«Для людей неприродно завжди когось ненавидіти…» – Блаженніший Святослав

     Примирення між людьми – непростий, глибокий, але природний процес. Бо для людей
неприродно завжди когось ненавидіти, з кимось воювати. Люди втомлюються жити в такому стані. Сьогодні нам потрібно думати про те, як будувати мир в Україні. Це саме те, про що християни всіх конфесій у всьому світі щоденно моляться. Про це сказав Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Святослав у відеоблозі для «Живого.ТБ». На його думку, для цього найперше потрібно прагнути миру і шукати всіх шляхів, щоб його збудувати. Бо, «як ми чогось справді дуже бажаємо, то з Божою допомогою, раніше чи пізніше, цього осягнемо». Наступний крок до миру, за словами Глави Церкви, полягає в тому, щоб відкрити гідність тої людини, з якої ми прагнемо примирення. Адже саме це і є змістом Революції гідності: «Це означає побачити гідність людини не тому, що вона посідає певне становище, чи живе в певній частині України, чи говорить певною мовою. А тому, що вона сотворена на образ і подобу Божу». «У всьому тому, що ми будемо чинити стосовно наших опонентів, вони мають бачити бажання добра. Якщо наш опонент це побачить, то це стане тим фундаментом, на якому можна буде будувати інші кроки примирення», – пояснює він. Предстоятель УГКЦ вважає: якщо ми побачимо перед собою людину, то будемо з нею вести діалог, який є наступним кроком до примирення: «Якщо бачимо в особі нашого співрозмовника, то повинні почати з ним діалог, а він будується на вмінні говорити і слухати». «Ми повинні бачити в тих людях, котрі стоять по той бік умовної межі, людей, що справді глибоко страждають, тих, які шукають себе і є дезорієнтовані; людей, які не знають, де є правда і не знають того, хто їм насправді бажає добра, хто є їхнім другом. Це той зміст діалогу, який ми маємо вести з нашими братами і сестрами, які страждають від голоду, холоду, руйнувань, хвороб. Вони потребують того, щоб ми висловили до них свою повагу», – підсумував Блаженніший Святослав.
     «Роздумуючи над сотвореним світом, у якому ми живемо, маємо збагнути дар Божий – життя, не тільки що їсти чи зодягнутися, але розуміти цей світ як прояв Божої благодаті. Таким способом сприймати і наповнювати наше життя». Далі єпископ розповів про себе: «Вдячний Божому провидінню, що Синод побачив в мені якусь іскорку любові до природи і мені поручили це служіння. Не знаю, чи мене вчили любити природу... Мабуть, я не мав спеціальних уроків, де б вчили розуміння цього світу». Однак владика усвідомив, що «треба наше життя плекати в цьому світі немов колисці, Божій колисці». «По-різному можемо підходити до дару життя, але маємо вчитися його полюбити так, як Бог. Це є завдання цілого нашого життя, щоби могти своє життя, життя ближнього, довкілля відкривати для себе, любити і в цій любові почувати себе щасливими». Проблема полягає в тому, що «ми зараз є в такій болючій темі, що, як християни, вповні не маємо часу, поштовху, щоби застановитися та доцінити Богом сотворений світ, щоб його берегти. На жаль, ми себе спрямували так, що ми молимося, але чи ми знаємо, про що молимося? Господь дав нам цей світ і цю землю, кажучи - володійте, а ми не раз його втрачаємо, знецінюємо». Архипастир навів приклад з Європи, де він ознайомився з правилами поведінки в лісі. «Не маєш права гілочки зламати, гриба не вирвати, бо він має бути апробований. Настільки закон нормалізує їхнє ставлення до природи. Але той закон повинен мати душу». Тому проповідник закликав «плекати в душі цей Божий закон збереження довкілля, бо в цьому полягає збереження нашого життя». Вітаючи екологів з єпархій, екзархатів та представників державних природоохоронних служб, архиєрей подякував, що «має однодумців, з якими можна підіймати той голос Божий, що його ми почули, свідчити про нього, щоб він дійшов до кожного. Щоб нам хотілося жити в цьому світі і щоб ми почували себе радісними в цьому житті».