Між єгоїзмом і жертвенністю, між служінням і пануванням

Дорогі браття і сестри, ми приближаємося до завершення Великого посту. Цей шлях сорокаденної молитви, роздумів, добрих діл ми намагалися здійснити у кліматі духовної підтримки. Досвід нашого життя показує, що бути у спільноті, сім’ї, групі друзів – це великий дар, але також і велике випробування.  Адже кожна людина має свій характер, має свої вподобання, має свої переваги і недоліки. В історії, яку ми чуємо у 5-ту неділю Великого посту, показано слабкість апостолів (Мр. 10, 32-45.). Одні хотіли мати запевнення у майбутньому стосовно їхньої кар’єри, а інші, дізнавшись про це, заздрісно із гнівом виявили своє обурення.  Почалась сварка. Подібні ситуації також стаються і в нашому житті, коли ми занадто переживаємо за нашу долю, коли поводимось егоїстично. Всякий егоїзм у спільноті створює напруження і доводить часто до гріха. Із причини егоїзму виникли такі слово, як “корупція”, “наживання”, “махінації”, “політичні домовленості” та інше, що скероване на використанні інших у власних інтересах.

В народі навіть з’явився вислів: “за все можна домовитися”. Маємо пам’ятати, що коли хтось отримує більше, то тільки ціною того, що від когось віднімається. Для правдивих християн не може приносити радість те, що комусь приносить сльози, обурення і невдоволення, біль, смуток. Адже ми покликані продовжувати те, що робив Ісус: нести радість людям, любити жертвенною любов’ю, служити і підтримувати слабших, творити Царство Боже вже тут на землі. Сам Ісус нас закликає: Мр 10.43. Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, 44. і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх. 45. Бо Син чоловічий не прийшов на те, щоб йому служили, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох.

Слова Ісусові – це не є теорія, якась цікава думка чи щось далеке від реальності –  це заповіді любові!  Його Любов на хресті зупинила зло! А ми, що робимо із злом, що немов яд наповнює наші сім’ї, спільноти, керівні установи і навіть прості товариства? Ми покликані плекати взаємну любов між собою,  Яка буде виявлятися у служінні, жертвенності, самопосвяті. Наша взаємна любов не дозволить того, щоби зло нав’язували нам свої заповіді, які скеровані лише на знищення. На прикладі ситуації з апостолами ми бачимо, як їхня егоїстична поведінка подала повід для інших гріхів: заздрість, гнів. один гріх потягає інший і і цей ланцюг продовжується поки хтось не зупине ціною власної жертви, невигоди, самопосвяти, тобто служіння. Якщо ми потрапляємо в такі складні ситуації, що нам здається, що тільки злом,або ж через гріх можемо можемо вирішити справу,  то в такий спосіб  можемо лише усвідомити наскільки полонені злом, як далеко ми відійшли від добра,  що не бачимо вирішення ситуації добрими рішеннями.

Наш Господь також потрапив у важку ситуацію, з якої він міг вийти і не постраждати, але Його любов до нас була великою! Він любив служити людям, він любив бути корисним для людей, він не любив бути поруч  навіть ціною власної невигоди. Фил  2. 7 а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, 8 він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж – хресної.

Жертвенність – чому така рідкісна тепер? Жертва стає великою, коли лише один страждає, коли сходиться лише на одному, коли один стає жертвою за всіх інших. Але, якщо кожен з нас, долучиться до жертвенності, тоді ніхто не буде обтяжуватися неможливим. Другою причиною важкості жертвенності – це є наша втома. Виснажені люди цього суспільства визнають що у них все менше залишається сил для служіння ближнім, для терпеливості і витривалості в доброму. Якщо звернемо увагу на всі наші стреси, напруження, переживання, то побачимо, частою причиною є особистий гріх, або ж гріх інших. Це ще одна причина, щоб ми були об’єднані в любові духом взаємного служіння.
Нехай цей піст для кожного з нас стане твердим рішенням не шукати зла, відкинути його і наскільки це можливо протистояти йому,  терплячий Вигоди і приниження,  будучи навіть переслідуваним і погодженим. Не сороммося називати себе слугами, навіть, рабами, щоб показати наше зречення задля любові до Бога і ближнього. Учні Ісуса усвідомивши силу жертвенності розкаялися і кожен з них, окрім Юди, показав свою самопосвяту і віддане служіння Богові та людям. Їх вшановуємо і їх хочемо наслідувати, і в особливий спосіб  натхненні прикладом преподобної Марії Єгипетської.