Кари чистилища, їх сутність і суворість

Богословське вчення

Святий Беллармін - Святий Франциск Салезій - Страх і впевненість…

Найменший біль у Чистилищі перевищує всі страждання цього життя, 

якими б вони не були…

     У Чистилищі, як і в Пеклі, люди зазнають подвійної кари: кари позбавленням Бога і покарання у відчуттях. Покарання позбавленням Бога полягає у тимчасовому позбавленні оглядання Бога, Котрий є Вищим Благом і об'єктом насолоди (блаженства), бо для Нього створені наші душі, як очі - для світла. Це покарання подібне до нестерпної спраги, що мучить душу. Покарання у відчуттях (чуттєве страждання) там таке ж, яке ми терпимо у тілі. Суть його не визначена Вченням, але серед Учителів Церкви загальноприйнятою є думка, що воно полягає у стражданнях від вогню та йому подібного. "Вогонь Чистилища, - говорять Отці Церкви, - це вогонь Пекла, що про нього багач говорить: "Я мучуся в полум'ї цім" (Лк. 16, 24). Щодо суворості цих покарань, то, завдані Нескінченною Справедливістю, вони пропорційні до суті, важкості та кількості вчинених людиною гріхів. Кожен отримує за вчинками своїми, кожен відповідає перед Богом за власні несплачені борги. Але розмір цих боргів дуже різний. Деякі, нагромаджені упродовж життя, складають, як сказано в Євангелії, десять тисяч талантів, тобто борг у мільйони й десятки мільйонів, тоді як інші зводяться до кількох дрібних монет - дрібних решток того, що не було сплачене на землі. Висновок із цього такий: душі терплять різні види мук, у Чистилищі величезна кількість ступенів відкуплення, одні з яких незмірно суворіші від інших. Проте, якщо говорити в загальному, Учителі Церкви одностайні в тому, що ці страждання дуже важкі. "Той самий вогонь, - говорить святий Григорій, - є мукою для проклятих і очищенням для вибраних". "Майже всі теологи, - каже святий Беллармін, - навчають, що відкинуті та душі Чистилища страждають від дії того самого вогню". "Майже з упевненістю можна ствердити, - пише той же святий Беллармін, - що страждання цього життя неспівмірні зі стражданнями Чистилища". Святий Августин проголошує те саме в своїх коментарях до Псалма 38. "О Господи, - говорить він, - не докоряй мені у твоїм гніві..." (Пс. 38, 2) - і не відкинь мене з тими, кому Ти сказав: "Ідіть у вогонь вічний" (Мт. 25, 41) "... і не карай мене у твоїм обуренні" (Пс. 38, 2): очисти мене краще так у цьому житті, щоб не довелося мені очищуватися вогнем у майбутньому. Так, я боюся вогню, який обпікає тих, які, щоправда, будуть урятовані, "але наче крізь вогонь" (І Кр. З, 15). Вони, без сумніву, будуть урятовані після випробування вогнем, але це випробування буде жахливим, ці тортури будуть нестерпнішими, ніж усі найболючіші страждання у цьому світі". - Так висловлювалися: святий Августин, святий Григорій, святий Беда Високоповажний, святий Ансельм, а також святий Вернард. Святий Тома йде ще далі: він твердить, що найменший біль у Чистилищі перевищує всі страждання цього життя, якими б вони не були. "Біль, - говорить блаженний Петрус Фабер (1506-1546, єзуїт, один із семи перших послідовників і супутників св. Ігнатія Лойоли), - глибший і гостріший, якщо він атакує душу і розум безпосередньо, а не через тіло. Смертне тіло та самі відчуття частково поглинають і припиняють фізичний і навіть моральний біль". Святий Тома Кемпійський, автор трактату "Про наслідування Христа", говорячи загалом про страждання на тому світі, пояснює цю доктрину на яскравому життєвому прикладі: "Там, - каже він, - одна година мук буде важчою, ніж сто років найсуворішого каяття тут" (Книга 1, розд. 24).

      Щоб це довести, стверджується, що всі душі в Чистилищі зазнають кари позбавленням Бога. Біль цього покарання перевищує найбільш нестерпні страждання. Але якщо говорити навіть лише про покарання у відчуттях - нам відомо, який жахливий вогонь, навіть найменше полум'я, яке ми запалюємо у своїх домівках, і який біль викликає найменший опік. Наскільки ж жахливішим має бути вогонь невгасимий, що підтримується не дровами і не оливою! Розпалений диханням Бога, щоб бути знаряддям Його Правосуддя, він охоплює душі й завдає їм мук з неймовірною силою. Все, про що йшлося вище і що ще розглянемо, допомагає нам сповнитися рятівним страхом, про який говорив Ісус Христос. Але щоб читачі, які забувають про християнську впевненість, що покликана применшувати наші побоювання, не занурилися в них надмірно, пом'якшимо попередню доктрину доктриною іншого Учителя Церкви - святого Франциска Салезія, який розкриває страждання Чистилища, що їх супроводжують пом'якшувальні потішення. "Ми можемо, - говорить цей святий і дбайливий керівник душ,- спертися на думку, що в Чистилищі більше потіхи, ніж похмурих відчуттів. Отже, більшість тих, хто боїться Чистилища, думають про власні інтереси більше, ніж про славу Божу, думають лише про страждання, не беручи до уваги спокою і щастя, якими там насолоджуються святі душі. Ці муки справді настільки великі, що найжахливіші страждання цього життя не зрівняються з ними, але і внутрішнє задоволення, яким там насолоджуються, не може зрівнятися ні з чим земним.

     Душі перебувають у постійній злуці з Богом. Вони цілком покірні Його волі, чи, швидше, їхня воля настільки перетворюється в Божу волю, що вони можуть бажати лише того, чого бажає Бог. Тож навіть якби перед ними відкрився Рай, вони, бачачи свої жахливі плями, швидше поквапилися б до Пекла, ніж постали б перед Богом. Вони очищуються охоче, з любов'ю і радістю заради Божественного Добра. Вони бажають бути там у стані, який бажаний Богові, і так довго, скільки Йому буде завгодно. Вони не можуть ні грішити, ні відчувати найменшої нетерпеливості чи недосконалості. Вони люблять Бога більше, ніж себе, понад усе; вони люблять Його досконалою, чистою і безкорисливою любов'ю. Їх потішають ангели. Вони впевнені у своєму вічному спасінні, сповнені надії, яка завжди підтвердить їхні очікування. Їхня найболючіша мука пом'якшена непохитним глибоким спокоєм. І якщо це свого роду Пекло щодо терпінь, то це Рай щодо захоплення, яке вливається в їхні серця милосердям, любов'ю, "сильною, як смерть... ревнощами лютими, немов пекло... стріли її - вогненні стріли, правдиве полум'я Господнє" (П. п. 8, 6)". "Блаженний (щасливий) стан! - продовжує святий єпископ, - більш бажаний, ніж жахаючий, адже це полум'я - полум'я любові і милосердя". Такі настанови Учителів Церкви, з яких випливає, що страждання Чистилища суворі, але не розпачливі. Коли ми в цьому житті беремо на себе Його хрест, Бог виливає на нас єлей Своєї благодаті, а очищуючи душі в Чистилищі, як золото у вогні, Він злагіднює його полум'я неймовірною розрадою. Ми не повинні забувати про ці розради, про цей яскравий бік нерідко похмурої картини того, що ми збираємося розглянути.