Піст!!!

Бідні пустельники голі-босі в неопалюваних печерах з жолудями на перше, друге і десерт живуть собі поживають на пожовклих картках книжок десь на полиці з казками. Читання житія святих Отців Церкви давно перестало бути обов’язковою складовою недільного пополудня в католицьких родинах. Колись давно, коли ще не існувало любовних романів, може, це й було комусь цікаво. Але сьогодні? І бідні пустельники голі-босі в неопалюваних печерах з жолудями на перше, друге і десерт живуть собі поживають на пожовклих картках книжок десь на полиці з казками. А про те, як треба постити, ми й без них знаємо.  

     Піст і покута  - це взагалі-то синоніми чогось малоприємного, пов`язаного з відреченням, терпінням, як мінімум - з дискомфортом. Тільки для кого? Для кожного з нас чи для вибраних? Чи складно це для сучасної людини – пережити Великий піст?

     Покутна уніформа – а це ще що таке?   Було колись таке, що люди надягали під час посту волосяницю – дуже незручний одяг, який натирав тіло до крові і спричинював масу незручностей, або різні колючі мотузки, які пов’язувались на пояс просто на голе тіло і муляли нестерпно. Не варто хвилюватися, це все давня байка, було й загуло. Віруючі давно від цього повідмовлялися, не можна ж так себе мучити.

     Міні-кулінарія... Кажуть, що багато отців пустелі вмудрялися жити на одному хлібі і воді, а інколи на одних комахах, корінцях рослин, жолудях, каштанах та інших пустельних делікатесах. Послухаєш і аж шлунок стискається від жалю, адже не можна так, треба себе ЛЮБИТИ, а з таким раціоном можна і виразку шлунку підхопити. Правда ж? Давніше Церква ще якось нас обмежувала, на час посту заборонялося споживання м'яса та молочних продуктів. Дуже часто середа і п'ятниця були «розвантажувальним днем», як це називають сучасні дієтологи, тобто в меню були тільки хліб та вода. Але хто б наважився сьогодні з амвону вказувати нам, що і коли їсти, адже це особисте, чи ж не так?

     Прощавай, цукерочко!  Так то воно так, та й любити себе, безперечно, треба. От тільки що з Великим постом? Щороку тих 40 днів до Великодня треба якось перемучитися, звиняйте, пропостити. Насамперед на піст треба від чогось відмовитися. Життєва практика підказує, що найменш болісний але ефективний спосіб постити - це... відмова від цукерок! Чесне слово цей спосіб самовдосконалення багатьма практикується десь так від 14 років і до того віку, поки не починаємо відмовлятися від алкоголю і оглядання телевізора, причому найохочіше від цього відмовляються малопитущі і ті, в кого і так немає часу на телевізор. Практична порада: кажуть, що ті цукерки, від яких ми під час посту відмовилися, можна складати на купу і по його закінченні влаштувати собі солодке життя.

     Раз - дієта, два – фігура.  Сенсаційне відкриття сучасних медиків – хоча б раз на тиждень треба голодувати, монахи з давніх-давен про це знали, це і є секрет їхнього довголіття! Ці сенсації починають з'являтися у пресі під кінець зими і допомагають багатьом жінкам нарешті розпочати весняну дієту, щоб якраз до Великоднього сонечка скинути пару-десять кілограмів, а заодно і повдавати з себе надпобожних: постила, мовляв, кумонько, цілий місяць на хлібі і воді!

     Зроби паузу, відвідай релігійний захід!  Взагалі-то, найкращим місцем «відбування» посту є храм, бо вдома «не та атмосфера». Приходимо туди, крім неділі, на Хресну дорогу. Виходимо наповнені сльозами  розчулені гарними коментарями про те, як Ісус нас любить, і як погані люди Його зраджують. А потім повертаємося до нормального життя, - адже то піст.?.