переходити до відпочинку чи іншого заняття. Спосіб дуже зручний і якщо звечора розписати в блокноті послідовність необхідних справ, то для більшої ефективності та певності варто також навпроти кожної з них проставити приблизний час початку виконання кожної з них та час завершення. Якщо існує серйозний сумнів щодо точного часовогу проміжку, то можна дати собі невелички «коридор», під час якого також дещо спланувати. Раціональне використання часу дисциплінує. Воно тримає в тонусі, а також дозволяє не розгубитися тоді, коли плани певним чином зрушилися й необхідно щось швидко змінювати, приймаючи рішення. Гадаю, кожен на собі не раз випробував правдивість фрази: «чим менше у мене часу, тим більше справ я встигаю зробити». Своєрідна «розкачка» перед тим, як почати виконувати необхідні завдання, подекуди забирає більше часу, аніж сама робота. Дисципліна у керуванні своїм часом є дуже важлива, надто, коли йдеться про досягнення ефективних результатів. Зрештою, тут доцільно буде згадати й про таке поняття як повага до часу. Воно також відноситься радше до філософсько-психологічної категорії, але якщо вичерпні, невідновлювальні природні ресурси потрібно шанувати, берегти та економити, то і час не слід оминати з приблизно таких же причин. Так, він невичерпний, невпинний і незамінимий, але і він потребує до себе відповідного ставлення, з тим, аби винагородити людину відповідними здобутками. Витрачений, а радше проведений з користю час, як правило, не минає даремно і рано чи пізно воздасться корисним, можливо вже й забутим результатом. Це як закон причини та наслідку – ми отримуємо рівно те, що віддаємо та рівно стільки, скільки вкладаємо. Щоправда, з використанням часу це не завжди працює, в тому розумінні, що можна ефективно використати дуже малу кількість часу й отримати кращий результат, аніж неефективно старатися чи намагатися щось зробити, а користі від цього насправді буде мазер. Відомий Закон Парето якраз вказує на те, що «на отримання 80% результатів, які досягаються в роботі, людина використовує всього 20% від усього витраченого часу». Тож, справа якраз у раціональності.
Для того, аби повноцінно сприймати нову інформацію, і на її основі діяти ефективно, раціонально використовуючи свій час, необхідно час від часу очищати свій мозок від зайвого. Власне, перебування наодинці з природою, це навіть може бути вечірнє місто, не обов’язково «зелені луги й солов’їні гаї», дозволяє певним чином «провітрити голову», позбутися зайвого інформаційного навантаження, шляхом перенесення своєї уваги на навколишнє природнє середовище. Одначе, увагу таки треба переносити, а не залишати її прикутою до все тих же інформаційних потоків, які лавиноподібно несуться упродовж цілих днів, тижнів, місяців, років... Парадоксально, але факт, що те, чим завжди прагнула володіти людина, а саме інформація, сьогодні поступово заволоділа людиною, її часом, можливостями, планами, ідеями, розкладом і графіком, а також настроєм та душевним станом. Без перебільшення, але недозована, невідфільтрована інформація, яка безперестанку надходить до людського сприйняття, здатна з часом так само негативно впливати на організм людини, її психічне і навіть фізичне здоров’я, як комп’ютерні віруси впливають на роботу програм і ПК в цілому. Тому час від часу необхідно «запускати» програму очищення, а в подальшому, бути більш уважним до інформаційних повідомлень та їхніх джерел. Це не лише зекономить час і дозволить його використовувати більш ефективно та продуктивно, але й збереже здоров’я та самопочуття. Бо як вдало висловився киргизький письменник Чингіз Айтматов, «Шлунок розумніший за мозок, адже його може знудити. Мозок же їсть усе підряд».
Примирення між людьми – непростий, глибокий, але природний процес. Бо для людей 
