Папа підіграв Путіну

У декларації, що її підписали Глава Ватикану і очільник Російської православної церкви, повторено брехливі тези Кремля щодо України

     За підсумками двогодинних гаванських перемовин Папи Римського Франциска і московського патріарха Кирила, які понтифік назвав «братніми», було підписано Спільну декларацію із 30 пунктів. У документі йдеться про мир, порозуміння, християнську любов, сімейні цінності. Окрім того, засуджується піднесення до рівня взаємин між чоловіком і жінкою «інших форм співжиття», гріховність абортів, висловлюється стурбованість розвитком біомедичних репродуктивних технологій і евтаназії, в якій вбачають маніпуляцію людським життям. Водночас у декларації є кілька, м’яко кажучи, спірних, хибних тез, які не відповідають справжньому станові справ, дають фальшиві установки, дезорієнтують людей, виглядають як свідома ідеологічна диверсія. Насамперед – проти України.

     Напередодні експерти (у тому числі на  сторінках «ВЗ») висловлювали тривоги щодо зустрічі у Гавані. Існували побоювання, що посланець Москви, відомий тісними зв’язками з радянськими і російськими спецслужбами, за вказівкою Кремля використає цю зустріч не стільки у пастирських, екуменічних, як у геополітичних цілях. Спробує через удавано щирі обійми з Главою Ватикану бодай частково реабілітувати в очах світу агресивну Росію та її президента Путіна, відвернути увагу міжнародного товариства від імперської політики Москви. А заодно — скомпрометувати  жертв російського віроломства. На жаль, ці тривоги справдилися. У підписаній декларації, з одного боку, возвеличено Росію, де начебто відбувається «безпрецедентне відновлення християнської віри». А з іншого, кинуто докір інтегрованій Європі, де нібито не шанують релігійної ідентичності. Окремо підписанти висловили занепокоєння «громадянським протистоянням» в Україні — хоча у всьому світі знають, що йдеться не про внутрішній конфлікт, а про війну Росії проти України. У декларації прозвучав заклик до порозуміння між сторонами конфлікту, хоча Папа мав би адресувати ці слова якраз патріарху Кирилу, що представляє одну зі сторін цього протистояння, спровокованого його парафіянином Путіним. Зрештою, якщо Папа Франциск не знав, то у Римі йому мали би підказати, що саме його «брат во Христі» Кирило на початку віроломного вторгнення Росії в Україну закликав громадян нашої держави не опиратися окупації…

     З великим подивом і обуренням прочитали підписану Папою декларацію не тільки українські православні, значну частину яких вкололи «неканонічністю», а й греко-католики. Замість їхньої підтримки, осуду комуністичного  режиму, який переслідував УГКЦ, загнав її у підпілля після сумнозвісного львівського псевдособору у 1946-му, у документі взялися повчати «уніатів». Знайома «кадебістська» риторика. Дивно, що на неї так легко купилися у Ватикані, який не раз потерпав від спецоперацій Москви. У багатьох українців склалося враження, що окремі пункти спільного документа плодили в офісі російської ФСБ… На думку багатьох експертів, за результатами цього візиту Кремль отримав потужну пропагандистську перемогу. Натомість Ватикан, провівши цю «історичну» зустріч за сценарієм Кремля, зробив велику історичну помилку.