Середники проти розсіяння…

1. Передусім, ревно молися про дар молитви, щоби Бог променем своєї ласки розвіював імлу розсіянь. Такого дару Бог уділяє тим, які просять, як сказав через пророка Захарію: "А на дім Давида і на мешканців Єрусалиму зіллю дух ласки і благодаті" (Зах. 12, 10). "Без Св. Духа, - каже святий парох з Арса, - ми є як камінь на дорозі". Тому часто взивай до Бога: "Господи, навчи мене молится і дай мені духа молитви". При цьому єднай свою молитву з молитвою Ісуса Христа, щоб через це об'єднання очистити й удосконалити свою молитву.

2. Закривай джерело розсіянь, а саме чувай над почуттями і над уявою, бо інакше в твоєму розумі буде метушня і шум, як на ярмарку. Вгамовуй невпорядковані бажання і прив'язання, бо інакше твоє серце, як сире дерево, нелегко розпалиться святим вогнем. Остерігайся надмірної цікавості, багатомовності, смутку, гіркості й відрази до людей, бо інакше твоя душа, як розстроєний музичний інструмент, буде видавати фальшиві й немилі звуки. Одне слово, умертвляйся зовнішньо і вну¬трішньо. "Бо як кадило видає свій запах тоді, коли спалюється на жевріючому вугіллі, так і молитва тільки тоді підноситься до неба запахом подяки, коли випливає з умертвленої душі", - каже св. Франц Салезій.

3. Перед початком молитви завжди попроси про ласку совокуплення і пригадай собі Божі діла та досконалості, щоб розігріти своє серце і настроїти його на звук Божої любові. Також дуже добре вже на самому початку з'єднатися з Ісусом Христом і жертвувати свою молитву Його Найсвятішому Серцю через Пречисту Діву Марію. Св. Гертруда, відмовляючи одного разу в хорі часослов, відчувала, що її увагу відвертають сторонні думки, тому з болем закликала: "О мій Боже, яку ж буду мати користь з такої розсіяної молитви?" Тут же явився їй Ісус Христос і, показуючи їй Своє Серце, сказав: "Завжди, коли внаслідок людської слабості нападе на тебе розсіяння, довір свою молитву моєму Серцю, а воно доповнить твою неміч". У цьому випадку душа подібна до високої гори, вершина якої купається в сонячному світлі, в той час коли біля її підніжжя збираються хмари.

4. Врешті, шукай на молитві такого усамітне¬ного місця, куди б не долітав земський гамір. Таким місцем передусім є Господня святиня, а в ній кивот із Найсвятішими Тайнами. Коли одного разу хтось запитав пустельника, де б можна було знайти Бога, то пустельник запровадив його на пусте місце і сказав: "Тут є Бог", даючи тим зрозуміти, що найохочіше Бог промовляє до душі, а душа до Бога наодинці. Якщо не можеш знайти такого місця, то зроби собі пустиню в душі, тобто, йдучи на молитву, залиши за дверима душі всі земні думки. Кажи до них, як св. Вернард: "Залишіться тут, мої думки, почуття і всі справи, а ти, душе моя, йди до весільної світлиці твого Пана і Бога, щоб побачити Його обличчя і відвідати Його святиню". Блаженна Марія від Воплочення радить наслідувати ремісника, який, прийшовши ввечері додому, кидає в кут всі знаряддя праці і не згадує про них аж до наступного дня. Так треба і нам забути про світ і про себе, а всі свої думки і почування звернути до Бога. Ти можеш сказати: "Я хотів би так вчинити, але, на жаль, думки - це не знаряддя праці, і вони не хочуть спокійно лежати". Це правда, але старайся земні думки негайно усувати, як тільки вони почи¬нають втискатися до твого розуму, або принаймні так їх очисти, щоб вони не заважали тобі з'єднатися з Богом. Як той, що грає на арфі, одним пальцем доторкається груб¬шої струни, а решта пальців - менших струн і із цього вихо¬дить мила гармонія звуків, подібно і ти всі почуття й думки, які тягнуть тебе до сотворінь, так старайся нала¬штувати, щоб вони підносили тебе до Бога і зливалися в одну святу мелодію. З цією метою глибоко переймися перед молитвою тією думкою, що маєш говорити до Бога, що Тебе слухає Пресвята Тройця і разом з небесним двором дивиться на тебе. І часто відновлюй цю пам'ять про присутність Божу. Під час молитви час від часу дивися на Найсвятіші Тайни, на хрест чи на образ або збуди стрілистий акт. Наприклад: "Ісусе, Спасителю мій! Змилуйся наді мною, дай, щоб я Тебе бачив". Коли тебе знеможе сон, то зміни положення тіла, зволож очі холодною водою, поклади руки на хрест або голосно молися. Коли зауважиш, що ти добровільно відійшов від Бога, упокорися і збуди акт жалю, але не повторюй молитви. Якщо тебе мучать розсіяння під час розважання, то візьми відповідну книжку для совокуплення духа. А як подорожній, який засне в дорозі й буде покинутий своїми товаришами, коли схопиться, то чим скоріше поспішає за ними, так і ти, коли зауважиш, що був розсіяний чи лінивий на молитві, зривайся чимскоріше, аби подвоєною ревністю винагородити за втрачений час.
За добровільне розсіяння перепрошуй Бога, а з недобровільним розсіянням борися безперестанку, не знеохочуйся працею ані слабим початковим наслідком. Часто досить спокійно відвернутися від сторонніх думок, згадати про присутність Бога і розігріти серце стрілистими актами. І якщо, незважа¬ючи на це, розсіяння не уступають, то не засму¬чуйся і не нетерпелився, бо воно тоді не є гріхом. Як батько зовсім не обража¬ється, коли син в гарячці говорить недоречно, так Господь Бог через наші недобровільні розсіяння не гнівається на нас, але милосердиться над нами. Не залишай тоді молитви, бо вона тоді миліша Богові і корисніша для тебе, аніж молитва, яка свобідно пли¬ве з душі, бо незважаючи на розсіяння, ти молишся і робиш із себе жертву. Св. Августин каже: "Якщо нам прикро через те, що не можемо добре молитися, то це вже є молитвою". "Жертвуй Богові цю прикрість і тривай терпеливо на молитві", - як радить св. Франц Салезій.