Коли ми наситимося?

«Блаженні голодні та спраглі справедливості, бо вони наситяться», – читаємо у Євангелії від Матея (5, 6). Пояснення слів Христа з часом розвинулося в соціальному напрямку – у тому значенні, що підкреслювалося бажання соціальної справедливості щодо бідних (аби їх підтримали) та несправедливих (що дістануть покарання за свої провини). Але Святе Письмо вказує на багато інших значень цього Блаженства… У пророцьких книгах Біблії часто говориться про голод і спрагу (див. Ам 8, 11-12; Іс 44, 3 4; 65, 13). Вказується на сильне прагнення Бога, Його дарів, особливо – у поетичних книгах – розуміння Бога для практичного виконання Його волі, Його Закону (Пс 42, 2 3; Сир 24, 19-22; Прип 9, 5 6). Сам Бог певною мірою викликає це прагнення в людині та охоче вділяє заспокоєння цього бажання. Людина ж має відповісти не просто теоретичним сприйняттям істин про Бога та про себе, а практикою життя, згідного з волею Бога. Блаженство Христа має в собі таке розуміння прагнення людини. Друга частина Блаженства говорить: «…бо вони наситяться», або дослівно: «бо вони будуть насичені». Зрозуміло, що наситить Бог, саме Він заспокоїть голод і спрагу. Пам’ятаючи про інші Блаженства, ми теж можемо сказати, що це заспокоєння збудеться в повноті лише з приходом Божого Царства, у вічності. Але насичені чим? Текст не говорить, що справедливістю, через яку вони названі блаженними! Краще сказати, що вони будуть насичені самим Богом, щастям від перебування з Ним. Потрібно правильно зрозуміти слово «справедливість», бо в сучасній мові ми вживаємо це слово у значенні «об’єктивність, пропорційність, відповідність». Ми говоримо про справедливий закон, справедливу відплату чи зарплату, розуміючи під цими словами пропорційне покарання за погані вчинки або відповідну нагороду за виконану працю. Коли ж говоримо про Бога, то Божа справедливість, об’явлена в Новому Завіті, не відповідає такому розумінню слова. Бо якби Бог мав карати людство (а значить, і мене) пропорційно до наших учинків, то ніхто би не залишився при житті! Бог в Ісусі Христі справедливий у тому значенні, що залишається вірний своїм обітницям і своїй волі спасіння, незважаючи на невідповідні вчинки людини. Бог сам у собі справедливий і діє з такою справедливістю стосовно своїх створінь, завжди залишаючись вірним правді й любові, які теж Йому характерні.
     Євангеліє від Матея особливо часто вживає слово «справедливо, справедливість» (друге місце після творів св. Павла, для якого поняття «усправедливлення» становить наріжний камін його богослов’я). Якщо в Старому Завіті праведний – це той, хто виконує Божу волю, тобто майже дорівнює дотримуванню всіх приписів Закону Мойсея, то Матей бачить справедливість інакше. Йосиф названий ним праведним (див. Мт 1, 19), але він не віддає своєї нареченої Марії на каменування, хоча так повинен учинити згідно з цим Законом. Ісус теж говорить до Йоана Хрестителя дещо незрозумілі слова: «Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду» (Мт 3, 15; буквально – не «правду», а «справедливість»). Христос критикував старозавітне розуміння справедливості: «Кажу бо вам, що коли ви своєю праведністю не перевищите книжників та фарисеїв, не ввійдете в Царство Небесне» (Мт 5, 20). Треба шукати передусім Божого Царства та його справедливості, а все інше додасться (див. Мт 6, 33). Для кращого розуміння нашого Блаженства придивімося до наступних: «Блаженні переслідувані за правду [справедливість], бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи Мене ради…» (Мт 5, 10-11). В оригіналі ці речення взаємно доповнюються.
      Дивлячись разом на ці уривки з Євангелія, можна сказати, що справедливість – це виконання волі Бога, це праве життя перед Богом. Як видно з цитат, праведне життя полягає не лише у зовнішніх учинках, як вважали фарисеї та книжники: «Уважайте добре, щоб ви не чинили ваших добрих учинків [дослівно – вашої справедливості!] перед людьми, які бачили б вас, а то не матимете нагороди в Отця вашого, що на небі» (Мт 6, 1). Діла мають виконуватися з правим наміром подобатися Богові (див. Мт 6, 1 18). Християнин повинен жити вірою, бо самих слів замало (Мт 7, 21). Тож Блаженство голодних і спраглих справедливості промовляє до нас: необхідно прагнути всіма силами жити по-Божому, виконувати діла, яких від нас очікує Бог. Так, до цього можна зарахувати й суспільну складову: шукати справедливості, відстоювати справедливість, захищати бідних і домагатися виправлення кривд. Але це – лише частина істини.