Не всі перші будуть першими. Але й не всі стануть останніми!

Петро сказав до Ісуса: «Ось ми покинули все й пішли слідом за Тобою».

     Пригляньмося тільки до одного речення із цього Євангелія: «Багато з перших будуть останніми, а останніх першими». Тими самими словами Господь Ісус закінчив притчу про робітників у винограднику. Також цими словами закінчується застереження, як деякі Його сповідники побачать себе: «Буде плач там і скрегіт зубів, як побачите ви Авраама, та Ісака та Якова, та пророків усіх в Царстві Божім, себе ж вигнаними геть… І прийдуть інші від сходу й заходу, і півночі й півдня, і при столі в Царстві Божім засядуть!» (Лк.13,28‑29). Слова «багато з перших будуть останніми, а останніх першими» - це водночас і застереження, і обітниця. Найдраматичніше ці слова збулися стосовно Юди і доброго розбійника. Юда очевидним чином належав до перших у Царстві Божому, ну а той душогубець і бандюга, якого розіп’яли праворуч Христа, безсумнівно йшов просто у вічне засудження. Однак же то Юда згубив себе самого, а добрий розбійник в останню хвилину дозволив Господу віднайти себе.

      Аби зрозуміти сенс цього застереження і обітниці, зауважмо, що Господь Ісус не сказав, ніби всі перші будуть останніми або що всі останні будуть першими. З‑посеред Дванадцятьох Апостолів аж 11 залишилися першими назавжди, подібно як злий розбійник жив у проклятий спосіб і помер із прокляттям на вустах. Господу Ісусові йшлося тільки про те, щоби застерегти своїх друзів від надмірної впевненості у собі, а водночас дати надію навіть найбільшим грішникам.

     У Євангелії міститься чимало конкретних описів, як саме ті останні стають першими. До жінки-хананеянки Господь Ісус промовив жорстко: «Недобре забрати хліб у дітей і кинути собакам». Однак же то саме вона почула слова: «О жінко, велика віра твоя!» (Мт.15,28). На подібну похвалу заслужив собі й поганський сотник: «Воістину кажу вам: ні в кого в Ізраїлі не знайшов я такої віри» (Мт.8,10). Далі, після зцілення десятьох прокажених, Господь Ісус із сумом зауважив, що «не знайшлося жодного, хто би повернувся і прославив Бога, тільки цей чужоземець» (Лк.17,18).

     Невипадково також у своїй притчі Христос протиставив священику й левітові доброго самарянина… Застереження й надія містяться у цих словах, що «багато з перших будуть останніми, а останніх - першими». Цим застереженням і цією надією просякнуте все Євангеліє.

      Ми постійно читаємо в ньому про недовіру тих, хто був в особливий спосіб покликаний до віри, та про навернення тих, які здавалися непіддатними для навернення.              «Поправді кажу вам, що митники та блудодійки випереджують вас у Боже Царство»   (Мт.21,31).