«Чорнобильська катастрофа запустила відлік до кінця СРСР», – Володимир В’ятрович.

  20 квітня, стартував Історичний майданчик VI Міжнародного фестивалю Книжковий Арсенал, який розпочався дискусією «Як Чорнобиль наблизив розпад СРСР? Як впливає на Україну?» Про це повідомляє Прес-служба Українського інституту національної пам’яті. Голова Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, разом із письменницею Оксаною Забужко, командиром взводу радіаційної розвідки у 1986-му Сергієм Мирним та організатором першої акції пам'яті у 1988-му Олесем Шевченком говорили про те, що аварія на Чорнобильській атомній електростанції є не тільки найбільшою катастрофою в історії ядерної енергетики, але й подією всесвітньо-історичного значення. Володимир В’ятрович говорив про Чорнобильську катастрофу в контексті сотень секретних документів з архіву КГБ, з якими він ознайомився: «Архівні матеріали дають можливість відтворити шлях до аварії 26 квітня 1986 року,  і те, як радянська влада боролась із наслідками катастрофи». «Ці документи переконали мене, що такої катастрофи, як Чорнобильська аварія не могло не бути», – наголосив Володимир В’ятрович i також зазначив, що через штучне пришвидшення темпів будівництва, відразу після запуску електростанції почалися численні збої в її роботі. В архівах збереглися свідчення про кілька серйозних аварій, що відбувались на території Чорнобильської  електростанції до 1986 року, про які не знали ані в Україні, ані в світі. Аварії були в 1978, 1982, 1983 та в 1984 роках. Оксана Забужко під час дискусії говорила від імені неевакуйованих киян травня 1986 року: «Ми – ті, котрі лишилися цілий травень у радіоактивному Києві і чекали на смерть свого міста. Це відчуття незрівнянне абсолютно ні з чим. Відчуття скінченності та смертності».

     «Це був кінець українського страху, кінець заціпеніння»,– додала письменниця. – «У травні 1986 року «Киев – третий за величиной город cоветского cоюза» - був ліквідований радіацією. У травні народжувався Київ як столиця майбутньої України. Це була свідомість визволення від радянської залежності та радянського страху». Сергій Мирний зазначив, що після Чорнобиля люди стали боятися радіації більше, ніж влади: «Коли я повернувся з Чорнобиля, ми дійсно втратили страх. Коли ми повернулися, ми вже були інші люди». Впродовж дискусії учасники заходу не тільки згадували минуле, але й простежили вплив трагедії 1986 року на майбутнє України. Сергій Мирний зазначив, що «В сучасних катастрофах, зокрема екологічних і особливо радіаційних, найбільша шкода завдається не стільки їхніми первинними радіаційними чинниками, а тим, як суспільство інформується та реагує. І це колосальний тест на здоров’я суспільства». За словами Володимира В’ятровича, «Наслідки Чорнобильської аварії  відіграли колосальну роль у розвалі СРСР - вона запустила відлік до кінця СРСР». Наслідки катастрофи проявились одразу на декількох рівнях: особистісному як втрата віри людей у радянську владу, внутрішньополітичному як початок демократизації руками влади на місцях, а також зовнішньополітичному як зародження думки в головах світової спільноти, що від тоталітарного панування не сховаєшся навіть за залізною завісою. У центрі столиці 25 квітня відкрився документальний мистецький проект до річниці Чорнобильської аварії.