Катехизм Католицької Церкви.

     Частина перша:   Визнання віри.   Ті, хто через віру і Хрещення належать Христові, повинні визнавати свою віру перед людьми (Пор. Мт. 10, 32; Рим. 10, 9.). Тому Катехизм викладає спочатку, у чому полягає Об'явлення, через яке Бог звертається до людини і віддає Себе їй, а також у чому полягає віра, якою людина відповідає Богові (перший розділ). Символ віри викладає коротко суть дарів, які приносить людям Бог як Творець усякого добра, Відкупитель і Освятитель, та розташовує їх навколо трьох «глав» нашого Хрещення - віри в Бога Єдиного: Отця Всемогутнього, Творця; Ісуса Христа, Його Сина, нашого Господа і Спасителя; Духа Святого, у Святій Церкві (другий розділ).

     Частина друга: Таїнства віри.   Друга частина Катехизму викладає, яким чином Боже спасіння, здійснене раз і назавжди Ісусом Христом і Святим Духом, стає присутнім у священних діях церковної літургії (перший розділ) і зокрема - в семи таїнствах (другий розділ).

     Частина третя;    Життя у вірі.  Третя частина Катехизму вказує кінцеву мету людини, створеної на образ Божий: про блаженство й шляхи, що ведуть до нього: жити й діяти з відвертістю і свободою з допомогою Божого Закону та Божої благодаті (перший розділ); дотримуватись подвійної заповіді любові, вираженої в десятьох Божих заповідях (другий розділ).

    Частина четверта:   Молитва у житті з віри.   Остання частина Катехизму розглядає зміст і важливість молитви в житті віруючих (перший розділ). Вона закінчується коротким поясненням семи прохань, які містяться у Молитві Господній (другий розділ). В них ми знаходимо сукупність благ, на які повинні мати надію і які наш Отець Небесний бажає дарувати нам.

Практичні вказівки для користування Катехизмом.

     Катехизм задуманий як органічний виклад усієї католицької віри. Отже, треба читати його як єдине ціле. Численні покликання на полях (цифри, подані меншим шрифтом, які відсилають до інших параграфів, що розглядають ту саму тему) і тематичний показник у кінці книги дозволяють побачити кожну тему в безпосередньому зв'язку з усією сукупністю віри. Часто тексти Святого Письма цитуються не буквально, а лише із вказівкою на них («пор.») у покликанні. Для глибшого розуміння цих місць слід звертатися до самих першоджерел. Ці біблійні покликання є робочим інструментом катехизації.  Застосування дрібного шрифту для деяких розділів означає, що вони мають історичний чи апологетичний характер або належать до категорії додаткових пояснень віровчення.

21 Набрані дрібним шрифтом (з отступами справа і зліва) цитати з патристичних, літургійних, агіографічних і віронавчальних джерел покликані збагатити виклад віровчення. Часто ці тексти вибрані безпосередньо з метою застосування в катехизації.

22 У кінці кожної тематичної одиниці низка коротких текстів передає стислими формулюваннями суть навчання. Ці виклади, які мають заголовок «Коротко», мають на меті запропонувати для місцевої катехизації синтетичні й легкі для запам 'ятовування формулювання.

     Необхідність адаптації.  У Катехизмі наголос робиться на викладі доктрини. Він прагне допомогти поглибленню знань про віру. Саме тому він спрямований на дозрівання віри, на її закорінення в житті і поширювання у свідченні (Пор. Іван-Павло II, Апост. зверн. « Catechesi tradendae », 20-22; 25.). З огляду на свою кінцеву мету цей Катехизм не намагається здійснити адаптацію викладу і катедитичних методів, які стають необхідними через відмінності в культурі, віці, ступені духовної зрілості, соціальних і церковних ситуацій тих, до кого звернена катехизація. Ці необхідні пристосування мають знаходити місце у відповідних катехизмах і ще більше - в діяльності тих, хто навчає вірних: «Той, хто навчає, повинен «для всіх стати всім» (1 Кор. 9,22), щоб усіх привести до Христа. (...) Він жодним чином не повинен уявляти, що йому довірений один-єдиний тип людських душ, так що він усіх вірних може навчати і виховувати однаково у правдивій побожності - одним-єдиним і завжди однаковим методом! Він повинен ясно уявляти собі, кому потрібне молоко, а кому - більш міцна їжа, бо одні у Христі - як новонароджені, інші - як підлітки, і, нарешті, деякі - ніби в повному володінні всіма своїми можливостями. (...) Ті, хто покликаний до служіння проповіді, повинні в навчанні таїнств віри і моральних правил співвідносити свої слова з духом та інтелектом своїх слухачів» (Римський Катехизм, Передмова, 11).

     Понад усе - Любов.  На завершення цієї передмови доречно буде нагадати пастирський принцип, викладений у Римському Катехизмі: «Цей саме є вищий шлях, на який вказав Апостол, позаяк усю свою засаду навчання звів до Любові. Уся мета вчення та його викладання повинна бути в Любові, якій немає кінця. Бо можна скільки завгодно викладати, у що треба вірити, чого надіятися чи що робити, проте спочатку і насамперед необхідно зробити явною Любов Господа нашого, щоб кожен зрозумів, що кожний акт досконалої християнської чесноти має джерелом тільки Любов - І нічого, крім Любові» (Римський Катехизм, Передмова, 11).