Напередодні 25-ї річниці виходу УГКЦ із підпілля своїми думками про нашу Церкву, поглядом на перспективи її розвитку та досягнення сьогодення поділився Антуан Аржаковський (Франція) - доктор історичних наук, екс-дипломат французького МЗС, професор Українського католицького університету.
- Пане Антуане, у часі святкування 25-літнього ювілею виходу УГКЦ з підпілля, якими є основні кроки, що допоможуть їй налагодити екуменічний діалог із іншими християнськими конфесіями заради спільного блага Церкви і держави? - Я переконаний, що на сьогодні дуже важливо створити офіційну комісію між УГКЦ та Православними Церквами в Україні заради досягнення компромісу та взаємопорозуміння. Кілька років тому Інститут екуменічних студій УКУ у партнерстві з Центром європейських гуманітарних досліджень НаУКМА створив Українське християнське академічне товариство (УХАТ), зібравши таким чином разом освітян, що належать до різних конфесій та академічних інституцій України – таких, як Український католицький університет (Львів), Інститут Святого Томи Аквінського (Київ), Колегія Патріарха Мстислава (Харків), НУ «Києво-Могилянська Академія» (Київ) та інших. Було б дуже добре, якби єпископи та ієрархія УГКЦ і також православне духовенство підтримували УХАТ під час проведення Екуменічного соціального тижня (ІЕС) під назвою «Відповідальність християнина у сучасному суспільстві», який цього року відбудеться на початку жовтня у Львові. Такі комісії, де є свобода, дружба, де миряни можуть діяти разом зі священиками та єпископами, - це ядро, яке спричиняє оновлення, дозволяє робити кроки вперед на шляху до екуменізму. І дуже дивно, що в Україні досі не існує такої комісії, яка б офіційно об’єднала спадкоємців Київської Церкви. Вона активно діє, наприклад, у Франції, як комісія між Католицькою і Православними Церквами, яка робить дуже хорошу роботу, публікує ґрунтовні тексти, метою яких є досягнення консенсусу. Така комісія є в США. Сподіваємося, вона невдовзі з’явиться й в Україні. Я хотів би, щоб ці слова були почутими зі сторони ієрархії УГКЦ та інших Церков. Це дуже потрібно для конкретного об’єднання між різними гілками Київської Церкви.
- На Вашу думку, в чому полягає особливість УГКЦ у сучасному і модерному християнському світі? - Вважаю, що майбутнє християнство в Європі та світі буде орієнтуватися на такі Церкви, як УГКЦ, яка знає, що вона має православну віру, що її ідентичність – католицька, і що вона має протестантський дух боротьби за свободу та гідність. Це екуменічна Церква, яка може збагатити світове християнство, привнести багато важливих цінностей. У мене є така теорія, що майбутнє справедливе правління для держави – це правління, основою якого є регуляція, опір і утопія – католицький дар, православний дар і протестантський дар.
- А якими є майбутні перспективи для УГКЦ? - УГКЦ може об’єднати те, що так важко об’єднати: і вертикальність, і синодальність. Ви повинні продовжувати рухатися у цьому напрямі. Я дуже поважаю і люблю багатьох душпастирів цієї Церкви: о. д-ра Михайла Димида, Владику Бориса Ґудзяка, Патріарха Святослава Шевчука, кардинала Любомира Гузара та інших - людей, які показують прекрасний шлях. А ще, звісно, УКУ й особливо Інститут екуменічних студій.
- Чого б Ви хотіли побажати УГКЦ у рамках цього важливого ювілею? - Я бажаю тільки найкращого, бо це Церква, яка є Церквою майбутнього, Церква, яка пройшла через гоніння, через Сибір, через жахливе приниження зі сторони інших Церков і зокрема православних. Але вона змогла відродитися і повстати, змогла протягнути руку миру до своїх кривдників. Тому вона заслуговує на повагу, любов та наслідування.
No comments:
Post a Comment
Note: Only a member of this blog may post a comment.